Диктатор – вища посадова особа в Римській республіці. Призна-чався на 6 місяців в часи великої загрози для держави і мав необмежену владу

Австралопітек – викопні гоміноїди-троглодіти, здатні до двоногого прямоходіння. Жили 5 – 1 млн. років тому.

Автокефалія - самоврядування; адміністративна незалежність помісних православних церков. Перші автокефальні церкви виникли на території східної частини Римської імперії та суміжних з нею держав. У 4 ст. в результаті відокремлення ряду патріархій і митрополій провінцій Візантії з’явилися чотири такі церкви: Константинопольська, Александрійська, Антіохійська, Єрусалимська.

Агора –    народні збори давніх греків, а також назва площі, на якій вони проходили.

 

Агностики –  захисники ранньохристиянського вчення та моралі.

Акінак –  короткий меч довжиною 40 – 60см., зброя давніх персів і скіфів.

Акрополь – укріплена частина давньогрецького міста; так зване

                                   верхнє місто, фортеця.

Анімізм -   віра в існування в тілі людини її двійника – душі, від якої залежить її життя, фізіологічний і психологічний стан.

 

Антропогенез – 1) процес еволюційного формування людини; 2) розділ антропології, що вивчає походження людини.

Апокрифи –  твори іудейської та ранньохристиянської літератури, що не включені до біблійного канонічного тексту.

 

Ареал –  зона поширення видів тварин, рослин, корисних копа­лин, мов, діалектів тощо.

Ареопаг –   від грецького “пагорб Арея”. Рада родової знаті в  Афінах. Як орган управління, слідкував за виконанням законів та здійснював суд за карні злочини. З часом втратив своє значення. Пер. зн.: зібрання старійшин, авторитетних персон для вирішення важливих питань.

 

Аріанств - релігійне вчення, прихильники якого вважали, що Ісус Христос був не Богом, а посередником між Богом і людьми.

Аристократія –        найбільш   привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницьких і феодальних суспільствах, а також форма державного правління, за якої аристократія належить уся повнота влади в країні; на сучасному етапі – узагальнююча назва представників панівних класів і станів, а також духовної еліти суспільства.

Архонти – дев’ять вищих урядових осіб у Афінах. Очолював архон-тів архонт-епонім. Архонт-басилей вирішував релігійні питання, архонт-полемарх командував військом. Шість інших архонтів-фесмофетів мали суддівські повноваження.

Барди –   народні співаки кельтських племен. Відомі римлянам ще з 2 ст. до н.е.

Басілей –  правитель селища мікенського періоду; за Гомером – голова союзу племен.

 

Біблія -    збірка християнських та іудейських священних книг (12 ст. до н.е. – 2 ст. н.е.). Складається з двох великих частин: Старого і Нового Заповіту.

Бенефіцій –  будь-яка пільга у Стародавньому Римі.

Бехистунський

 надпис –    надпис давньоперського царя Дарія І (522 – 486рр. до н.е.) на скелі Бехиступ (100 км. від Хабадака). Один з важливих документів Стародавнього Сходу.  

Брахманізм – давня індійська релігія, яка виникла на початку І тис. до н.е. як подальший розвиток ведичної релігії. Зародження брахманізму знаменувало вироблення єдиного релігійного канону.

Брахмани –   члени жрецьких родин у Індії, охоронці культури і тра-дицій, служителі релігійного культу.

Вайш’ї –  вільні общинники в Індії, які займались рільництвом, скотарством, торгівлею та ремеслом.

 

Вакханалія – нічне свято на честь давньоримського бога Вакха (грецького – Діоніса), яке мало характер оргій і набуло особливої популярності в Стародавньому Римі на початку ІІ ст. до н.е. У вакханаліях брали участь вільні і раби, незалежно від статі, віку, народності.

Ван –  військовий вождь, верховний жрець і правитель у Стародавньому Китаї та Кореї.

 

Вандали – група східногерманських племен, відомих жорстокими війнами з Римом. В 455р. оволоділи Римом, розграбували його і винищили багато творів мистецтва.

Варвари –назва, яку стародавні греки і римляни давали сусіднім з ними народам і племенам, усім чужинцям.

 

Варни –     4 основні стани у давньоіндійському  суспільстві. Належність до тієї чи іншої варни була спадковою.

Веди - 4 збірники (самхіти) найдавнішої індійської релігійної літератури: Рігведа, Яджурведа, Самаведа, Атхарваведа.

Велика Китайська Стіна – побудована у 221ст. до н.е. за наказом Цінь Шіхуан (ді) для захисту від кочівників. Мала довжину до 500км., висоту – до 10м., товщину – до 7м.

Велике переселення народів –   умовна назва масових вторгнень на територію Римської імперії у 4 – 7ст. германських, слов’янських та інших племен.

 

Вершники –  середні землевласники, торгівці і ремісники у Старо-давньому Римі.

Весталки – служительки при храмах богині Вести у римський дер-жаві, символ незайманості і чистоти.

Волхви -   серед народів Стародавнього Сходу “мудрі” люди, які володіли знаннями таємних сил природи, спілкувалися з богами і мали надприродні можливості.

Гегемонія – від грецького слова “керівництво”. Означає панівне ста-новище однієї держави чи людини.

Геліея –  створений Солоном народний суд. До його складу могли обрати будь-якого громадянина Афін, який досягнув віку 30 років.

Герусія –   рада геронтів (старійшин) у Спарті. Складалась з 28 ге-ронтів та 2 царів.

Гетайр -   близькі друзі, радники царя; важкоозброєна кіннота у Македонії.

 

Гетерії - таємні союзи у Стародавній Греції.

Гопліти –  важкоозброєні воїни-піхотинці в армії давніх греків і македонян; відбірне військо.

Гороскоп –  на Сході жрець, що спостерігав за зірками.

 

Гуруші –   найбідніші верстви населення Шумеро-Аккадського царства.

 

Демократія –  дослівно “влада народу”. Державний лад, який передба- чає наявність виборчих органів влади та широке залучення громадян до державних справ.

Держава – базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяль­ності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб.

Деспотія - форма не обмеженої законом самодержавної влади, що характеризується крайньою централізацією і сваволею правителя. Цар вважався “надлюдиною”. Обожнювання царя-деспота – одна з особливостей стародавньосхідної деспотії.

Диякон –  посадова особа в християнській церкві, посередник між єпископом і простими віруючими.

Диктатор –   вища посадова особа в Римській республіці. Призна-чався на 6 місяців в часи великої загрози для держави і мав необмежену владу.