Стадії гарячки. Догляд за хворими

Розрізняють 3 стадії гарячки:

І стадія — підвищення температури тіла триває декілька го­дин, днів, тижнів.

Патогенез характеризується тим, що температура перевищує тепловіддачу. Тепловіддача зменшується внаслідок звуження пери­феричних судин, зменшення припливу крові до шкіри, гальмування потовиділення, зменшення віддачі тепла шкірою. Виникає скоро­чення непосмугованих м'язових волокон волосяних цибулин, утво­рюється так звана гусяча шкіра. Теплопродукція збільшується за ра­хунок активізації обміну речовин у скелетних м'язах (скорочуваль­ний термогенез) на тлі підвищення м'язового тонусу та виникнення м'язового тремтіння.

Унаслідок зменшення припливу крові до шкіри її температура знижується іноді на декілька градусів. Це призводить до збудження терморецепторів шкіри і виникає озноб. У відповідь на це до центру терморегуляції надходять еферентні імпульси до рухових нейронів і виникає тремтіння скелетних м'язів.

Клінічна картина: хворий скаржиться на озноб, головний біль, слаб­кість, розбитість, біль у м'язах, посилене серцебиття, задишку, спрагу.

Пульс прискорений, артеріальний тиск нормальний або підвище­ний. Язик обкладений. Іноді виникають закрепи, затримка сечовиді­лення.

Догляд за хворими. У цей період стежать за пульсом, артеріаль­ним тиском, диханням, фізіологічними відправленнями, шкірою. Такі хворі зазвичай знаходяться на ліжковому режимі. їх потрібно постійно зігрівати: тепло вкривати, обкласти теплими грілками, да­вати у великій кількості гарячі напої (відвар шипшини, чай з мали­ни, калини, липи, соки, молоко з медом або натрію гідрокарбонатом, Узвар, мінеральні лужні води). Багато уваги потрібно приділяти хар­чуванню таких хворих. їм треба давати рідку або напіврідку високо­калорійну їжу (дієта № 13). Годувати хворих потрібно невеликими порціями 5-6 разів на день. Іноді застосовують парентеральне жив­лення. Здійснюють догляд за ротовою порожниною, шкірою.

За призначенням лікаря вводять серцеві засоби, застосовують ок­сигенотерапію.

II стадія — збереження сталої температури тіла на високо­му рівні — триває від декількох годин до декількох тижнів, залежно від виду хвороби та реактивності організму.

Патогенез: на початку стадії процеси тепловіддачі і теплопро­дукції посилені і врівноважені. У подальшому тепловіддача збіль­шується, переважаючи теплопродукцію. Включення тепловіддачі відбувається за рахунок розширення периферичних судин, тому блідість шкіри поступається місцем її почервонінню. У хворого ви­никає відчуття жару. У цей період порушуються обмін речовин за рахунок розпаду вуглеводів, жирів, білків, через відсутність апети­ту та порушення секреції травних залоз, зменшується всмоктування поживних речовин, посилюється процес автоінтоксикації організму.

Чим сильніша й триваліша гарячка, тим більше виснаження організ­му. Підвищення температури тіла на 1 °С призводить до збільшення обміну речовин приблизно на 11 %. У цей період шкіра хворого гаря­ча, червона. Хворі скаржаться на відчуття жару, загальну слабкість, сухість у роті, відсутність апетиту. Пульс і дихання прискорені, ар­теріальний тиск нормальний або знижений. При значному підви­щенні температури у хворого можуть спостерігатися непритомність, збудження, марення, галюцинації.

Догляд за хворим такий, як і при І стадії гарячки з певними особ­ливостями. Уживання рідини повинно бути ще інтенсивнішим. До того ж, якщо хворий вживає сульфаніламідні препарати, які можуть осідати у сечовивідних шляхах у вигляді піску або камінців, потріб­но давати йому основне пиття (мінеральну воду боржомі, молоко з натрієм гідрокарбонатом). Обмежити вживання солі. Потреба у віта­мінах у цей час підвищується, тому необхідно збільшити кількість фруктових соків, відвару шипшини.

