Незалежно від того, до числа яких галузей відноситься чисто конкурентна галузь, остаточний стан довгострокової рівноваги кожної фірми, що входить до неї, має ті самі основні характеристики – стан рівноваги досягається за умови:
P = MR = МС = АС min. (9.2)
На підставі цієї рівності випливають деякі висновки про ефективність чистої конкуренції – висновки, що мають важливе суспільне значення. До цих висновків перейдемо далі, розглядаючи економічну неефективність монополістичної фірми.
В умовах чистої монополії ціна не є заданою величиною. Це означає, що чим більше продукції виробник зробить, тим меншою буде можлива ціна реалізації (рис. 9.5).
Рисунок 9.5 – Крива попиту в умовах чистої монополії
Крива попиту (і середнього доходу) для монополіста має від'ємний нахил. Крім цього: MR < AR.
Монополіст також максимізує свій прибуток при MR = MC, але на відміну від зовсім конкуруючої фірми MR < P.
Рисунок 9.6 – Криві граничного доходу і граничних витрат
|
|
На рис. 9.6 криві граничного доходу MR і граничних витрат MC перетинаються в точці, яка відповідає випуску монополістом Q1 одиниць продукції. У той же час, обсягу випуску Q1 відповідає точка K на кривій попиту та ціна P1. Очевидно, що умова, яка визначає вхід і вихід фірм у галузі при досконалій конкуренції в довгостроковому періоді не існує для монополіста. Він (монополіст) не тільки в короткому, але й у довгостроковому періоді може одержувати позитивний чистий прибуток, внаслідок наявних бар’єрів для входу в галузь нових фірм. Головна причина утворення монополістичного прибутку – можливість монопольного виробника обмежити випуск (порівняно з випуском при досконалій конкуренції) і, отже, реалізовувати товар по більш високій ціні.
Таким чином, з вище викладеного є маємо:
1) фірма, що максимізує прибуток в умовах досконалої конкуренції, може контролювати лише один параметр – обсяг випуску продукції (фірма враховує вид своєї виробничої функції й витрат і величину заданої ринком ціни);
2) фірма, що максимізує прибуток в умовах чистої монополії, визначає одночасно значення двох параметрів – обсягу випуску й ціни (фірма враховує вид своєї виробничої функції витрат і криві попиту з від'ємним нахилом).