Практична робота № 1. Модель технологічного процесу

Мета роботи: закріпити теоретичні знання з теми «Технологічний процес у соціальній роботі»; формувати вміння організовувати та планувати соціальну роботу з конкретною категорією клієнтів.

Практичне завдання:

Розробіть модель технологічного процесу вирішення особистісних проблем однієї з наступних категорій клієнтів соціальної роботи:

1) батько родини, страждає алкогольною залежністю;

2) жінка — жертва домашнього насильства;

3) наркозалежний підліток;

4) дитина, яка втратила батьків в результаті автокатастрофи;

5) чоловік, батько родини, нещодавно втратив роботу;

6) людина з обмеженими можливостями, яка нещодавно переїхала на нове місце проживання.

Методичні рекомендації:

Рекомендована структура роботи:

1. Мета соціальної роботи.

2. Способи та засоби впливу.

3. Необхідні ресурси, інструментарій.

4. Етапи роботи.

5. Способи оцінки і аналізу результатів впливу.

Технологія соціальної роботи — це алгоритм діяльності, у результаті якої досягається певна соціальна мета і змінюється об'єкт впливу. Ця діяльність не зводиться до одноразового акту впливу, а є процесом, який характеризується зміною змісту, форм, методів, які циклічно повторюються під час рішення кожного нового завдання в соціальній роботі. У сукупності зміст такого циклу від виникнення завдання до її його повного вирішення складає технологічний процес.

Мета — це поняття, яке виражає ідеальне уявлення результату діяльності. Будь-яку діяльність можна трактувати як процес здійснення мети.

До основних цілей соціальної роботи можна віднести:

· підвищення ступеню самостійності клієнтів, їх здатності контролювати своє життя та більш ефективно вирішувати проблеми, що виникають;

· адаптацію чи реадаптацію людей в суспільстві, відновлення їхніх соціальних зв’язків;

· створення умов, в яких клієнти можуть максимально проявити свої можливості;

· створення умов, за яких клієнти можуть реалізувати свої права, передбачені законодавством;

· створення умов, за яких людина, незважаючи на фізичні вади, душевний зрив чи життєву кризу, може жити, зберігаючи відчуття власної гідності та поваги до себе з боку оточуючих;

· і як кінцева мета — досягнення такого результату, коли необхідність в допомозі соціального працівника у клієнта зникне.

Інструментарій — це арсенал засобів, що забезпечують досягнення мети впливу на особистість чи соціальну спільноту.

Однією із необхідних умов успішного функціонування кожної професійної діяльності є її ресурсне забезпечення. В широкому розумінні ресурси розглядаються як запаси чого-небудь, які можна використовувати в разі потреби, в іншій інтерпретації вони трактуються як джерело та арсенал засобів і можливостей, до яких можна вдаватися в міру необхідності з метою виконання певних завдань чи вдосконалення діяльності.

До внутрішніх ресурсів соціальної роботи відносять:

· особливості психічних пізнавальних процесів особистості (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, мови, уяви);

· прояви емоційно-вольових процесів та психічних станів;

· особистісні характеристики (особливості характеру, темпераменту, потреби, інтереси, цінності, мотиви);

· показники освітнього рівня людини;

· професійні та соціальні уміння й навички, якими вона володіє.

До основних видів зовнішніх ресурсів належать: матеріальні; людські; інформаційні; соціальні; технологічні.

Серед матеріальних ресурсів можна виокремити фінансові та нефінансові, офіційні та неофіційні. До фінансових ресурсів можна віднести всі види грошових надходжень для організації та здійснення соціально-педагогічної роботи. Серед них — бюджетні витрати на забезпечення діяльності різних соціальних служб, пенсії та інші види виплат, передбачені діючим законодавством для різних категорій населення, спонсорські надходження на рахунок державних, громадських організацій та фізичних осіб. У свою чергу вони є різновидом і офіційних матеріальних ресурсів. Прикладом неофіційних фінансових ресурсів можуть бути грошова допомога друзів, колег по роботі, спонсорів, яка безпосередньо передається в руки людині, що потребує підтримки, або її близьким. Серед нефінансових матеріальних ресурсів можна виокремити приміщення, обладнання, книги, речі, ліки тощо.

