Концепція ліберальної демократії

17-18 століття. Виникла на основі буржуазної ідеології + індустриалізація. Є зараз однією з найвпливовіших. На основі цієї концепція сформувалися інші концепції демократії.

Базові цінності та ідеї ліберальної концепції демократії:

- проголошення та абсолютизація феномену індивідуальної свободи(конституційно закріплений комплекс політичних, економічних свобод і невід’ємних прав людини).

- утвердження принципу поділу влади та взаємної урівноваженості її гілок.

- виборність органів державної влади.

- наявність ідеологічного плюралізму.

- верховенство закону.

Серед прихильників слід виділити Чарльза Мерріема, Вільяма Монро, Гарольда Лассуела.

Сучасна теорія: Джон Кейнс, Мілтон Фрідман, Фрідріх фон Хайєк.

Тенденція еволюції даної концепції тяжіє до представницької демократії.

Л. Даймонд сформулював основні постулати сучасної концепції ліберальної демократії. „Дім свободи”!

Демократія – це політичний режим з добре розвинутими і захищеними індивідуальними і груповими свободами. Тобто головне в демократії – наявність достатнього числа громадянських свобод і високого рівня плюралізму спроможних забезпечити вільне і осмислене змагання інтересів і підтримку влади закону.

Ознаки ліберальної демократії (Даймонд):

- належність влади легітимно обраним посадовим особам. Реальна влада належить як фактично, так і згідно з конституцією обраним чиновникам і призначених ними особам, а не вільним від контролю збоку суспільства внутрішнім акторам, наприклад військовим, або зарубіжним державам.

- конституційна обмеженість виконавчої влади шляхом підзвітності іншим державним інститутам.

- свобода створення політичних партій та визнання прав опозиції. Бар’ер представництва обмеженням не вважається.

- визнання прав меншості. Культурні, етнічні, конфесійні та іншим меншинам, які традиційно дискримінуються не забороняється законом або на практиці виражати власні інтереси в політичному процесі і використовувати свою мову та культуру, існування постійних каналів вираження і представництва інтересів громадян. Окрім партій в державі повинні існувати інші альтернативні канали вираження інтересів громадян. Добровільно створення і добровільне приєднання.

- існування альтернативних джерел інформації з необмеженим доступом до них всіх громадян. В країні не повинні існувати тільки державні засоби інформації.

- визнання основних свобод громадян. Таких як свобода слова, публікацій, демонстрацій і подання петицій.

- визнання політичної рівності всіх громадян: індивідуальні і групові свободи повинні захищатися незалежною, позапартійною судовою владою чиї рішення визнаються і втілюються в життя іншими центрами влади.

- забезпечення захисту прав і свобод громадян збоку держави.

Недоліки концепції ліберальної демократії:

- концепція ліберальної демократії є не стільки політологічним відображенням соціально-політичних реалій та їх динаміки скільки політико-правовою конструкцією, сукупністю юридично встановлених норм і правил. Не враховано динамічність політичного процесу.

- практичне втілення принципів ліберальної демократії не є гарантом демократичності суспільства та стабільності демократичного устрою.

Починаючи з 30-40 рр. почалася ревізія ліберальної концепції демократії.

30. Концепція "демократичного плюралізму" в американській політичній науці (основні постулати та недоліки);

Концепція демократичного плюралізму почала формуватися в 50-х. у центрі – не індивід, а організовані заінтересовані групи.

Демократія – це правління народу, яке реалізується через групові конкуруючі інтереси. (Д.Трумен, Е.Латхем, І.Шапіро, Р.Даль).

Соціально-економічні та політичні умови розробки концепції демократичного плюралізму:

1. відбулася технологічна перебудова промислового суспільства, що призвело до радикальних змін у соціальній структурі суспільства та механізмах соціальної мобільності. (Розробка і впровадження досягнень НТР, комп’ютеризація виробництва, багато робітників опинилися непотрібними, змінилися структура суспільства).
2. Виникли нові соціальні групи та прошарки з особливими економічними і соціально-політичними інтересами.
3. В межах громадянського суспільства з’явилися і почали активно діяти різноманітні асоціації та соціально-політичні рухи.
4. Посилився вплив ЗМІ, наслідком чого було зростання у політичному процесі фактору громадської думки
5. Нові умови життя трансформували політичну культуру, зумовили зміну системи цінностей західних громадян.

