Теорія і практика завершення конфліктів

Питання

1. Конструктивне вирішення конфліктів.

2. Критерії завершення конфліктів.

3. Умови та фактори конструктивного вирішення конфлікту.

4. Стратегія та методи вирішення конфліктів.

5. Передумови участі та результативність третьої сторони у врегулюванні конфліктів.

9.1. Основні теоретичні положення

Важливим етапом управління конфліктом є його завершення. Далеко не всі конфлікти можливо попередити, тому важливо вміти конструктивно вийти з них.

Завершення конфлікту – полягає в закінченні конфлікту. Основні форми завершення конфлікту: вирішення, регулювання, затухання, ліквідація, переростання в інший конфлікт.

Вирішення конфлікту – це сумісна діяльність учасників конфлікту, спрямована на призупинення протидії і вирішення проблеми, яка привела до зіткнення.

Регулювання конфлікту відрізняється від вирішення тим, що в призупиненні протидій опонентів бере участь третя сторона.

Затухання конфлікту – це тимчасове припинення протидії опонентів при збереженні основних ознак конфлікту: протиріччя і напружених стосунків. Конфлікт переходить з явної форми в приховану.

Ліквідація конфлікту – це вплив, в результаті якого ліквідуються основні структурні елементи конфлікту.

Переростання в інший конфлікт трапляється тоді, коли у стосунках сторін виникає нове, більш значуще протиріччя і змінюється об’єкт конфлікту.

Критерії завершеності конфлікту:

1) припинення протидії;

2) ліквідація травмуючи факторів;

3) досягнення цілі хоча би однією із конфліктуючих сторін;

4) зміна позицій опонентів;

5) формування навички активної поведінки в аналогічних ситуаціях у майбутньому.

Умови конструктивного вирішення конфлікту:

1) припинення конфліктної взаємодії;

2) пошук загальних цілей та інтересів;

3) зменшення рівня негативних емоцій;

4) зміна ставлення до опонента;

5) об’єктивне обговорення проблеми;

6) вибір оптимальної стратегії вирішення конфлікту.

На результативність завершення конфлікту впливають наступні фактори:

1) фактор часу і своєчасності;

2) фактор третьої сторони;

3) фактор рівноваги сил, культури;

4) фактор єдності цінностей, досвіду і стосунків.

Основні стратегії завершення конфлікту: суперництво, співробітництво, компроміс, пристосування і відхід від проблеми.

Врегулювання конфліктів за участю третьої сторони – це специфічний вид діяльності, який називається медіацією. Третя сторона може сама втручатися в конфлікт, а може врегулювати його на прохання учасників. В залежності від гостроти конфлікту, значущості проблеми і особливостей опонентів медіатор може реалізовувати один з п’яти типів урегулювання і відповідно виступати як: суддя, арбітр, посередник, помічник, спостерігач.

Третя сторона зазвичай сприятливо впливає на завершення конфлікту. Ефективність медіації залежить від особистості медіатора, особливостей конфлікту і опонентів, а також від вибраних тактик і технік впливу на опонентів. Принципи посередницької діяльності:

1) нейтральність стосовно опонентів;

2) безоцінкова позиція;

3) конфіденційність;

4) процедурний характер діяльності;

5) стимулювання співробітництва;

6) робота з процесом, а не з рішенням.

9.2. Теми рефератів

1. Умови і фактори конструктивного завершення конфлікту.

2. Логіка і стратегії завершення конфліктів.

3. Передумови і результативність участі третьої сторони в процесі завершення конфліктної взаємодії.

4. Роль керівника в процесі регулювання і завершення конфлікту.

9.3. Контрольні питання

1. Дайте визначення поняттю “завершення конфлікту” і охарактеризуйте основні форми завершення конфлікту.

2. За якими критеріями оцінюється завершеність конфлікту?

3. За яких умов можливе конструктивне вирішення конфлікту?

4. Охарактеризуйте фактори, які впливають на результативність завершення конфлікту.

5. Опишіть основні стратегії завершення конфлікту.

6. Дайте означення поняттю “медіаторство”.

