2015-05-30
483
Для дослідження відбирають долю печінки і нирку відразу після забою. Шматочки вагою до 5 г ретельно розтирають в фарфоровій ступці. До розтертої тканини додають 10 мл фізіологічного розчину. Все це ретельно розтирають і відстоюють на протязі 1 години. З верхнього прозорого шару відбирають пробу для препарату ²роздавлена² крапля. Приготовлені препарати (не менше 10), роздивляються в темному полі мікроскопу.
Лептоспіри являють собою тоненькі ниточки. Середня частина тіла лептоспіри витягнута, кінці з гудзичатим потовщенням поступово зменшуються і в більшості випадків зігнуті під кутом. Все тіло мікроба складається з правильних витків спіралі майже дотикаючись одна з одною. Розмір ліпоспор 5…18х0,2…0,3 мкм. Для фарбування лептоспір використовується метод Романовського-Гімза. Розчин барвника готують з розрахунку три краплі готової фарби Романовського-Гімза на 1 мл водопровідної води. Фіксований препарат–відбиток опускають на 6…8 годин в фарбу. Лептоспіри забарвлюються в блідо-рожевий колір, але при цьому вони втрачають деякі характерні морфологічні особливості.
Самостійна робота студентів
1. Згідно з методичними вказівками, відібрати проби із консервів з посівом матеріалу на загальну мікробну обнасіненність (в чашки Петрі з середовищем Ендо або Кіта-Тороці) і на наявність анаеробів (методом шприцювання в стовпчик МПА).
2. Підрахувати загальну мікробну обнасіненність ковбасних виробів, промікроскопіювати колонії які виросли, визначити наявність умовно-патогенної мікрофлори. Зробити висновок про якість продукту і заповнити таблицю 6.2.
3. Визначити загальну мікробну обнасіненність води і її колітитр. Колонії які виросли розглядають під мікроскопом. Заповнюють таблицю 6.3.
4. Пересіяти виділенні культури шприцом в стовпчики МПА і МПЖ, на молочний агар Ейкмана і Лакмусове молоко, в ²пёстрый² ряд Гауса.
Матеріальне забезпечення заняття
1. Набір приладів і інструментів, що забезпечують роботу мікробіолога.
2. Одна чашка Петрі з МПА, одна чашка Петрі з середовищем Ендо, дві пробірки з МПА, одна пробірка з МПЖ, середовище Гіса, молочний агар Ейкмана, лакмусове молоко.
3. Показові препарати збудників антропозоонозів.
4. Стерильний пробійник, стерильні піпетки, тампони, спирт.
Заняття 7 (6 годин)
Тема: Методи визначення виду мікроорганізмів.
Характеристика мікроорганізмів – шкідників м’ясного виробництва
План
7.1. Мікробіологічні дослідження консерви (закінчення).
7.2. Мікробіологічний аналіз м’яса (закінчення).
7.3. Характеристика окремих видів сапрофітів.
7.1. Мікробіологічні дослідження консерви (закінчення)
Підрахувати загальну мікробну обнасіненність консервів і промікроскопіювати колонії які виросли. На основі проведених досліджень зробити висновок про наявність умовно патогенної і анаеробної мікрофлори.
Заповнити таблицю 7.1.
Таблиця 7.1.
Мікробіологічні дослідження консерви
| № п/п | Вид зразка | Кількість колоній | Загальна мікробна обнасіненність | Наявність умовно-патогенної мікрофлори | Наявність анаеробної мікрофлори | Примітка |
7.2. Мікробіологічний аналіз м’яса (закінчення)
При аналізі мікрофлори м’яса часто виникає необхідність в ідентифікації виділених культур.
До визначення виду бактерій можна приступити тільки при наявності чистої культури.
Розділення бактерій на сімейства і роди проводять на основі морфологічних ознак. Для визначення виду, необхідно враховувати їх культуральні, фізіологічні та морфологічні ознаки.
До морфологічних ознак відносять:
1. Форму бактерій. В основному бактерії мають кулькоподібну, паличковидну або звивисту форму. Інколи палички вигинаються. В старих культурах частіше, ніж в молодих, знаходяться палички з заокругленими, загостреними, обрізаними кінцями. В деяких видів бактерій виразно виражена здатність до гілкування.