Ідейно-теоретичні чинники поширення концепції плюралістичної демократії:

1. Початок кризи біхевіориської методології дослідження політичних явищ
2. Ренесанс теорії заінтересованих груп Артура Фішера Бентлі, на базі якої і був сформульований основний постулат цієї теорії – окремі індивід беруть участь у політиці не самостійно, а через групову діяльність та її інституційні утворення (партії, рухи, профспілки і т. ін.)
3. Створення та активне наукове впровадження ідеї теорії політичних систем

Сутність демократії як народовладдя є дисперсія (розподіл) влади в політичній системі між заінтересованими групами, до числа яких належать і органи державної влади, а також територіальна фрагментація політичної влади і децентралізація неформальних видів політичної участі і активності різноманітних асоціацій.

Положення, якими характеризується плюралістична концепція демократій:

1. Суспільство складається з багаточисельних груп, які об’єднуються особливими економічними, релігійними, етнічними або культурними інтересами.

2. Групи є головними суб’єктами політики, головною метою діяльності яких є вплив на владу.

3. Визнається конкуренція між групами за вплив на прийняття урядових рішень.

4. У суспільстві снують різноманітні незалежні від уряду центри влади, до яких відносять: великі корпорації, університети, крупні політичні партії.

5. Політична воля народу, яка виражається у рішеннях влади є результатом компромісу між різними груповими інтересами.

6. Держава виступає як нейтральний арбітр (ідея Бентлі) між конкуруючими груповими інтересами, а самі державні структури децентралізовані таким чином, щоб забезпечити групам відкритий до них простір.

Роберт Даль: (” Плюралістична демократія в США” (1967), „Поліархія: участь і опозиція” (1971), „Демократія та її критики”, (1989), „Про демократію” (1998).

Ідеальне розуміння демократії – „є декілька ідеальних стандартів, на основі яких слід досліджувати усі демократичні процедури”.

1-й ідеальний стандарт: ефективна участь – у ході всього процесу прийняття рішень громадяни повинні мати адекватні та рівні можливості для вираження своїх уподобань стосовно кінцевого результату. Вони (громадяни) також повинні мати адекватні та рівні можливості при постановці питання на порядок денний і для вираження причин ухвалення того, а не іншого результату.

2-й стандарт: рівність у голосуванні при прийнятті рішень – на етапі прийняття колективних рішень кожному громадянину повинні бути гарантовані рівні можливості для вираження свого вибору, який буде вважатися рівним вибору будь-якого іншого громадянина.

3-й стандарт: „просвещенное понимание” – кожен громадянин повинен володіти адекватними і рівними можливостями для визначення і перевірки того вподобання, яке найбільшою мірою відповідає його інтересам.

4-й стандарт: контроль над порядком денним – кожен громадянин повинен мати виключну можливість вирішувати, які питання повинні бути поставленні в загальний перелік проблем, що підлягають розгляду та вирішенню в ході демократичного процесу.

Недоліки концепції плюралістичної демократії:

1. Ідеалізація дійсності, перебільшення ролі групової ідентифікації населення.

2. Трактування держави як нейтрального арбітра.

3. Модель демократичного плюралізму не розкриває реального співвідношення публічної і закритої урядової політики (критика з боку елітистів).

4. Інтереси груп не знаходять адекватне вираження в політичному процесі, оскільки різні групи володіють неоднаковими ресурсами.

31. Концепція "поліархії" Р.Даля: сутність та основні ознаки;

Polyarhy- багато+ суверенітет

«Плюралістична демократія в США»

В цій роботі Даль обґрунтував фундаментальну аксіому плюралістичної концепції про існування різноманітних центрів влади, жоден з яких не володіє монопольною владою.

Ідеальне розуміння демократії:

-Ефективна участь громадян в політичному процесі

-Рівність в голосуванні при прийнятті рішень

-«просвященное понимание»

-Контроль над порядком денним.

Поліархія як політичний режим включає в себе наступні характеристики:

1.Політична конкуренція та участь

2. Політичний плюралізм

3. Закріплене право громадян створювати незалежні організації в тому числі політичні партії та групи інтересів

4.закріплені політичні свободи

5.право опозиції оскаржувати рішення уряду

6.вільні та чесні вибори

7.всезагальне голосування

8.відкритий характер конфліктів між політичними лідерами.

