Реєстрація показників температури тіла, артеріального тиску, частоти пульсу

Сукупність окремих вимірювань температури тіла у дано­го хворого виявляє її характер залежно характерові захворювання. Деякі захворювання, особливо з хронічним перебігом, часто мають характерний тип коливань температурної кривої.

Результати щоденного дворазового вимірювання температури тіла записують у спеціальний температурний листок, який заводять на кожного хворого. У цьому випадку зазначають прізвище, ім'я та по батькові хворого, номер картки стаціонарного хворого, номер па­лати. Температурний листок має такі графи:

· реєстрація температури: Р — ранкова температура; В — вечірня температура;

· щоденна реєстрація: частоти пульсу, дихання, показників ар­теріального тиску; у разі потреби — кількість випитої рідини, добо­вий діурез. Дані про випорожнення та прийняття душу чи часткове оброблення позначають знаком "+".

Дані вимірювання температури заносять у температурний листок графічно у вигляді кривої (шкала "Т" — ціна однієї поділки становить 0,2 °С); рівень систолічного та діастолічного тиску (шкала "АТ" — у вигляді стовпчиків; ціна однієї поділки—5 мм рт. ст.); частоту пульсу записують графічно у вигляді кривої (шкала "П" — ціна однієї поділ­ки до 100 — 2 удари; вище 100 — 4 удари); у графі "Дихання" цифра­ми проставляють кількість дихальних рухів за 1 хв. Після кожного вимірювання температури тіла на відповідному рівні температурної сітки проставляють точки, які з'єднують прямими лініями. Отрима­на крива виявляє хід коливань температури тіла за період спостере­ження за хворим.

Постоянная температура тела поддерживается нейрогуморальной регуляцией тепла кожи и внутренних органов. Теплоотдача в окружающую среду может осуществляться путем теплопроведения, теплоизлучения и испарения. Способность организма изменять уровень теплоотдачи зависит от сети кожных покровных сосудов, которые значительно и быстро могут изменять просвет. При недостаточной выработке тепла в организме (охлаждении) рефлекторно происходит сужение сосудов кожи и уменьшается отдача тепла. Кожа становится холодной, сухой, иногда появляется озноб (мышечная дрожь), что способствует некоторому увеличению теплопродукции скелетными мышцами. При избытке тепла (перегревании) наблюдается рефлекторное расширение кожных сосудов, увеличивается кровоснабжение кожи и соответственно растет отдача тепла проведением и излучением. Если этих механизмов теплоотдачи недостаточно (например, при большой физической работе), резко усиливается потоотделение: испаряясь с поверхности тела, пот обеспечиваетинтенсивную потерю тепла организмом.

Гарячка (fеbris) — патологічний процес, що характери­зується порушенням процесів терморегуляції та підвищенням тем­ператури тіла, возникающее как активная защитно-приспо­собительная реакция организма в ответ на разнообразные патогенные раздражители, действующие на центр терморегуляції. Чаще всего таковыми бывают так называемые пирогенные вещества белковой природы (греч. руr — огонь, жар и genes — порождающий, произ­водящий): микробы, их токсины, сыворотки, вакцины, продукты распада собственных тканей организма при трав­ме, внутренних кровоизлияниях, некрозах, ожогах и т., обнаружив которые, клетки иммунной системы вырабатывают биологически активные вещества, которые действуют на центр терморегуляции в подкорковой области мозга (гипоталамусе), временно увеличивая температурную норму. В результате организм начинает воспринимать повышенную температуру как нормальную. В этот процесс вовлекается эндокринная система, в первую очередь щитовидная железа и надпочечники. Они выделяют гормоны, которые активизируют обмен веществ, изменяют состояние кожных капилляров и вызывают сокращение мелких мышц, ощущаемое нами как озноб. При лихорадке, возникающей под воздействием пирогенных веществ, увеличивается скорость обменных процессов в печени, ретикулоэндотелиальной системе, лейкоцитах, что играет важную роль в мобилизации за­щитных сил организма для борьбы с инфекцией и другими пирогенными факторами. Пирогенные вещества вызывают активную защитную реакцию организма с изменением функции терморегу­ляции: теплоотдача резко снижается (происходит сужение кожных сосудов), а теплопродукция возрастает, что спо­собствует накоплению тепла и повышению температуры тела.

Гораздо реже лихорадка имеет чисто неврогенное происхождение и связана с функциональными или орга­ническими поражениями центральной нервной системы (ЦНС): кровоизлияние, опухоль, заболевания, сопро­вождающиеся нарушением функции центров терморегу­ляции.

Гарячка спричинює низку патологічних явищ в організмі:

· 3 боку серцево-судинної системи спостерігають прискорення пульсу, підвищення артеріального тиску на початку гарячки та його падіння на її останній стадії (аж до розвитку колапсу).

У системі органів дихання спостерігають прискорення та повер­хневе дихання, погіршання легеневої вентиляції.

· 3 боку системи травлення зменшується секреція слини (тому язик сухий, обкладений), знижується апетит, кислотність шлунко­вого соку, секреція різних травних залоз. Це призводить до розвитку ендогенного отруєння організму (у кишках виникають різні бродиль­ні процеси та процеси гниття).

· 3 боку ендокринної системи спостерігають активізацію системи гіпофіз — надниркова залоза, викидаються глюкокортикоїдні гор­мони, що гальмують процеси запалення, стимулюється секреція щи­топодібної залози, що призводить до підвищення основного обміну.

· У центральній нервовій системі виникають гальмування кори головного мозку, безсоння, відчуття розбитості, втоми, головний біль, можуть спостерігатись знепритомнення, марення, галюцинації.

· Основний обмін при гарячці підвищується за рахунок збільшен­ня окиснення вуглеводів, а у подальшому — жирів, особливо коли резерви вуглеводів уже вичерпані. Це може призвести до їхнього недоокиснення та накопичення у крові кетонових тіл.

· Порушується білковий обмін внаслідок збільшеного розпаду білків, нагромаджуються отруйні продукти розпаду білків, напри­клад сечовина.

· Гарячці також притаманні зміни водно-електролітного балансу.

У І стадії гарячки (підвищення температури) спостерігаються збільшення діурезу внаслідок підвищення артеріального тиску та припливу крові до внутрішніх органів, зокрема нирок.

У II стадії га­рячки (збереження температури) внаслідок подразнення наднирко­вих залоз та підвищення продукції мінералокортикоїдного гормону альдостерону у тканинах затримується натрій, виникають набряки, Діурез зменшується.

У III стадії гарячки (зниження температури) збільшується виділення хлоридів, вода зникає з тканин, збільшуєть­ся виділення сечі та поту.