контрольні питання

1. Соціально-історичні і теоретичні передумови виникнення конфліктології.

2. Конфлікт як предмет дослідження. Філософський аналіз конфлікту.

3. Суть конфлікту. Об‘єкт і предмет дослідження конфліктології.

4. Загальні задачі и мета конфліктології.

5. Основні методи конфліктології.

6. Причини виникнення та функції конфлікту.

7. Конфлікт та конфліктна ситуація.

8. Аналіз структурних елементів конфлікту.

9. Типологія конфлікту.

10. Динаміка конфлікту.

11. Наслідки конфлікту.

12. Особливості внутрішньоособистісного конфлікту.

13. Основні види внутрішньоособистісних конфліктів.

14. Зовнішні прояви внутрішньоособистісних конфліктів.

15. Психологічні теорії дослідження внутрішньособистісних конфліктів.

16. Особливості міжособистісних конфліктів.

17. Види і причини конфліктів в міжособистісному спілкуванні.

18. Взаємозв‘язок міжособистісних конфліктів з внутрішньо особистісними та груповими конфліктами.

19. Управління міжособистісним конфліктом.

20. Стратегії поведінки в міжособистісних конфліктах (стратегія Томаса - Кіллмена).

21. Класифікація та особливості групових конфліктів.

22. Причини групових конфліктів.

23. Явища міжгрупової взаємодії як причина групових конфліктів.

24. Конфлікти в організаціях: класифікація конфліктів, основні причини трудових конфліктів.

25. Умови і методи попередження та вирішення трудових конфліктів.

26. Змістовні етапи управління конфліктом.

27. Технології регулювання конфліктів.

28. Алгоритм, форми та засоби управління конфліктом.

29. Оптимальні управлінські рішення як передумова попередження конфліктів.

30. Компетентна оцінка результатів діяльності як передумова профілактики конфліктів.

31. Конструктивне вирішення конфліктів.

32. Критерії завершення конфліктів.

33. Умови та фактори конструктивного вирішення конфлікту.

34. Стратегія та методи вирішення конфліктів.

35. Передумови участі та результативність третьої сторони у врегулюванні конфліктів.

Рекомендована література

1. Аллахвердова О.В., Карпенко А.Д. Медиация. СПб., 1998.

2. Андреев В.И. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов. Казань, 1992.

3. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. Ужгород, 1995.

4. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. М, 2000.

5. Белкин А.С., Жаворонков В.Д., Зимина И.С. Конфликтология: наука о гармонии. М., 1995.

6. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. СПб., 1992.

7. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб., 1997.

8. Василюк Ф.Е. Психология переживаний. М., 1984.

9. Воронин Г. Конфликты в школе // Социс.3, 1994.

10. Грачев Ю.Н. Ведение переговоров с инофирмами. М., 1997.

11. Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб., 2003

12. Диксон Ч. Конфликт. СПб., 1993.

13. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. СПб., 2003.

14. Ермаков Ю.Я. Манипуляция личностью: смыслы, приемы, последствия. Екатеринбург, 1995.

15. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов / Пер с нем. М., 1990.

16. Иванова Е.Н. Эффективное общение и конфликты. СПб., 1999.

17. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию. – М.: Владос, 1999

18. Конфликтология: Учебник / Под редакцией А.С.Кармина. СПб., 1999

19. Коэн Л., Гудман П. Искусство торговаться или все о переговорах. М., 1995.

20. Майерс Д. Социальная психология. СПб., 1997.

21. Обозов Н.Н. Психология конфликта и способы его разрешения. Л., 1991.

22. Основы конфликтологии / Под ред. В.Н. Кудрявцева. М., 1997.

23. Прикладная конфликтология. Хрестоматия. Минск. Харвест, 1999.

24. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. М., 1991.

25. Саркисян Б. Победа на переговорах. СПб., 1998.

26. Сатир В. Как строить себя и свою семью. М., 1992.

27. Фишер М.М. Политическое урегулирование конфликтов. М., 1999

28. Швальбе Б., Швальбе Х. Личность, карьера, успех. Психология бизнеса. М., 1993.