Характерні риси суспільства. В якому можливе утвердження поліархії:

- відносно високий рівень прибутку на душу населення та його зростання протягом року

- високий рівень урбанізації

- порівняно маленька частка населення занятого в сільському господарстві

- багатоманітність сфер професійної діяльності

- високий рівень освіти населення

- економічний лад, в якому виробництвом зайняті переважно, відносно автономні компанії, які жорстко орієнтуються на національний та міжнародний ринки

- порівняно високі показники традиційних індикаторів добробуту

- висока частка сімей, які можуть дозволити собі придбання різних товарів тривалого користування.

32. Концепція партисипітарної демократії (основні постулати та недоліки);

Концепція партисипітарної демократії (60-70 рр. 20 ст.): К.Пейтман, К.Макферсон, Дж.Циммерман, Н.Боббіо, К.Гурд.

Розробники концепції повертаються до класичних ідеальних демократій, які передбачають активну участь громадян в обговоренні і прийнятті рішень стосовно головних питань суспільного життя. Трактують цю теорію як самоврядування громадян.

Дж.Циммерман: „влада народу” може бути досягнута лише за умови рівності, коли кожен громадянин щодня бере участь у процесі прийняття політичних рішень. Політична участь сама є метою.

Активна політична участь виконує 2 функції:

1) захист громадян від нав’язаних зверху рішень

2) слугувати механізмам самовдосконалення людини

[„Учись участвовать участвуя”].

Характерні риси ідеального партисипітарного суспільства:

- всі громадяни притягуються ключовими політичними і соціальними інститутами до процесу управління без посередників;

- підзвітність лідерів рядовим членам;

- існування найвищого ступеня демократичної легітимності;

- високий рівень партисипітарної політичної культури (громадяни зацікавлені у своїй активній причетності до процесу управління і турбуються про колективні потреби).

Механізми реалізації партисипітарної демократії:

1. Референдум – форма волевиявлення народу з приводу важливих державних питань (вони повинні проводитися частіше; право призначення референдуму повинно належати і громадянам; референдум повинні проводитися і на місцевому рівні).
2. Народна ініціатива – інструмент прямої демократії, який дає право громадянам вносити на голосування ініційовані ними питання.
3. Відкликання – процедура, за допомогою якої, виборці можуть припинити повноваження тієї посадової особи, яких вони обирали, або які порушують рамки своїх прав та обов’язків.

Недоліки концепції партисипітарної демократії:

1. Механізми партисипітарної демократії можуть використовуватися як засіб політичної боротьби маніпулювання виборцями з метою досягнення певних політичних цілей.
2. Практичний досвід втілення ідей партисипітарної демократії показує, що активна політична участь громадян є елементом тоталітаризму, аніж демократії. Наприклад, Дж. Сарторі: „сьогодні потрібно остерігатися посередностей, які здатні скинути правлячу еліту і замінити її контрелітою. Потрібно зберегти вертикаль влади”.

Томас Дай „Іронія демократії”: „Масова участь є небажаною. Масова політика є нестабільною і непередбачуваною...”.

33. Концепція "демократичного елітизму" в американській політичній науці

(основні постулати та недоліки);

Концепція демократичного елітизму (елітарна демократія) (кінець 30-х).

В основі модернізовані теорії еліт і ідея олігархічних організацій.

Основні представники: Йозеф Шумпетер, Томас Дай, Хармонд Зіглер, Деніел Белл, Сеймур - Мартін Ліпсет, Олвін Тоффлер.

Основне визначення демократії в межах теорії демократичного елітизму:

Демократія – це політичний процес, що забезпечує здійснення демократичних принципів добору, конкуренції і функціонування еліт, які виборюють підтримку різноманітних соціальних груп.

Основні постулати концепції елітарної демократії:

- соціальна структура суспільства представляється як взаємодія двох основних елементів (еліти та народ), що якісно розрізняються за своїми властивостями.

- політична участь народу обмежена лише виборами, оскільки зростання участі громадян у політичному житті призводить до підриву стабільності і ефективності існуючої політичної системи, досягнення якої є однією з головних цілей демократії.

- вибори і партії мають головним чином символічну цінність і допомагають лише пов’язати маси політичною системою.

- механізм прийняття рішень знаходиться повністю в руках політичних керівників (еліти).

- єдиний відносно ефективний спосіб впливу громадян на еліту це відмова переобрати представників еліти на наступний термін (або громадяни можуть відкликати своїх представників, якщо така можливість передбачена законодавчо).

