Значення гри в баскетбол у формуванні гармонійно розвиненої особистості

Відомо, що однією з причин відхилення у фізичному розвитку та стані здоров’я дітей є недостатня рухова активність, обсяг якої з кожним роком зменшується. Мало уваги руховому режиму дітей приділяють батьки та близькі люди, які їх оточують. Тому важливо своєчасно сформувати у дітей потребу у систематичній фізичній рухливості. Найбільш сприятливим для цього є молодший шкільний вік, який нарощує фундамент, закладений у старшому шкільному віці. На даний час цю проблему вирішують лише навчальні заклади, які забезпечені кадрами та матріальною базою, де є необхідні умови для повноцінного фізичного виховання.

Проблема фізичного виховання особистості така ж давняя, як і питання виховання взагалі. Історія фізичної культури заглиблюється в той період, коли вся, без винятку, фізична і розумова діяльність людини обмежувалася безпоереднім забезпеченням умов її уснування. Основні засоби для існування первісної людини давали полювання, збиральництво, а також рибальство. Значення кожного із цих занять змінювалося залежно від навколишнього середовища, фізичного і розумового розвитку первісних людей та особливостей їх життєдіяльності.

Протягом тисячоліть відбувалис значні зміни в природних умовах, внаслідок яких виникали, розвивалися і припиняли своє існування спільноти людей. На етапі зародженя родового ладу (9-8 тис. До н.е) відбувалася еволюція людей, удосконалювалася будова їхнього тіла, розумові здібності. Велику роль у розвитку первісних людей відігравали елементи фізичного виховання.

Виникненню первісних форм фізичної культури притаманне бажання людини братии участь в ігровій діяльності, яка обов’язково супроводжується руховою активнітю. На різних стадіях розвитку культури, спортивні ігри і фізичні вправи виступають як невід’ємні органічні складові магічних і культових дій, якими супроводжується практично всі, без винятку, значимі для того часного суспільства події.

У сучасних умовах виховання, як ціле спрямовуюча діяльність, покликане розв’язувати проблеми важливого соціального значення. Подальший розвиток суспільства обумовлює виникнення нових завдань, вирішення яких залежить від соціальної активності кожного його члена. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.) визначила необхідність забезпечення відповідних умов для розвитку фізично і психічно здорової особистості. Це означає забезпечення тривалого і цілісного впливу як на духовний, так і фізичний розвиток дитини на всіх вікових етапах, починаючи з дитинства.

Саме старший дошкільний вік та молодший шкільний вік – відповідальна і вагома ланка в системі безперервного виховання, що сприяє становленню і розвитку особистості, формуванню здорового способу життя. Це здійснюється в сім’ї, дитячих закладах, школі і спілкуванні з навколишнім середовищем і має на меті забезпечення фізичного і психічного здоров’я дітей, їх повноцінного розвитку, готовності до засвоєння шкільної програми, набуття і забезпечення життєвого та соціального досвіду. Практика і наукові дослідження стверджують єдність суспільного і сімейного впливу виховання на повноцінний фізичний і духовний розвиток дитини.

Разом з тим в цей період проходить інтенсивний розвиток організму. Потреба в руках, підвищення рухової активності є найбільш важливою біологічною особливістю дитячого організму у віц 7-9 років.

Навчання та виховання дітей – це педагогічний процес, направлений на формування і закріплення можливостей піклування про власне здоров’я, працездатність, вироблення навичок організації та обсягу повсякденної фізичної активності. У цьому віці закладаються основи свідомого ставлення дітей до власної фізичної підготовленості, усвідомлення необхідності рухової активності.

Фізичне виховання у навчально-виховному процесі молодших школярів як складова частина загальної системи освіти має закласти основи забезпечення та розвитку фізичного і морального здоров’я, комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей особистості. Воно повинно сприяти вдосконаленню фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм фізичного удосконалення, безперервності цього процесу.

Вивчення та аналіз найважливіших здобутків психолого-педагогічної літератури свідчать, що саме цей період є найсприятливішим для формування здорового способу життя, фундаментом для гармонійного розвитку особистості, а молодший шкільний вік – це одна з основних ланок його будівництва. [3., c. 47-56].

