Розповіла. Л. Охрімчук, 1934р. н. с. Сварині

ЯК БЕРІЗКА СВІДКОМ СТАЛА

Довелося чути, що біля села Сварині над шляхом росла береза. У пору, коли вона була ще молодим деревом, сталася, кажуть, така трагічна історія. Їхав нашим краєм багатий купець, який найняв собі відника. Той вів його в якихось справах. А по дорозі вирішив купця вбити і заволодіти його багатством! Це і сталося біля згаданої берізки. Перед смертю купець сказав своєму вбивці: «Ти мене вб’єш, але знай, що ця берізка стала свідком» Пройшло багато літ. Вбивця розбагатів, їздив уже не простим возом, а розкішною бричкою. І трапилось йому проїжджати разом зі своєю дружиною повз знайому берізку. Проминувши її, він засміявся: мовляв, який там із берізки свідок. А жінка і стала розпитувати, з чого її муж сміється. Вбивця і признався. Не вберегла жінка тієї таємниці, розповіла комусь із знайомих. І так таємне стало явним. Так через роки заслужена кара спіткала зловмисника. А берізка і справді свідком стала.

Розповіла. Л. Охрімчук, 1934р. н. с. Сварині

Назва села Сварині тісно пов’язана з його географічним положенням, з річкою Горинь та її притокою Вирка. Село бере свої витоки з Городця, через постійні сварки між жителями Городища (так тоді називався Городець) і походить назва села Сварині, від слова «сваритися». Старійшини Городища довго не могли впоратися з любителями полаятися і дійшли висновку розділитися. Це було в кінці ХІV століття Всіх забійників сварок вирішили відправити на човнах по річці Вирка на вісім – дев’ять верств від Городища і висадили їх на лівому березі річки Вирка. Відселенців прозвали сваринцями, а засноване ними село – Сварині.

Село за свої роки існування зазнавало гноблень і переслідувань буржуазно – поміщицької Польщі. У липні 1925 року сейм прийняв закон про парцелізацію й посадництво, на підставі якого підлягали викупу землі колишніх династій російських поміщиків. Гонитва за землею часто доходила до суперечок між рідними людьми, траплялися міжусобні бійки за землю. Першого жовтня 1939 року створена Сваринівська сільська рада. Жителі дуже раділи цьому. Сільрада розмістилася в панському маєтку, першим її головою призначено Москалика Степана Касяновича. 5 липня 1941 року Сварині окупували німецькі загарбники.

В Володимирецькому р-ні німці спалили до жовтня 1943 р. такі села: Сварині, Чакву, Титовицькі й Городнецькі хутори, Озеро і Степангород

(Літопис Української Повстанської Армії. Том 2. — Торонто (Канада) — 1990. — Стор. 164, 168—169, 178—184, 194—197).

Після визволення села від німецьких окупантів під осінь 1944 року відновила діяльність Сваринівська сільська рада. До кінця 1948 року в селі завершено колективізацію. Першим організатором колгоспу став Гладюк Прокіп Матвійович. З 1959 року Сваринівську сільську раду ліквідовано і приєднано до Городецької.

На даний час у селі Сварині налічується 211 господарських дворів, проживає 776 чоловік. У селі побудовано навчально – виховний комплекс – дитячий навчальний заклад Сваринівської загальноосвітньої школи І – ІІ ст.., де навчається 122 дітей, працює 39 вчителів та вихователів. Працює фельдшерсько – акушерський пункт, публічно – шкільна бібліотека, сільський клуб, магазини продовольчих та промислових товарів.

Сусідні сільські ради:

Ромейківська сільська рада Володимирецького району – село Ромейки

Антонівська сільська рада Володимирецького району – села Антонівка, Чаква

Кричильська сільська рада Сарненського району – село Кричильськ

Великовербченська сільська рада Сарненського району – село Велике Вербче

Перспектива розширення та забудови можлива після надання згоди Українською національною Академією аграрних наук на передачу земель з державної власності державного підприємства дослідного господарства «Городецьке» в комунальну власність Городецької сільської ради..

Село Сварині входить до сільської ради і знаходиться на відстані 4 км від центральної садиби сільської ради, 28 км від районного і 122 км від обласного центру м.Рівне.

Територія села складається з 203 дворів та 778 жителів.

Площа населеного пункту становить 165,5 га. Основною структурно-планувальною одиницею населеного пункту є квартали в основному з одно-та двох-сторонньою забудовою.Забудова садибного типу.

За функціональною ознакою територія населеного пункту є сельбищною.

Повз село, на відстані 0,5 км проходить автошлях Київ – Варшава. Серед об’єктів соціальної інфраструктури слід виділити: сільський клуб, фельдшерсько – акушерський пункт, навчально – виховний комплекс Сваринівська загальноосвітня школа І – ІІст. – дошкільний навчальний заклад». Діє три торгові точки, КАФЕ – БАР «Незабудка». Село електрифіковане, радіофіковане, частково телефонізоване. Центральне водопостачання та каналізація відсутні. Вулиці мають частково тверде покриття. Рельєф території рівнинний. Підгрунтові води залягають на глибині більше 2 метрів.

Грунтоутворюючими породами є легкі суглинки. Основу грунтового покриву складають піщані, супіщані та дерново- підзолисті грунти. Територія села безпечна щодо затоплення повеневими водами. Небезпечні геологічні процеси відсутні.

Згідно земельно-оціночного /кадастрового /районування територія сільської ради відноситься до Рівненського природно-сільськогосподарського району.

Віддаль від

- м.Рівне -122 км.

- смт. Володимирець / через с. Городець / - 28 км

- м. Кузнецовськ / через с. Полиці / 50 км

Територія населеного пункту розміщується в межах основної тектонічної структури Рівненщини – Волино-Подільської плити, зокрема Рівненське плато. Середня висота над рівнем моря – 253 м.

Клімат території помірно континентальний з м”якою зимою та досить теплим, з достатньою кількістю опадів, літом.

В цілому клімат території можна вважати комфортним для життя та сприятливим для господарської діяльності, в першу чергу для розвитку сільського господарства.

Топографические карты начала 20 века.