Семінарське заняття № 10: Українські землі у складі Російської імперії (перша пол. XIX ст.)

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення про державно-політичний устрійі систему права, що склалися на українських землях, які перебували у складі Російської імперії.

Час проведення – 2 год.

Навчальні питання:

1. Суспільно-політичний лад на українських землях у складі Російської імперії.

2. Державний лад.

3. Джерела та характерні риси права.

Ключові поняття: «губернія», «генерал-губернаторство», «генерал-губернатор», «дворянство», «кріпосні селяни», «державні селяни», «дворові люди (селяни)», «фабричні селяни», «систематизація права», «кодифікація права».

Методичні вказівки:

Працюючи над першим питанням слід звернути увагу, що становий поділ українського суспільства у кінці ХVІІІ ст. було узаконено царськими указами, жалуваними грамотами та положеннями й уніфіковано з центральними російськими губерніями. Він не був стабільним, постійно змінювався і пройшов певну еволюцію. Але в цілому зберігалася чотирьохступенева градація населення на дворянство, духовенство, міщан (міських обивателів) та селян (сільських обивателів). До середини ХІХ століття в Україні як стан ще існувало козацтво.

Готуючись до другого питання необхідно пригадати, що Російська імперія, до складу якої входило 85 % сучасних земель України, була абсолютною феодальною монархією, з унітарною системою устрою, авторитарним політичним режимом, централізованим бюрократичним апаратом. Населення України строго підпорядковувалося центральним (у Петербурзі) та місцевим органам влади й управління. До центральних органів влади належали: імператор всеросійський – монарх, що передав владу у спадщину і мав необмежену владу. Рада міністрів (з 1811 р.) – очолювала центральне галузеве управління – міністерства фінансів, військове, освіти, юстиції тощо. З 1810 р. при імператорі діяв дорадчий орган без чітко визначених функцій, з найвищих чиновників – Державна рада. У 1812 р. сформувалася як загальнодержавний орган влади “собственная, его императорского величества” канцелярія, яка складалася з 3-х відділень: І – контроль за міністерствами; ІІ – упорядкування законодавства і ІІІ – політична поліція з виконавчим органом – корпусом жандармів. Існували й інші відомства – департамент поліції, Сенат (найвищий суд), Синод (найвище управління церквою) і збройні сили. Усі названі відомства мали своє представництво, призначене царем, на місцях.Місцеве управління відповідало адміністративно-територіальному поділу. Генерал-губернатор очолював військово-територіальний округ із 3-х губерній і у військово-поліцейських питаннях керував керівниками губерній – губернаторами, яких теж призначав цар. До одиниць місцевого самоврядування належали волості і села

При роботі над останнім питанням слід знати, що на початку ХІХ століття, з метою уніфікації сепаратних норм права українських земель, інкорпорованих до Російської імперії, вчинено спробу кодифікувати місцеве право. Загальне керівництво розробкою кодексів в імперії здійснював М. Сперанський, на Україні комісію очолював граф П. Завадський. Протягом 1804–1808 рр. на Правобережжі юристи під керівництвом А. Повстанського підготували кодекс під назвою “Свод местных законов”, а на Лівобережжі група Ф. Давидовича упорядкувала збірник “Собрание малороссийских прав”. Кодекси не були офіційно затверджені, але практиками використовувалися широко.

З 1826 року утворена імперська кодифікаційна комісія почала готувати грандіозний звід законів Російської держави, обов’язковий для всієї території. У 1830 році почало виходити 40-томне “Повне зібрання законів Російської імперії”, в якому акти розташовано в хронологічній послідовності. Для зручнішого користування паралельно у 1833 році почав виходити 16-томний тематичний “Звід законів Російської імперії” (т. 10, кн. 1–4 – цивільний кодекс; т. 15 – кримінальний кодекс). Поза тим, окремо, 1838 р. для земель колишньої Речі Посполитої підготовлено і впроваджено в практику “Звід місцевих законів західних губерній ”. З трьох частин – відповідно 196, 947 і 896 статей. У 1840–1842 рр. в українських губерніях запроваджується виключно російське законодавство. 1845 р. приймається кримінальний кодекс – “Уложення про покарання кримінальні та виправні” (2224 статті).

Питання цільових виступів:

1. Державно-правовий статус українських земель у складі Російської імперії (п. пол. ХІХ ст.).

2. Основні джерела права в українських землях п. пол. ХІХ ст.

Теми рефератів:

1. Судова система України у п. пол. ХІХ ст.

2. Систематизація і кодифікація права у п. пол. ХІХ ст.

Література:

Базова: 1, 2, 3, 4, 5, 6.

Допоміжна: 1, 2, 15, 16, 24, 29, 33, 41, 42, 45, 46, 48, 55, 62, 65, 66, 80, 83, 84, 89, 103, 108, 115.