Вагомим показником соціально-економічного і духовного розвитку суспільства є стан здоров’я нації. Як відомо здоров’я людини формується в дитячому віці на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов. Як зазначається в цільовій комплексній програмі “Фізична культура”, в Україні склалася критична ситуація зі станом здоров’я населення, а особливо дітей і підлітків. Майже 90% школярів мають відхилення у здоров’ї, понад 50% - незадовільну фізичну підготовку. Зміцнення та збереження здоров’я дітей, підвищення рівня їх фізичної підготовленості є найактуальнішими з головних завдань, які гостро стоять перед українським суспільством.

Для вирішення цього складного і важливого завдання, перш за все, необхідно привести спосіб життя людей у відповідність із закономірностями їх росту і розвитку, розробити ефективні засоби впливу на організм, запровадити раціональний режим праці і відпочинку.

Саме в цьому віці рухова підготовленість є одним із основних чинників, які визначають рівень фізичного розвитку та стану здоровя дітей. Реалізація необхідного рівня рухової підготовленості дітей є основою нормального розвитку організму, стимулювання його адаптованих організмів.

Обрана тема даної роботи “Особливості навчання баскетболу учнів початкових класів” є вкрай актуальною оскільки спортивні ігри дають як фізичне, так і колективне виховання, згуртовують, обєднують учнів, що є вкрай важливим.

Фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини.

Уже в первісному суспільстві велике значення в той час мають ігри. Хлопчики граються у війну, влаштовують змагання. Дітей вчили кидати в ціль, ховатися уміло і непомітно підкрадатися, міняти місце, добре бігати і стрибати. Принцип гармонійної освіти вимагає повного розвитку тіла і духу (здоровий дух у здоровому тілі!). Ніякий вид, ніяка сторона розвитку не повинні здійснюватися на шкоду іншій. Здоров’я, фізичний розвиток, зміцнення, формування тіла так само важливі, як ті ж властивості, що стосуються душі, тому що одне неможливе без другого. Не лише розвиток пізнавальної діяльності, але й розвиток емоційної і вольової схеми, свіжість і жвавість почуттів, сили духу, твердість рішень, утворення характеру значною мірою залежить від фізичних властивостей індивідума.

Правильна фізична освіта повинна підготувати кожну дитину так, щоб вона не боялася жодної роботи, напруження сил, що сприятимуть набуттю фізичної самостійності. Вона повинна сприяти засвоєнню кожною окремою особою тих навичок, які виявляться для неї найкориснішими.

В початковій школі учні активно граються у різноманітні ігри. Тут важливо допомогти обрати ту гру, яка своїм змістом спрямовувала б до високих ідеалів подання допомоги тим, хто її потребує, врятуватися від небезпеки, перемога дружби. Дослідники підкреслюють, що діти, які не навчилися гратися у віці 3-5 років, не можуть брати участі у дитячій грі й надалі.

Виховати людину успішно можна тільки відповідними методами, що за привабливістю приховують саме виховання і навчання. Одним з таких методів є ігровий. Ігри витупають як засіб фізичного виховання і як метод організації дитячого колективу. Через ігрову діяльність школяр входить у світ знань, на позитивному емоційному тлі починає вивчати азбуку науки, оволодіває духовними цінностями.

У грі моделюється свого роду мікросуспільство, в рамках якого діти одержують початкову освіту в галузі суспільної поведінки. Граючись, діти відчувають радість від реалізації своїх фізичних і розумових си, що є невід’ємною умовою розвитку.

Спортивні ігри - це особливий вид ігор, які не стільки дають пізнавати світ, скільки підготовлюють школяра фізично до цього світу.

Видатний чеський педагог Ян Амос Коменський високо оцінював роль гри в баскетбол. Він стверджував, що гра необхідна для вирішення оздоровчих, начальних і виховних завдань.

Підкреслюючи велике значення правильного управління грою зі сторони старших, Ян Амос Коменський говорив, що при збереженні необхідних умов гра повинна розвивати здоров’я, або бути відпочинком для розуму. Згідно його порад слід використовувати спортивні ігри. Ігри повині відповідати віку. Прикрасою гри Ян Амос Коменський вважав “рухливість тіла”, життєрадісність, збереження правил, досягнення успіху. В іграх він осуджував в’ялість, крик, недоброзичливі відносини між гравцями.