Годувати хворого 6-7 разів на добу (навіть у нічний час) висококалорійною, вітамінізованою, рід­кою та напіврідкою їжею, яка легко засвоюється (бульйон, картоп­ляне пюре, молоко, вершки, сметана, кефір, фрукти, ягоди, соки, компоти). Через брак слиновиділення у гарячкових хворих часто спостерігається сухість слизових оболонок ротової порожнини аж до утворення кірок та тріщин на губах та язиці. Тому потрібно допомог­ти хворому кілька разів на добу здійснити туалет ротової порожнини, тріщини на губах та язику треба змазати обліпиховою або звіробійною олією. Можна використати також 10 % розчин бури в гліцерині.

Потрібно здійснювати часткове оброблення шкіри, своєчасно змі­нювати білизну, особливо в разі посиленого потовиділення, проводи­ти профілактику пролежнів, запалення легень. Часто провітрювати приміщення, але не робити протягів. Заходи, що зменшують гарячку і головний біль: холодні вод­но-оцтові примочки на голову і обтирання тіла, міхур з льодом підві­сити на відстані 5-7 см над головою, вологе обкутування оголеного хворого.

При гіпертермії тяжкого перебігу, внутрішньовенне краплинне уведення 5 % розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду, ставлять клізми з водою температури 28-32 °С. Догляд за хворими, які перебувають у стані марення, галю­цинації. При появі перших ознак марення, галюцинації необхідно сповістити про це лікаря і пильно стежити за хворим.

Хворого необхідно ізолювати, забезпечити для нього повну тишу, за можливості, встановити індивідуальний пост. Необхідно зафіксу­вати хворого до ліжка, але стежити, щоб його руки не лежали оголе­ними на металевих частинах ліжка з метою профілактики запалення серединного нерва. У такому разі під руки підкладають ковдру з підковдрою. За призначенням лікаря уводять внутрішньом'язово 50 % розчин анальгіну 2 мл; 1 % розчин димедролу 1-2 мл; 2,5 % розчин аміназину 2 мл.

Потрібно пам'ятати, що в умовах підвищення тем­ператури тіла понад 38-38,5 °С фізичні методи охолодження можна застосовувати лише після уведення хіміотерапевтичних засобів, які усувають спазм судин шкіри та впливають на центри терморегуля­ції, інакше охолодження буде посилювати теплопродукцію та збіль­шувати гіпертермію. У випадку, коли не вдається вивести хворого із стану марення, галюцинацій, потрібно у відділення стаціонару тер­міново викликати психіатричну бригаду станції швидкої допомоги, лікар якої вирішує індивідуально питання про проведення більш ін­тенсивної терапії або тимчасове переведення пацієнта в психоневро­логічний диспансер.

III стадія — зниження температури тіла. У цій стадії утво­рення тепла в організмі зменшується, а тепловіддача зростає. Зни­ження температури тіла може бути літичним та критичним.

Літичне зниження температури тіла з високих до нормаль­них цифр відбувається протягом 2-3 діб. Стан хворого поступово поліпшується. У цей час він потребує великої кількості рідини, висо­кокалорійної вітамінізованої їжі, догляду за ротовою порожниною, шкірою, частої переміни постільної та натільної білизни, провітрю­вання приміщення.

Критичне зниження температури тіла. Температура тіла може швидко протягом декілька годин знизитися з 41-40 °С до 37-36 °С. У цей час унаслідок різкої перебудови механізмів регуляції серцево-судинної системи може виникнути гостра судинна недостат­ність (колапс), що може призвести до смерті хворого. Хворі скаржать­ся на різку слабкість, відчуття холоду, озноб, похолодання кінцівок, спрагу, головний біль, безсоння, серцебиття, задишку.

При об'єктивному дослідженні виявляють блідість шкіри, яка зго­дом стає ціанотичною. Шкіра вкрита холодним липким потом. Пульс прискорений, слабкого наповнення (ниткоподібний), артеріальний тиск падає іноді до загрозливих цифр, дихання стає прискореним та поверхневим. Хворий непритомніє, зіниці розширюються, можуть виникнути судоми.

