Визначення сахаролітичних властивостей мікроорганізмів

Властивості розщеплювати вуглеводи і багатоатомні спирти, які об’єднують в одну групу ²цукри², притаманні багатьом умовно-патогенним і патогенним мікроорганізмам.

Під дією сахаролітичних ферментів бактерій, цукри розщеплюються до альдегідів і кислот. Кінцевими продуктами їх розщеплення є вуглекислий газ і водень.

Різні види і штами мікроорганізмів по-різному відносяться до цукрів.

Одні ферментують лактозу, інші - глюкозу, треті- і те і інше.

Цю властивість в мікробіології використовують для розрізнення видів бактерій.

Досліджувану культуру засівають в поживні середовища Гісса, які також називаються ²пёстрым² рядом (або ²пёстрым² рядом Гісса), що являють собою ряд пробірок з пептонною водою (1%-пептону), цукром (0,5-1%), повареною сіллю (0,3%) і індикатором Андрере (1мл індикатора на 100 мл середовища) або бромтимолбрау (0,1 мл 1,6%-ного розчину бромтилюлблау на 100 мл середовища).

Індикатор Андрере готують таким чином: 0,3 г кислого фуксину розчиняють в 100 мл стерильної дистильованої води і додають 16,4 мл 1 н. розчину їдкого натру. Розчин стерилізують при 100 ⁰С на протязі 5 хв і зберігають в темному місці у флаконі з притертою пробкою. Індикатор Андрере має солом’яно-жовте забарвлення. При зміщенні рН середовища в кислу сторону, він набуває яскраво-малинового забарвлення. Індикатор бромтимолблау дозволяє визначити зміну рН в межах 6,0…7,6. В лужній зоні (рН=7,6) індикатор має синій колір, в кислій зоні (рН=6,0) – жовтий. При зміні рН у вказаному діапазоні забарвлення приймає різні відтінки зеленого кольору.

Індикатор бромтимолблау готують слідуючим чином: 0,4 г бромтимолблау розчиняють в 40 мл дистильованої води, нагріваючи її до кипіння. Після цього до розчину додають 6,4 мл 0,1 н. розчину їдкого натру, в результаті чого рідина забарвлюється в зеленуватий колір і доливають дистильованою водою до 100 мл. Індикатор зберігають в темному місці в склянці з притертою пробкою.

²Пёстрый² ряд Гіса містить 5 пробірок: з глюкозою, лактозою, манітом, мальтозою і цукрозою. Для поглибленого аналізу ²пёстрый² ряд Гіса доповнюють ще іншими цукрами: дульцитом, сорбітом, ксилозою, арабінозою. Цукор і спирти, які застосовують для середовищ, повинні бути чистими.

Для знаходження газів (кінцевих продуктів розпаду цукрів) в пробірки з рідкими середовищами Гіса опускають ²поплавок² (трубка діаметром 0,5…0,7 см, запалена з одного кінця і перевернута догори дном). При стерилізації він повністю заповнюється живильним середовищем. При виділені в середовищі газоподібних продуктів у поплавку утворюється повітряна бульбашка різної величини і поплавок вспливає. Пробірки з набором середовищ Гісса ставлять у штатив у ряд, надписують номер пробірки і який цукор в кожній з них, і засівають досліджуваною культурою за допомогою бактеріологічної петлі. Середовища в штативі витримують в термостаті при 37…43 ⁰С на протязі 48-72 годин. Зміна кольору живильного середовища в пробірці позначають буквою ²К² (кислотоутворення), а кислотоутворення з появою бульбашок газу в поплавці – буквами КГ, де ²Г² вказує на утворення газу.