Епіфаній Славинецький в своєму оригінальному педагогічному витворі “Гражданство обычаев детских” звернув увагу на те, що заняття іграми повинні зміцнювати здоров’я і розвивати фізичні сили дітей. Він звертав увагу на те, що граючи чесно, необхідно виховувати розсудливість, стриманість, безкорисливість. Гравці повинні проявляти настирливість, привчатися до сучасних дій, поважати більш слабких гравців.

Швейцарський педагог Йоган Генріх Песталоці вважав, що у вільний від навчання час, спортивні ігри можуть служити розумною розвагою. В іграх, вказував автор, краще всього пізнається характер та нахили дитини. Високо оцінював спортивні ігри, які викликають у дітей позитивні емоції, ігри, в яких діти почували себе не вимушено і у повній мірі виявляли своє внутрішнє “Я”.

К. І. Грум – пропагандував ідею використання спортивних ігор для досягнення гігієнічних, виховних та навчальних завдань в їх взаємодії. Він дав методичний аналіз гри як засобу фізичного виховання, та рекомендував виробляти у дітей різні уміння в спортивних іграх, які будуть допомагати у навчанні складних рухів.

Зберігають своє значення думки К. Д. Ушинського з питань застосування спортивних, народних рухливих ігор, а також ігор із образними сюжетами на заняттях із школярами молодшого шкільного віку.

Наукові дослідження в галузі педагогіки і психології виявили найсильніше бажання у дитини – це бажання ігрової діяльності. Дитина рухається під час гри, вона вкладає в неї свою енергію, виявляє творчість та наполегливість. Спортивні ігри створюють найкращі умови для формування та удосконалення рухових умінь і навичок, сприяють розвитку тілесних і духовних сил, виховують позитивні риси характеру. [5., c. 16-20]

Різноманітні спортивні ігри як засіб виховання дітей високо оцінювалися видатними педагогами та психологами. Підкреслюючи педагогічну спрямованість ігор, О. П. Усова писала “У спортивних іграх немає навіть тіні педагогічної настирливості, і разом з тим усі вони цілком педагогічні”. [6., c. 24-30]

Можна зазначити, що спортивні ігри відкривають історію їх народження, вчать любити спорт, розвивають розумові здібності. “Для багатьох дітлахів такі заняття були не тільки формою дозвілля, але й своєрідною школою, де засвоювалися перші абетки спортивної науки”.

У двотомній праці “Керівництво фізичної освіти дітей шкільного віку” російський вчений П. Ф. Лесгафт розробив оригінальну систему фізичного виховання. У праці “Сімейне виховання дитини і його значення” П. Ф. Лечгафт висловлює думку про те, що майбутня людина формується з перших днів життя і на розвиток дитини безпосередньо впливає рухова активність. Зіпсованість дитини – результат не природжених здібностей, а педагогічних помилок, які готують дитині “гірке майбутнє”.

П.Ф. Лесгафт визнавав, що гра одна з важливих засобів фізичного виховання. Вчений вказував, що в процесі гри дитина вчиться справлятися з труднощами. Методика організації гри, розроблена педагогом, діє і в теперішній час.

Насамперед, у ній передбачені такі вимоги:

· гра в баскетбол вирішує певне завдання;

· у проведенні гри варто дотримуватися систематичності та послідов- ності;

· організаційна діяльність педагогів чи батьків повинна бути спрямована на підвищення активності і самостійності учасників гри.

Ідеї П. Ф. Лесгафта покладені в основу концепції фізичного виховання С. Русової заслуговують на увагу думки вченої щодо спортивних ігор та основні методичні принципи їх проведення. Педагог вважала гру своєрідним універсальним виховним засобом, який сприяє розвитку не тільки фізичних, але й кращих моральних якостей, розумових та творчих здібностей. С. Русова підтримує думку П. Лесгафта про доцільність поєднання фізичного розвитку і праці “Для соціального виховання дитини найкращий засіб – «гра». У численних працях з проблем виховання молодших школярів, практичних порад С. Русова пропонувала різноманітні ігри починаючи з рухливих та переходячи до спортивних, які відповідають за конкретні види праці.