У разі виникнення колапсу необхідно надати хворому невідклад­ну допомогу:

- З-під голови хворого забрати подушку та опустити підголівник ліжка.

- Підняти ножний кінець ліжка на ЗО-40 см (для цього під нож­ний кінець ліжка підставити табурет або стілець).

- Якщо пацієнт притомний, дати випити йому міцного чаю або кави.

- Обложити пацієнта грілками.

- Критичне падіння температури тіла і розвиток колапсу ви­магають від медичних працівників прийняття негайних заходів: внутрішньом'язового уведення препаратів, які збуджують дихальний ісудинноруховийцентр: кордіамін 2 мл, 10 % розчинкофеїн-бензоату натрію 1 мл, 10 % розчин сульфокамфокаїну 2 мл; уведення препа­ратів, які сприяють покращенню серцевих скорочень і підвищенню артеріального тиску (0,2 % розчин норадреналіну 2 мл або 1 % роз­чин мезатонуї мл розчинити у 200 мл 5 % розчину глюкози і уводити внутрішньовенно краплинно під контролем артеріального тиску).

У разі поліпшення стану здійснити часткове оброблення шкіри, змінити натільну і, у разі потреби, постільну білизну. Надалі здійснювати ретельне спостереження за загальним станом хворого, визначати властивості пульсу, артеріальний тиск та здійс­нювати відповідний догляд.

Лихорадка бывает розовая или бледная. Если столбик ртути на градуснике достиг высоких значений, а усиления теплоотдачи не происходит — речь идет о бледной лихорадке. Подкожные сосуды находятся в состоянии спазма, поэтому лицо и тело остаются бледными и холодными на ощупь, а весь жар сосредотачивается внутри и не может найти себе выхода. Это очень опасно! В подобных случаях нельзя ограничиваться одними только жаропонижающими препаратами — требуется особое лечение, которое назначит врач. А вот розовая лихорадка, при которой теплопродукция уравновешена теплоотдачей, протекает намного легче.

Техника безопасности. Не снижать температуру, если она не выходит за пределы 38,5–39°, лихорадка относится к категории розовой, у больного здоровое сердце, нет склонности к судорогам и он неплохо переносите свое состояние. Это естественная защитная реакция организма: не лишайте его действенного оружия против вирусов! Начинайте бороться с ней, как только ртуть поднимется до отметки 39°.

Лихорадка бледная? Приступайте к жаропонижающим мероприятиям с 38°! Тем же, кто входит в группу риска (склонность к судорогам, сердечная патология и другие недуги), снижать температуру полагается с 38° при розовой и с 37,5° при бледной лихорадке.

2. Не злоупотреблять жаропонижающими средствами на основе парацетамола. Принимать нужно их в умеренных дозах, указанных в аннотации к этим препаратам, и не дольше 3 дней подряд, запивая большим количеством воды. На исходе дня и перед сном лучше отказаться от быстрорастворимых шипучих таблеток, что бы не появились камни в почках.

3. Осторожнее с ацетилсалициловой кислотой (аспирином)! Во-первых, он увеличивает опасность кровоизлияний и кровотечения при гриппе. Во-вторых, исследования ученых Бостонского медицинского центра (США) показали, что это лекарство стимулирует выделение вирусов с носовой слизью и тем самым делает вас особо опасным для окружающих. В-третьих, у половины здоровых жителей Земли препарат вызывает набухание и отек слизистой оболочки верхних дыхательных путей, а у аллергиков и астматиков может спровоцировать спазм бронхов.

4.Следует принять 10 таблеток глюконата кальция в течение дня. Этот важный макроэлемент активно расходуется при лихорадке. Чтобы нейтрализовать внутреннюю среду, ставшую чересчур кислой из-за продуктов воспаления и токсинов, организм заимствует кальций из костей и мышц. Вот почему резкий подъем температуры сопровождается ломотой во всем теле.