Недоліки концепції демократичного елітизму:

- представники ліберальної та плюралістичної концепції демократії критикують елітистів за те, що вони хибно відображають в теорії соціальну структуру сучасного західного суспільства.

- приниження політичної ролі та впливу багаточисельних асоціацій громадян.

- пропаганда елітаристських ідей руйнує ціннісно-нормативні основи західного демократичного суспільства.

- ця концепція створює додаткові ідеологічні аргументи для виправдання тоталітарних і авторитарних режимів, панування олігархічних кланів у країнах де відбуваються процеси становлення демократичних режимів.

34. Концепція корпоративної демократії (Ф.Шміттер);

Зростання політичного впливу об'єднань підприємців і профспілок спричинило появу концепції корпоративної демократії. Корпорація (від лат. согрогаїіо — об'єднання) — це сукупність осіб, об'єднаних на основі цехових, кастових, комерційних та інших інтересів. У країнах Заходу корпораціями називають, зокрема, акціонерні товариства, профспілкові об'єднання та організації місцевої влади (муніципалітети).

Згідно з концепцією корпоративної демократії політика має здійснюватись за участю держави та обмеженої кількості наймасовіших і найвпливовіших організацій, передусім об'єднань підприємців і профспілок як виразників інтересів широких верств населення. Така політика дістала назву олітики соціального партнерства, або трипартизму. В багатьох країнах Заходу створені засновані на представництві підприємців, профспілок і держави спеціальні трипартистські органи, які визначають основні параметри соціально-економічної стратегії держави.

За своїм змістом концепція корпоративної демократії близька до концепції плюралістичної демократії. Основна відмінність між ними полягає в тому, що плюралістична демократія передбачає політичне представництво всієї багатоманітності соціальних інтересів, а корпоративна демократія обмежує це представництво лише найвпливовішими об'єднаннями. Якщо прихильники плюралістичної демократії вважають, що найоптимальніший вплив на державну політику справляють багатоманітні конкуруючі між собою групи інтересів, то прихильники корпоративної демократії визнають такий вплив лише за обмеженою кількістю організацій, які не конкурують між собою, а співпрацюють під контролем держави. За таких умов корпоративні об'єднання набувають монопольного права на політичне представництво інтересів не тільки членів цих об'єднань, а й інших верств населення. Якщо врахувати, що в країнах Заходу більше половини найманих працівників не є членами профспілок, то це означає, що вони не мають власного політичного представництва в системі корпоративної демократії.

35. Концепція "вертикальної демократії" Дж.Сарторі;

- рассматр только то меньшинство, которое складывается в политические контролирующие группировки (тоесть влияют на политику).

Критерии для выделения контролирующего меньшинства:

1. а льтиметрический (элите де-факто) - контролирующая группа является таковой потому, что располагается — по вертикальному разрезу строения обществ — "наверху" либо распределена между различными вершинами - власть у тех, кто на вершине.
2. заслуги (подлинные элиты)- некто не потому оказывается наверху, что обладает властью, а как раз наоборот — лицо обладает властью и находится наверху потому, что того заслуживает

Когда заслуги и власть совмещены - состояние устойчивого общественного равновесия; когда они оказываются разведены — наступает неравновесие, порождающее круговорот: элиты "де-факто", т. е. альтиметрические, вытесняются элитами "по способностям", т. е. подлинными элитами.

Понятие «элита»:

Парето – лучшие, по заслугам.

Лассуэлл - высший властвующий класс (чисто альтиметрическая коннотация).

Нормативное определение демократии как системы управления.

Идеалы демократии остались тем же, что они представляли собой в IV в. до р. X. (исключение: стала "цениться'' отдельная личность). Это все еще в основном греческие идеалы и адресуются к прямой, а не к представительной демократии. Тоесть и сегодня деонтология и ценностное воздействие демократии апеллируют только к горизонтальному измерению политики.

Демократия в вертикальном своем измерении (представительная демократия) по сей день остается без-идеальной; и хуже всего то, что в наших идеалах она легко обнаруживает идеалы ей враждебные

В дескриптивном плане демократия - выборная полиархия.

Вопрос: как сможет продолжать работать представительная демократия, сталкиваясь с тем ценностным воздействием, которое все более обесценивает вертикальное измерение.