Джерела української фразеології

Фразеологізм – це відтворювана мовна одиниця з двох чи більше компонентів, стійка за структурою і цілісна за значенням. Фразеологізми вживають у різних стилях української мови. Переважають розмовно-побутові фразеологізми: висіти на телефоні – довго розмовляти по телефону; сісти в калюжу – зазнати невдачі, опинитися в безглуздому, незручному становищі; байдики бити – ледарювати; милити шию – висловлювати догану комусь, лаяти когось; кидати перла перед свиньми – говорити що-небудь людям, які не можуть цього зрозуміти; ні в тин ні в ворота – недоречно, не до ладý.

Значно меншою є кількість книжних фразеологізмів: камінь спотикання – перешкода; нести хрест – страждати; терези Феміди – символ правосуддя; гордіїв вузол – заплутане питання, складні обставини; троянський кінь – хитрі дії, підступні засоби боротьби; соломонове рішення – мудре, винахідливе розв’язання складного або спірного питання.

Фразеологізми болюче питання, центр ваги, відігравати роль, набути ваги, нагальна потреба можуть уживатися в різних стилях мови. Вони є стилістично нейтральними мовними одиницями.

Фразеологізми можуть перекладатися іншими мовами, але часто більш доречним є не буквальний переклад стійкого словосполучення, а його відповідник в іншій мові. Порівняйте українські та російські фразеологізми, що є міжмовними синонімами:

Експресивність, влучність і стислість характеристики явища або особи, наявність оцінки – такі ознаки має більшість фразеологізмів. Доречним є вживання фразеологізмів у різних жанрах публіцистичного і художнього стилів, у повсякденному мовленні.

Книжні фразеологізми вживають у публіцистичному стилі (промова, стаття), у науковому стилі (дискусія, наукова доповідь, лекція, наукова або науково-популярна стаття), рідше – в офіційно-діловому. У науковому та офіційно-діловому стилях уживають стійкі словосполучення: брати шлюб, брати відпустку, брати до уваги, брати зобов’язання, брати слово, брати уроки, брати участь; вводити в дію, вводити в оману, вводити в курс, вводити до складу (чого); вести переговори, вести пошуки, вести бесіду, вести засідання, вести урок; вийти з друку, вийти за межі, вийти з рівноваги, вийти з ладу, вийти з ужитку, вийти на орбіту; мати на увазі, мати на меті, мати авторитет, мати уявлення, мати тенденцію; дати лад, дати початок, дати слово, дати оцінку, дати привід.

Деякі мовознавці вважають, що ці мовні одиниці можуть бути прототипами фразеологізмів, що вони існують на межі переходу вільних словосполучень до фразеологізмів. Є мовознавці, що вважають стійкі словосполучення фразеологізмами.

У науковій сфері вживають фразеологізми питома вага (роль, місце, значення чогось), центр ваги (суть, щось найголовніше), коефіцієнт корисної дії (ефективність), широке поле діяльності (великі можливості), хрестоматійна істина (щось просте і зрозуміле), квадратура круга (нерозв’язна задача), точка опори (головна умова, основа, вихідні позиції), справа великої ваги (те, що відіграє важливу роль для чого-небудь), факти – неспростовна річ (заперечення тверджень, які не відповідають дійсності).

Щоб не припуститися помилки у вживанні фразеологізмів, слід розуміти їх значення. Потрібно послуговуватися фразеологічними словниками. Емоційно-експресивні фразеологізми не вживають у тих жанрах, де слід дотримуватися нейтральності тону (в наукових творах і ділових паперах). Потрібно пам’ятати, що заміна компонента у фразеологічній одиниці веде до зміни її значення або втрати образності: сидіти склавши руки (байдикувати) і сидіти, склавши ручки (характеристика студентів, які не конспектують лекції); розв’язати язика (примусити заговорити, виказати таємницю) і вкоротити язика (примусити замовкнути або менше говорити).

За походженням фразеологізми поділяють на такі групи:

1. Стійкі вислови з побутового народного мовлення, анекдотів, жартів та інших фольклорних творів:

як рак свисне (невідомо коли або ніколи);

собака на сіні (про людину, яка не користується чим-небудь, проте й іншим не дає користуватися);

як корова язиком злизала (хтось швидко зник, щось швидко зникло);

хоч греблю гати (дуже багато, велика кількість кого-небудь, чого-небудь);

ворона в павиному пір’ї (про того, хто даремно видає себе за більш значиму людину, ніж є насправді).

Невичерпним джерелом фразеологізмів є народні прислів’я:

Не все те золото, що блищить. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Не лізь поперед батька в пекло. На городі бузина, а в Києві дядько. Моя хата скраю. Як дбаєш, так і маєш. Одна голова добре, а дві ще краще. Не спитавши броду, не лізь у воду. Баба з возу – кобилі легше. Заліз у чужу солому, та ще й шелестить. Були вареники, та на вербу повтікали. Праця чоловіка годує, а лінь марнує. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Не кажи “гоп”, доки не перескочиш.

