Монополістично конкурентна фірма, з погляду економічної ефективності, більше походить на монополіста. Однак, конкуренція вносить свої корективи. Якщо монополіст може діставати довгостроковий прибуток, то в монополістичного конкурента, як ми вже зазначали вище, справи йдуть по-іншому.
Через неспівпадіння точки довгострокової рівноваги із точкою мінімуму середніх витрат випливає наступне:
− структура монополістичної конкуренції змушує покупців переплачувати за товар. Плата за диференціацію товару дорівнює різниці між рівноважною ціною, яку установлювали при монополістичній конкуренції, і ціною при досконалій конкуренції;
− при монополістичній конкуренції встановлюється обсяг менший, чим обсяг виробництва при досконалій конкуренції;
− оскільки у точці довгострокової рівноваги ціна попиту вище граничних витрат фірми, то знайдуться покупці, які погодяться заплатити за додаткову одиницю продукції товару більше, ніж було б витрачено фірмою. З погляду покупців, галузь недовикористовує ресурси для виробництва потрібного їм товару. Однак збільшення випуску скоротить прибутки фірми, тому вони не будуть цього робити.
|
|
Таким чином, чим вище ступінь диференціації (розходження, про це мова йтиме далі) товару, тим більш недосконала конкуренція на ринку й тим значніше відхилення використовуваних потужностей, обсягів виробництва й цін від найбільш ефективних. І тим більше монополістичний конкурент схожий на монополіста. І навпаки, чим більше ступінь взаємозамінності продукції, тим більше монополістичний конкурент схожий на досконалого конкурента. Але в будь-якому разі, при розгляді монополістичної конкуренції мова йде про неефективну економіку.