Билет 5. 1.Раптова смерть у спорті: визначення, причини, запобігання

1.Раптова смерть у спорті: визначення, причини, запобігання.

Внезапная смерть-это смерть, наступившая через 24часа с момента появления жалоб.

Чаще всего по причине: хронические инфекции; переутомление; использование фармакологических препаратов, относящихся к допингу; алкогольная и никотиновая интоксикация, барометрическая гипоксия; высокая температура окружающей среды в сочетании с высокой влажностью и неправильной экипировкой; попадание в холодную воду; долгое ношение мокрой одежды на открытом воздухе; горячий душ после тренировок, соревнования; недостаточное употребление жидкости; острый психологический стресс; соревновательное условие; низкий уровень обычной двигательной активности, характерологические особенности человека.

По причине травм (голова, шея, грудь, брюшн. полость, допинг, заболевания сердца, сердечно-легочные заболевания, вегетативная недостаточность.

Причини раптової смерті під час занять фізичними вправами

І. Патологія серцево-судинної системи (78,6% всіх випадків)

1. Нерозпізнані вроджені захворювання (аневризми серця і великих судин (аорти, судин мозку, вроджені вади серця);

2. Гостре перенапруження здорового серця

3. Недооцінена набута патологія (міокардіотичний або міодистрофічний кардіосклероз); гіпертонічна хвороба (латентні форми) і ін.

ІІ. Травми внутрішніх органів і головного мозку: рефлекторна зупинка серця після удару в груди, живіт (сонячне сплетення), область шиї (каротидного синуса); розриви печінки, кишечника, селезінки, шлункові кровотечі – після травм живота; закриті травми черепа – удари і струси головного мозку, що призводять до внутрішніх крововиливів

ІІІ. Захворювання, що виникають в результаті використання допінгу

IV. Інші причини (гіпоглікемія, нещасні випадки)

2. Загальна характеристика методів спортивної підготовки спортсменів.

Під методами спортивної підготовки, слід розуміти способи роботи тренера і спортсмена, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, уміннями і навиками, розвиваються необхідні якості, формується світогляд. У практичних цілях всі методи умовно ділять на три групи: словесні, наочні і практичні. У спорті, де особливе місце приділяється зв'язку з практикою, а також через специфічні особливості спортивної діяльності основна роль відводиться практичним методам.

До словесних методів, вживаних в спортивному тренуванні, відносяться розповідь, пояснення, лекція, бесіда, аналіз і обговорення. Ці форми найчастіше використовують в лаконічному вигляді, особливо при підготовці кваліфікованих спортсменів, чому сприяє спеціальна термінологія, поєднання словесних методів з наочними. Ефективність тренувального процесу багато в чому залежить від умілого використання вказівок і команд, зауважень, словесних оцінок і роз'яснень.

Наочні методи, використовувані в спортивній практиці, багатообразні і в значній мірі обумовлюють дієвість процесу підготовки. До них перш за все слід віднести правильний в методичному відношенні показ окремих вправ і їх елементів, який зазвичай проводить тренер або кваліфікований спортсмен.

Методи практичних вправ умовно можуть бути розділені на дві основні групи:

• методи, переважно направлені на освоєння спортивної техніки, тобто на формування рухових умінь і навиків, характерних для вибраного виду спорту;

• методи, переважно направлені на розвиток рухових якостей.

2. Завдання, засоби і методи технічної підготовки у спортивних танцях.

Під спортивною технікою (технікою виду спорту) слід розуміти сукупність прийомів і дій, що забезпечують найбільш ефективне рішення рухових задач, обумовлених специфікою конкретного виду спорту, його дисципліни, виду змагань. Спеціалізовані положення і рухи спортсменів, що відрізняються характерною руховою структурою, але узяті поза ситуацією змагання, називаються прийомами. Прийом або декілька прийомів, вживаних для вирішення певного тактичного завдання, є дією.

Не слід вважати адекватними поняття «Спортивна техніка» і «технічна оснащеність» (підготовленість) спортсмена, як це іноді роблять, коли пропонують вводити два значення терміну «спортивна техніка»: 1) техніка виду спорту, 2) техніка конкретного спортсмена, що характеризується ступенем освоєння системи рухів, складових арсенал даного виду спорту.

Технічна підготовленість - ступінь освоєння спортсменом системи рухів, відповідної особливостям даного виду спорту і направленою на досягнення високих спортивних результатів. Технічну підготовленість не можна розглядати ізольовано, а слід представляти як складову єдиного цілого, в якому технічні рішення тісно взаємозв'язані з фізичними, психічними, тактичними можливостями спортсмена, а також конкретними умовами зовнішнього середовища, в якому виконується спортивна дія.