2. Фразеологізми, утворені з професіоналізмів. Завдяки метафо-ризації вислови з мови ремісників і мореплавців, спортсменів і науковців, землеробів і лікарів, військових і митців збагачували українську фразеологію:

знімати стружку з кого (лаяти); шито білими нитками (невміло зроблена річ, погано замаскований обман); не ликом шитий (про здібну, обдаровану людину, яка вміє поводитися належним чином); без керма і без вітрил (стихійно, неорганізовано, некеровано); сидіти на мілині (бути у скрутному становищі); важка артилерія (авторитетні, незаперечні аргументи, до яких вдаються, коли в суперечці вичерпані власні доводи; підносити до квадрата (значно перебільшувати); підкласти міну кому (діючи потайки, підривати чиєсь становище); виходити на фінішну пряму (наближатися до закінчення чогось); хід конем (несподіваний вчинок, рішучі дії); потрапляти у цейтнот (відчувати брак часу); щогодини по чайній ложці (дуже повільно); грати першу скрипку (бути найго-ловнішим у якій-небудь справі); сім раз одмір, а раз одріж (тільки добре обдумавши, починай діяти).

3. Переклади іншомовних фразеологізмів або запозичення фразео-логічних зворотів без перекладу:

ставити крапки над і (не залишати нічого нез’ясованим, доводити до логічного завершення); дивитися крізь пальці (не помічати чогось недозволеного, поблажливо ставитися до когось); персона ґрата (особа, до якої ставляться прихильно); бути не у своїй тарілці (почувати себе ніяково, незручно); альма-матер (навчальний заклад, який дав комусь знання, підготував до життя); idée fixe (нав’язлива думка); хто є хто; momento mori (пам’ятай про смерть); happy end (щасливий кінець); finita la commedia! (Виставу закінчено, настав кінець, крах); volens-nolens (мимоволі); terra incoqnita (невідома земля, невідома галузь); nepneтуум-мобіле, perpetuum mobile (вічний двигун).

4. Вислови з античної культури: пожинати лаври (прославитися); спочити на лаврах (заспокоїтися на досягнутому); авгієві стайні (безладдя, захаращене місце, занедбані справи); прокрустове ложе (штучна мірка, під яку підганяють факти); золоте руно (омріяна мета, багатства, якими хтось прагне заволодіти); яблуко розбрату, яблуко незгоди (предмет ворожнечі, суперечок); ахілесова п’ята (уразливе місце); сізіфова праця (виснажлива, важка, нескінченна, проте марна, безплідна праця); дамоклів меч (постійна загроза); геростратова слава (ганебна слава); золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); сади Семіраміди (прекрасні місця).

5. Біблійні та євангельські вислови: Берегти як зіницю ока. Прощайте ворогам вашим. Не хлібом єдиним живе людина (окрім матеріальних цінностей, існують духовні). Лікарю, вилікуй себе самого. Хто взяв меч, від меча і загине. Перекувати мечі на рала. Вавілонський полон (рабство, неволя). Єгипетська робота (важка підневільна праця). Манна небесна (несподівані життєві блага). Посилати від Понтія до Пілата (відкладання якоїсь справи, тяганина). Страшний суд. Кінець світу (про сварку, безладдя, стихійне лихо). Долина печалі. Юдоль плачу (життя людини, сповнене турбот і сумних подій; гірка, стражденна доля). Блудний син (людина, яка покаялася у своїх учинках). Випити гірку чашу (перетерпіти всі неприємності, нещастя).

6. Вислови видатних людей (афоризми, цитати): “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” (Панас Мирний). “Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя” (Т. Шевченко). “Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться” (М. Гоголь). “Нам спокій тільки сниться” (О. Блок). “Бути чи не бути?” (В. Шекспір). “Мислю, отже існую” (Р. Декарт). “Лиш той життя і волі гідний, хто б’ється день у день за них” (Й. В. Гете). “Геній і злочин – речі несумісні” (О. Пушкін). “Поки дихаю – сподіваюсь” (П. О. Назон). “Легко в навчанні – важко в поході, важко в навчанні – легко в поході” (О. Суворов). “Veni, vidi, vici!” “Прийшов, побачив, переміг!” (Г. Ю. Цезар). “Маємо те, що маємо” (Л. Кравчук). “Їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти” (Сократ).

Основні ознаки крилатих висловів – образність, влучність, книжне забарвлення.

Українська мова постійно збагачується новими фразеологізмами; знання й розуміння цих мовних одиниць відкриває людині глибини мови. Фразеологізми – це окраса мовлення, могутній стилістичний засіб влучної та дохідливої передачі думки.