Ефективність логістики в портах

© Білошевська О., 2014

В сучасних умовах торгівельні порти є посередниками між різними видами транспорту та відіграють важливу роль у світовій транспортній системі. Морський транспорт забезпечує 4/5 обсягу роботи транспорту світу за вантажооборотом і відіграє вагому роль у міжнародному поділі праці. Головні вантажі морського транспорту — нафта й нафтопродукти, залізна руда, зерно, кам’яне вугілля, сировина та напівфабрикати для алюмінієвої промисловості, фосфорити, ліс та лісоматеріали. У світі налічується понад 2000 морських портів різної величини. До найбільших належать порти з вантажообігом понад 100 млн т. Їх близько 20, які розташовані у таких містах: Шанхай, Нінбо, Роттердам (найбільший Європи), Сінґапур, Ґуанджоу, Марсель, Гавр, Антверпен, Гамбурґ, Ґенуя, Лондон, Аперпорт (група портів у гирлі річки Делавер), Новий Орлеан, Нью-Йорк, Гемптон, Ванкувер, Сан-Себастьян, Кобе, Йокогама, Наґоя, Кітакюсю, Кавасакі. Останнім часом відбувається певна диференціація портових послуг, і велика частина діяльності портів виходить за рамки звичайних функцій, які властиві портам. Порт має свої певні унікальні характеристики. По-перше, порт забезпечує широкий спектр послуг, а не спеціалізується на декількох товарах. По-друге, існує можливість внутрішньої конкуренції внаслідок присутності на території підприємств, що надають схожі і взаємодоповнюючі послуги. Також, порт формує ефект масштабу, доступний як постачальникам послуг так і їх споживачам. В свою чергу, рентабельність діяльності порту зростає зі збільшенням його розмірів й активності [1]. Порт, як важлива інфраструктурна одиниця у логістичній системі відіграє роль:

· сполучної ланки для руху вантажів між сушею і морем;

· центру індивідуального обслуговування;

· центру зберігання і перевалки вантажів;

· центру технічних послуг;

· екологічного центру;

· центру комерційних послуг;

· бази матеріально-технічного забезпечення торгівлі промислового розвитку припортовой зони;

· місця розташування зони переробки промислового та комерційного експорту та імпорту.

Оскільки, останнім часом відбувається постійне вдосконалення портів, ЮНКТАД у 1992 році запропонував еволюцію «поколінь» портів. Цей поділ ґрунтується не на розмірах або місцезнаходження портів, не на громадській або приватній природі їх організації, а заснований на трьох критеріях:

1) стратегія і політика розвитку порту;

2) широта і глибина портової діяльності, особливо в сфері інформаційного

обслуговування;

3) інтеграція портового бізнесу і адміністрації.

Порти першого покоління виконували такі прості функції, як передача товару, тимчасове складування, доставка. Ці порти виконують функції перевантажувальних центрів. Порти другого покоління включали додатково промислову та торгівельну діяльність. Ці порти виконують функції комерційних центрів. Порти третього покоління розширили коло послуг та ввели комплексну системи відбору та обробки даних. Вони надають промислово-екологічні, організаційні послуги, та спрощують митні процедури. Порти четвертого покоління на даний момент додатково включають розміщення на території порту промислового та логістичного центру. Це комплекс не пов’язаних між собою портів, об’єднаних спільним управлінням або кооперацією. Вони оптимально інтегровані в логістичні та світові ланцюги постачання. Традиційні портові послуги пов'язані з обробкою суден є і будуть основною діяльністю портів. Але в портах другого, третього і четвертого покоління додатково надають послуги з обробки вантажу. Загалом, порти третього покоління відіграють роль сполучних ланок, які пов'язують магістральні напрямки різних видів транспорту. Такі порти-дистриб’ютори сприяють інтернаціоналізації транспортної мережі та глобалізації міжнародної торгівлі та світової економіки. Вони виступають в ролі стратегічних центрів комплексного управління рухом товарів у світовій економіці [2].

До портів - дистриб’юторів відносять такі порти як Роттердам та Гамбург в Північно-західній Європі, Акаба та Абу-Дабі на Ближньому Сході, Гонконг в Північно-східній Азії, Хьюстон та Монреаль в Північній Америці. Що стосується України, то на даний момент не має ще жодного порту який відповідав би характеристикам порту третього покоління. Портів, які повністю відповідають характеристикам четвертого покоління на даний момент майже не існує. Але багато портів вже мають деякі параметри, властиві для портів цього покоління. Такі, наприклад, існують в Німеччині. На сьогодні, ефективна логістика є визначальним чинником у сфері успішної реалізації через збутові ланцюги. Вплив світових тенденцій розвитку транспортної системи призвів до того, що:

· сьогодні роль порту не обмежується перевантаженням вантажів або традиційним обслуговуванням суден. Додана вартість в портах формується також за рахунок надання багатьох інших послуг. Таким чином сучасний порт повинен не лише слугувати одним із компонентів суднохідної системи, а й мати можливість трансформуватися в ключову ланку інтегрованої транспортно-логістичної системи.

· посилилась тісна співпраця портів, промислових і транспортно-логістичних компаній. Все це об’єктивно розширює межі ділових інтересів портів.

· Клієнти порту вже не обмежуються судноплавними компаніями та їх посередниками. Коло споживачів портових послуг розширюється такими клієнтами, як мультимодальні оператори, туристичні, страхові фірми [3].

Якщо проаналізувати тенденцію зростання вантажообороту по різних видах транспорту (рис.1.), то можна зробити висновок, що порти займають найбільшу частку у світовому вантажообороті. Це пояснюється тим, що морські порти сьогодні - це невід'ємна частина міжнародного транспортного ланцюга та світової торгівлі через низьку вартість транспортування кораблями і значним потенціалом для обробки грузів. Останні десять років відбувається поступова зміна ролі портів у світовій економічній системі, вони виступають вже не тільки пунктами перевантаження товарів з морського на інші види транспорту, але й стратегічними пунктами в організації зовнішньої торгівлі, сполучними ланками в інтегрованому транспортному ланцюзі, центрами економічного і промислового зростання регіону. Беручи до уваги необхідність адаптації системи управління портовими комплексами до перетворень, які відбуваються у світі, основною маркетинговою метою портових комплексів стає подальша інтеграція в міжнародну транспортно-логістичну систему й приведення виробничих потужностей порту у відповідність до інтенсивності вантажопотоків і технологічних особливостей їх переробки. Це все призводить до того, що порти стають центрами тяжіння логістики.