2. Характер розташування бактерій. Кулькоподібні бактерії можуть бути розташовані окремо, з’єднані по двоє, по чотири, в пакети, гроноподібні накопичення, ланцюги. Паличковидні бактерії існують поодиноко, з’єднані попарно або ланцюжком.
3. Розміи бактерій. Встановлюють найбільші і середні розміри.
4. Спороутворення. Спори можуть утворюватись в центрі клітини, не змінюючи її форм. У деяких бактерій діаметр клітини менший за діаметр спори (клострідії). Спори утворюються субтермінально і паличка приймає форму тенісної ракетки або барабанної палички (плектриції).
5. Рухливість бактерій визначають в препаратах ²роздавлена крапля² і ²висяча крапля².
6. Наявність капсул встановлюють в не зафарбованих і зафарбованих препаратах. На відміну від безкапсульних бактерій, капсульні форми не примикають один до одного, так як капсули мішають їх більш щільному розташуванню.
7.2.1. Відношення до фарбування по Граму: Грам+ чи Грам-
Для визначення культуральних ознак, досліджувану чисту культуру засівають на рідкі і щільні живильні середовища. Колонії, які виросли в чашках Петрі, на МПА досліджують, визначається їх кількість:
характер росту – скудний, пухкий, однорідний або неоднорідний;
форму – круглі, амебовидні, кореневидні, валковоподібні та інші;
величину – крапкові (діаметром 1 мм), маленькі (1…2 мм), середні (2…4 мм), крупні (4…6 мм) і більші;
колір – білі, зелені, жовті, прозорі та інші;
поверхня – матова, блискуча, гладенька, плоска, куполоподібна, кругла;
краї – рівні, хвилясті, дольчаті, у вигляді локона, розпливчаті;
консистенцію – маслоподібна, слизиста, в’язка, волокниста, мокра, суха;
структуру – аморфна, зерниста, порошкоподібна, гілкоподібна, сипуча.
При вивченні росту мікроорганізмів на рідких середовищах відмічають:
інтенсивність росту – невелика, помірна, обільна;
наявність муті – слабка, помірна, обільна, рівномірна, нерівномірна, зерниста, у вигляді пластівців;
характер осаду – невеликий, обільний, у вигляді пластівців, комків вати, в'язкий;
утворення на поверхні середовища пристінного кільця, плівки, шершавої поверхні.
В посівах шприцом відмічають:
в МПА – ріст по лінії уколу (ниткою дріжджів, з боковими отворами або без них).
В МПЖ – розрідження середовища і його характер (кратероподібний, воронкоподібний, шаровий, у вигляді ялинки і т.д.).
Фізіологічні ознаки мікроорганізмів обумовлені комплексом ферментів, їх діагностують при посіві на поживне середовище різноманітногї будови. До фізіологічних ознак відносять:
1. Тип живлення мікроорганізмів – автотрофи та гетеротрофи.
2. Відношення до кисню – аероби, анаероби, облігатні анаероби.
3. Відношення до температури – мезофіли, психрофіли, термофіли.
4. Відношення до значення рН.
5. Можливість розвитку в молоці.
6. Цукролітичні властивості – відношення до цукрів.
7. Протеолітичні властивості – здатність розщеплювати білки.
8. Окисно-відновні властивості.
Кожний вид мікроорганізмів продукує постійний для нього набір ферментів, одні з яких розщеплюють білки і вуглеводи, а інші викликають окислення і відновлення різноманітних субстратів.
Для вивчення фізіологічних ознак, досліджувану культуру засівають на спеціальні диференційно-діагностичні поживні середовища, які в залежності від складу призначення, можна поділити на 4-ри групи:
1. Середовища, які містять білкові речовини (желатин, молоко, сироватку крові у згорнутому вигляді, курячий білок для визначення протеолітичних ферментів).
2. Середовища з цукрами або з багатоатомними проароломи для визначення цукролітичних властивостей.
3. Середовища з хімічними речовинами, які змінюють свої властивості під дією окисно-відновних ферментів.
4. Середовища, які містять індиферентні хімічні властивості, які є джерелом живлення одних видів мікроорганізмів і не асимілюючі іншими видами.
