Синтетическая теория эволюции. Концепция коэволюции

Экспериментальное изучение факторов и причин, вызывающих приспособительное преобразование популяций, и обобщение их с учетом достижений генетики, экологии, математического моделирования и других наук стали основой синтетической теории эволюции (СТЭ), представляющей современный дарвинизм. СТЭ заменила организмоцентристский подход в понимании единицы эволюции популяционным. В основе эволюции лежат противоречия не в системе «организм – абиотическая среда», а в системе «популяция – биогеоценоз». Элементарным эволюционным явлением признаются наследственные изменения популяций, которые вследствие спонтанных мутаций существуют в виде смеси различных генотипов. Наследуемые изменения, мутации многообразны: генные, хромосомные, геномные и другие. Важны частота возникновения мутаций, четкость их выражения, биологическая значимость новых признаков и т.д. СТЭ детализировала понимание того, что именно естественный отбор превращает случайные наследственные изменения в направленный процесс эволюции по пути все более эффективного приспособления организмов к среде. Принципиальное значение имеют исследования эволюциониста и эколога И.И. Шмальгаузена о функциях ведущего, стабилизирующего и дизруптивного видов естественного отбора. Синтетическая теория эволюции более доказательна, опирается на широкое применение экспериментальных методов, на воспроизводимые опыты. Она продолжает развиваться, совершенствуясь в процессе практического применения для выработки обоснованных способов управления эволюционным процессом с учетом многообразных экологических проблем современности.

80. Расширяющееся свідомість і моральність
Сучасне природознавство все ближче підходить до вивчення самого складного, що створила природа, - Людини. Наскільки виправдане тут застосування природничо-наукової методології і що вона може дати? Якщо визнати, що психіка і розум пов'язані з іншими сторонами життя і з іншою природою, то цілком виправдано, хоча треба чітко розуміти кордону природничо-наукового підходу.

Предметом природничо-наукового пізнання людини є все, що відноситься до його естествухі Чи не обумовлено освітою, культурою, соціальним оточенням. Сюди відноситься величезна кількість біологічних процесів, що не специфічних для людини. Людина схильний і соціальним закономірностям. Природознавство вивчає біологічну основу соціальних дій (в цьому особливо досягла успіху соціобіологія). Якщо, скажімо, виявлений 3. Фрейдом комплекс Едіпа генетично детермінований, його можна вивчати як природничий феномен.

Існує також безліч процесів, щодо яких не можна сказати соціальні вони або біологічні. Вони як би на стику біології та соціології, і природознавство в цьому випадку вносить свій особливий внесок в їх цілісне розуміння.