Упродовж віків український народ створив культурно-світоглядні цінності, в яких фізична досконалість посідала важливе місце разом з духовними, моральними та психічними якостями людини.

У педагогічній концепції А. С. Макаренка чільне місце займають питання фізичного й естетичного виховання дітей. У визначенні завдань школи вчений виходив із позиції про необхідність виховання здорового покоління, здатного свідомо, енергійно та успішно брати участь у становленні нового суспільства.

У педагогічній практиці вченого широко використовувалися такі засоби фізичного виховання як прогулянки, ігри, гімнастика, спорт, праця. Значне місце фізичне виховання займає у розробленій А. С. Макаренком системі сімейного виховання. Численні праці вченого з питань сімейного та суспільного виховання дали початок для теперішньої розробки і практичного втілення ідеї взаємодії сім’ї та школи із застосуванням засобів фізичного виховання (спортивних ігор).

Результати наукових досліджень та публікації (А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський та ін.) про виховні можливості гри свідчать, що у дитячому віці – це праця, в якій діти зростають, набуваючи необхідних умінь, та навичок. Через гру можна виховати у дитини ті властивості характеру і поведінки, які потрібні дорослій людині. Саме у грі проявляються здібності і нахили дитини. Вони несуть у собі цінне та позитивне.

На думку В. О. Сухомлинського “Гра – це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлючий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що засвічує вогник допитливості”.

Гра – предмет дослідження багатьох наук: філософії, педагогіки, психології, етнографії, культурології, біології. Наукові праці Л. Виготського, С. Рубінштейна, В. Сухослинського, та ін. свідчать про те, що гра в історії суспільства і в житті людини – явище соціальне.

В. О. Сухомлинський зазначав, що дитяча радість є могутнім стимулом формування естетичних, моральних та фізичних якостей людини. “Турбота про здоров’я – це найважливіша мета виховання. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра у їх сили”.

У педагогічній теорії В. О. Сухомлинський значне місце посідає проблема фізичного виховання, охорони здоров’я дітей. Вчений був активним пропагандистом засобів фізичного виховання та зміцнення здоров’я, запозичених з народної педагогіки: рухливі та спортивні ігри, ходіння влітку босоніж, купання у відкритих водоймах, фізична праця і спання на свіжому повітрі, праильний режим харчування. Педагог багато уваги приділяв конкретним питанням фізичного виховання дітей, розглядаючи його як невід’ємну складову всебічного розвитку особистості.

У дослідженнях багатьох учених відзначається, що ігри – це природна біологічна необхідність, ступінь задоволення якої багато в чому визначає структурний та функціональний розвиток організму дітей. Адже правильно організована рухова активність в дитинстві створює передумови для нормальної життєдіяльності організму людини в дорослому віці. Вона виконує роль регулятора росту молодого організму, є необхідною умовою для становлення та удосконалення дитини як біологічної істоти і соціального суб’єкта.

Рухова діяльність – це один із основних стимулів розвитку структур і функцій дитячого організму та розвитку резервних механізмів фізіологічних систем. Рухи в значній мірі впливають на стан здоровя і працездатність дітей молодшого шкільного віку.

Талановитий вчений, дитячий лікар і педагог Е. А. Покровський наголошував про необхідність спеціального вивчення спортивних ігор як окремої галузі знань. Він виступав за широке використання їх у практиці фізичного виховання дітей і стверджував, що вони безпосередньо впливають на розвиток органіму людини і можуть служити підготовкою до життя. Вчений надавав великого значеня фізичному вихованню дітей саме молодшого шкільного віку, його впливу на розумовий розвиток.

Вислови педагога-демократа Н. Ф. Бунакова, з питань творчого створення сучасних рухливих ігор були не тільки передовим для його часу, але й зберігали свою цінність і для нас.

Спортивні ігри, за думкою Н. Ф. Бунакова, є педагогічними матеріалами. На основі спостережень за самостійними заняттями дітей можливо, вибравши гру в баскетбол, побачити, чи повністю вона відповідає педагогічним завданням. При необхідності гру, можна доповнити або скоротити.