Основні людські ресурси: соціальні педагоги; соціальні працівники; психологи; реабілітологи; інші працівники соціальних інститутів; волонтери.

До основних видів інформаційних ресурсів соціально-педагогічної роботи можна віднести: спеціальну літературу; буклети, листівки, брошури, прес-релізи; рекламну продукцію (плакати, стенди); інформацію в ЗМІ про благодійні заходи неурядових структур і соціальні програми органів влади та місцевого самоврядування; інформаційну мережу Інтернет (сторінки донорів, інформаційно-пошукові сервери, спеціалізовані сторінки по фандрайзингу тощо); усну інформацію спеціалістів та волонтерів.

Кожна держава має систему соціальних інститутів, які безпосередньо чи опосередковано займаються вирішенням соціальних проблем і виступають як і інституціональні ресурси. До них належать: соціальні інститути виховання (загальноосвітні школи, школи-інтернати, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади); державні органи соціальної роботи з населенням (територіальні центри по роботі з населенням, соціальні служби молоді, притулки, реабілітаційні центри тощо); громадські організації (благодійні фонди, громадські об'єднання, товариства); церква.

Технологічні ресурси — це сукупність форм, методів, засобів та прийомів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними педагогами та працівниками з метою досягнення успіху соціально-педагогічної роботи та забезпечення завдань соціального захисту населення. Серед найбільш поширених технологічних ресурсів соціальної діяльності можна виокремити організаційні форми, діагностичні техніки, психотерапевтичні методи, індивідуальне консультування, тренінги тощо.

Окрім перерахованих вище різновидів внутрішніх та зовнішніх ресурсів, окремим ресурсом соціальної роботи, виступає сім'я.

У загальному вигляді в технологічному процесі можна виділити чотири основних процедурних етапи:

1. Формулювання мети впливу.

2. Вироблення і вибір способів впливу.

3. Організація впливу.

4. Оцінка й аналіз результатів впливу.

Етап формулювання мети передбачає виконання таких операцій, як збір і аналіз інформації, здійснення соціальної діагностики, соціально-психологічне прогнозування розвитку проблеми, вироблення програми дій і визначення конкретних завдань.

Вироблення і вибір способів впливу припускає виявлення й аналіз проблемної ситуації, вивчення, обґрунтування й оцінку варіантів і способів дій, вибір оптимального варіанту вирішення проблеми.

Етап організації впливу включає операції з реалізації обраного варіанту, включаючи розподіл і доведення в рамках генеральної мети конкретних завдань до виконавців, координацію зусиль і корекцію застосовуваних способів впливу на клієнтів соціальних служб.

Аналіз і оцінка результатів соціальної роботи супроводжуються виконанням таких операцій, як зіставлення прогнозованих і досягнутих результатів, виявлення позитивних і негативних моментів в організації, забезпеченні і здійсненні намічених заходів, формулювання висновків для наступної діяльності.

В простій формі для оцінювання втручання потрібно відповісти на такі запи­тання: Якою була проблема? Яких заходів ужито? Яким є результат? Які ресурси використані?

Можуть бути використані наступні методи оцінки втручання:

· безпосереднє спілкування з соціальними працівника­ми;

· вивчення детальних звітів про індивідуальну роботу з клієнтом;

· вивчення документів (особової справи клієнта, щоденникових записів соціального працівника та ін.);

· контрольні візити у підопічні сім'ї тощо.

Рекомендована література:

1. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи [Текст]. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 464 с. [с. 21-23]

2. Тюптя Л. Т., Іванова І. Б. Соціальна робота: теорія і практика [Текст]: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2008. — 574 с. [с. 302-306]

3. Технология социальной работы [Текст]: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под редакцией И. Г. Зайнышева. — Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. — 240 с. [с. 15-23]

4. Соціальна робота [Текст]: В 3 ч. — К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія», 2004. — Ч. 2: Теорії та методи соціальної роботи / А. М. Бойко, Н. Б. Бондаренко, О. С. Брижовата та ін.; За ред. Т. В. Семигіної та І. М. Григи. — 2004. — 224 с. — Бібліогр. в кінці розд. [с. 120-123]

5. Технологія роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді [Текст]: Методичний посібник / С. В. Толстоухова, О. О. Яременко, О. В. Вакуленко та ін. — К.: ДЦССМ, Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. — 88 с. [с. 5-17]