Тема 2. Мистецтво як феномен духовної культури

Сутність мистецтва можно визначити як самодостатню самоцінність, модель якої творить індивідуальність художника у повноцінному мистецькому творі.

Ознаками первісного мистецтва є його задіяння в практику діяльності синкретичність, міфологічний та ритуально-магвчний характер розглядаючи еволюцію мистецтва як розгортання початково злитих в одне ціле різновидів художньої діяльності (мілогічного, практичного та ігрового), можно помітити що вході своєї історії воно розподіляється на три потоки – чисте мистецтво прикладне мистецтво та самодіяльно-
-розважальне мистецтво.

Аналіз диференційних та інтеграційних процесів в мистецві може відбуватися і на основі іншого підходу, коли виділяються візуальні, аудіальі й мовні мистецтва.

Паралельно з диференціацією мистецтва на окремі види в історії культури йде протилежний процес його інтеграції. У наш час на основі інтеграції мистецтв виділяються такі види мистецтва як мистецтво синтетичне та мистецтво віртуальне.

Оскыльки культура впливаэ на суб’єкт через навколишнє середовище, людину з метою її культурного розвитку треба «оточувати» світом духовних цінностей, переживання і розуміння яких сприятиме її культурному становленню, формуватиме власну точку зору на зміст культури. Таку ситуацію створює мистецтво, що надає особливої соціальної ролі художній культурі – сукупності процесів і явищ духовної практичної діяльності людини яка створює й опановує твори мистецтва. Умі ці завдання культури відбиваються в мистецтві як одному з духовних феноменів культури, зокрема у його функціях. До основних функцій мистецтва відносять пізнавальну, рекреативну, естетичну, гедонистичну функції.