Отже, поняття “гра” – дуже широке і багатогранне, тому існує чимало підходів, до його визначення. Узагальнюючи думки видатних науковців, погляди сучасних спеціалістів, можна константувати, що гра в баскетбол розглядається як певна діяльність дитини, спрямована на задоволення її інтересів та потреб, а також – на ефективність фізичного розвитку та розвитку всебічно розвиненої особистості. [12., c. 85-92]

Питання про роль гри, зокрема в баскетбол, як виду і методу начання, розкриті у багатьох працях.

У педагогіці спортивні ігри розглядаються як історично сформоване соціальне явище, особливий вид діяльності людини. Сучасні ігри, у яких яскраво виявлена роль рухів, носять загальне найменування “спортивних ігор”.

Спортивні ігри – складна рухова, емоційно забарвлена діяльність. Зумовлена точно встановленими правилами, які допомагають виявити ї кінцевий підсумок або кількісний результат.

Це один із важливих засобів всебічного виховання дітей молодшого шкільного віку. Характерна особливість їх – комплексність впливу на організм і на всі сторони особливості дитини. У грі одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне і трудове виховання.

Активна рухова діяльність рухового характеру і позитивні емоції, викликані нею, підсилюють усі фізіологічні процеси в організмі, поліпшують роботу усіх органів і систем.

Несподівані ситуації, що виникли під час гри, привчають дітей доцільно використовувати набуті рухові навички і уміння.

У спортивних іграх створюють найсприятливіші умови для виховання фізичних здібностей (сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості). Наприклад, для того щоб втекти від суперника, потрібно виявити спритність, а для того, щоб попасти в кільце, потрібно мати стрибучість та цільність. Діти, захоплені змістом гри, можуть виконувати одні й ті ж рухи з інтересом і до того ж багато разів, не помічаючи втоми. А це врешті решт сприяє розвитку витривалості.

Під час гри діти діють відповідно до правил-вимог, які обов’язкові для всіх учасників. Правила регулюють поведінку гравців і сприяють виробленню таких якостей, як взаємодопомога, колективізм, чесність, дисциплінованість. Разом з тим потреба виконувати правила, а також переборювати перешкоди, у вигляді суперника, неминучі під час гри, сприяє вихованню вольових якостей – витримки, сміливості, рішучості.

В іграх виховується любов до праці. Підготовка місць для проведення ігор, роздавання і прибирання спортивного обладнання, або нескладний його ремонт, ускладнення правил гри, - усе це готує дітей до праці та інших видів діяльності.

Результати наукових досліджень, досвід роботи та особистості спостереження стверджують що гра у баскетбол має оздоровче, освітнє та виховне значення.

Оздоровче значення полягає в тому, що гра спрямована на зміцнення та збереження здоров’я дитини, профілактику найбільш розповсюджених захворювань, а також:

· cприяють гармонійному розвитку організму школяра;

· формують правильну поставу;

· загартовують організм;

· підвищують працездатність та опорність до впливу зовнішніх негативів.

Великий оздоровчий ефект має проведення гри на свіжому повітрі. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів і міцність зв'язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань. [18., c. 23-45]

Освітнє значення гри дуже різноманітне. Систематичні, послідовні заняття значно розширюють рухливі можливості дітей, забезпечують повноцінне засвоєння життєво важливих рухів – стрибків, бігу, метання. В ігрових умовах ці рухи удосконалюються і перетворюються в навички, що дає можливість виконувати рухові дії, незважаючи на зміну оточуючого середовища. Одночасно вдосконалюються сприймання і реагування – важливі завдання в повсякденному житті, розвивається вміння аналізувати і приймати правильне рішення, що позитивно впливає на формування розумових прцесів.

Гра моделює багато видів спортивної діяльності, дає простір для розвитку основних природних рухів, а тому і є ефективним засобом засвоєння розділів шкільної програми.

Отже, освітнє значення гри полягає в тому, що вона:

· формує рухові уміння і навички бігу, стрибків, метання;

· розвиває основні фізичні здібності (силу, швидкість, спритність, витривалість, гнучкість);

· дає основи знань з фізичної культури і спорту, історії.

Під час проведення гри у баскетбол учні повторюють, закріплюють, удосконалюють рухові уміння і навички, розвивають фізичні якості.

Отже, правильно методично побудований урок із застосуванням елемнтів баскетболу дає можливість з великою ефективністю розв’язувати навчальні завдання.

