Фізіологія фізичної діяльності

В основі фізичної праці в залежності від особливостей професії лежить активна цілеспрямована рухова діяльність людини. Вона вмотивована генетичними і соціальними потребами людини і спрямована на створення матеріальних благ для сім'ї, суспільства та ін. Вищі форми мотивації створюють у структурах головного мозку позитивний психоемоційний фон, формує умови для ефективної реалізації придбаних у житті трудових рухових навичок при різних видах фізичної праці.

Мобілізація фізіологічних механізмів для виконання фізичної праці відбувається у відповідності з закономірностями роботи функціональної системи (П. К. Анохін). Результати праці оцінюються вищими відділами мозку на основі зворотних зв'язків. Характер фізичної праці людини досить різноманітний і специфічний. Систематичні заняття одним і тим же видом праці формують у корі великих півкуль трудовий динамічний стереотип, що включає робочі рухові навички. Крім моторного, руховий навик має вегетативний компонент, що забезпечує ефективну реалізацію рухового навику за рахунок перерозподілу крові в реакції користь кровопостачання та кисневого забезпечення працюючих м'язових груп. В зв'язку з цим більшість трудових процесів виконується економічно на рівні автоматизму, однак корковий свідомий контроль при цьому ніколи не відключається.

Отже, дотримання стандартних норм і режимів фізичної праці оздоровлює людину. Однією з причин цього є задоволення генетичної потреби організму людини в рухах (М. Р. Могендович), яка може реалізуватися у вигляді спонтанної рухової активності або в фізичну працю. Фізична праця сприяє накопиченню біоенергетичного потенціалу організму, підвищує розумову і фізичну працездатність за рахунок збільшення потужності і економічності діяльності внутрішніх органів, оптимізації нервових і гормональних регуляцій, координованої взаємодії різних функціональних систем.