Виховне значення гри пов’язане з характером рухової діяльності, яка проходить у змінних умовах і при активній співдружності гравців. Зміст гри – це боротьба з перешкодами, які постійно виникають та дотримання чітких правил. За таких умов правильне керівництво поведінкою гравців сприяє вихованню моральних та вольових якостей. Серед них найактивніше формуються колективізм, дисциплінованість, організованість, ініціативність, рішучість, сміливість, наполегливість.

Слід відмінити, що всі ігри, як спортивні так і рухливі прививають любов до щоденних і систематичних занять фізичними вправами, бажання займатися фізичною культурою.

Ігри привчають долати психічні і фізичні навантаження, створюють у дітей бадьорий настрій.

У своїй праці «Серце віддаю дітям» - Сухомлинський сказав, що у «грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі особливості».

Позитивні сторони гри у баскетбол:

· велика емоційність;

· відносна самостійність у вирішенні поставлених завдань;

· максимально розкриваються функціональні і психічні сили учнів.

Популярність баскетболу і широке його застосування в системі фізичного виховання обумовлюються, перш за все, економічною доступністю гри, високою емоційністю, великим видовищним ефектом, комплексним впливом на організм і вихованням молодших школярів, а тому далі ми приводемо найбільш характерні особливості баскетболу.

Баскетбол приваблює своєю видовищністю, великою кількістю різноманітних техніко-тактичних прийомів, емоційністю, легкістю, динамічністю, одночасно колективізмом і індивідуалізмом і до того ж є, найефективнішим засобом для всебічного фізичного розвитку. [2., с. 123]

В основі баскетболу лежать природні рухи – біг, стрибки, кидки, передачі. Їм легко навчати дітей, підлітків і дорослих. Тому баскетбол входить до програми виховання та навчання дітей, починаючи з дитячих садів, а ігри з м'ячами – з дворічного віку. [11., c. 150-155]

Прагнення перевершити суперника в швидкості дій, спрямованих на досягнення перемоги, привчає мобілізувати свої можливості, діяти з максимальним напруженням сил, долати труднощі, що виникають в ході спортивної боротьби. Ці особливості сприяють вихованню наполегливості, рішучості та цілеспрямованості.

Різноманітне чергування рухів і дій, часто змінюються по інтенсивності і тривалості, надає загальний комплексний вплив на організм. Заняття баскетболом сприяють розвитку основних фізичних якостей молодших школярів, формуванню різних рухових навичок і зміцненню внутрішніх органів.

Ігрова обстановка міняється дуже швидко і створює нові ігрові ситуації. Ці умови привчають гравців постійно стежити за грою, миттєво оцінювати обстановку, діяти ініціативно, винахідливо і швидко в будь-якій ситуації. Безперервне спостереження за грою допомагає розвитоку здібностей до широкого розподілу і концентрації уваги, до просторової і тимчасової орієнтації.

Змагальний характер гри, безперервна зміна обстановки, удача чи неуспіх викликає у школярів прояв різноманітних почуттів і переживань, що впливають на їх діяльність. Високий емоційний рівень сприяє підтриманню постійної активності та інтересу до гри. Ці особливості баскетболу створюють сприятливі умови для виховання в учнів, вміння керувати емоціями, не втрачати контролю над своїми діями.

Кожен гравець під час зустрічі з суперником, враховуючи, що змінюється ігрова обстановка, не тільки самостійно визначає, які дії йому необхідно виконувати, але й вирішує, коли і яким способом йому діяти. Це важливо для виховання у школярів творчої ініціативи. Загалом, не слід забувати про те, що з усіх командних видів спорту баскетбол більш за інших схильний до того, щоб виставляти на показ індивідуальні здібності.

Отже, гра у баскетбол є необхідним засобом не лише фізичного виховання, а й морального, естетичного, трудового та розумового.

Аналіз психолого-педагогічної літератури переконливо свідчить, що теоритичні засади досліджуваного феномена обгрунтовані науковою педагогікою з використанням передового європейського педагогічного досвіду. І саме системи шкільної освіти передбачає використання у навчальному і виховному процесах широких форм і засобів впливу на гармонійний розвиток особистості, серед яких важливе місце відводиться спортивним іграм.