double arrow

Поняття господарського обліку. Предмет та метод бухгалтерського обліку


Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємство як основна організаційна ланка народного господарства України є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Діяльність будь-якого підприємства неможлива без об­ліку господарських процесів та контролю за ними. 3 цією метою ведеться господарський облік. За його допомогою здійснюються різні завдання господарського управління, контролюється використання матеріальних та грошових коштів, забезпечується збереження майна підприємства, виявляються резерви підвищення економічної ефективності виробництва тощо.

Господарський облік— це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою контролю та управління нею. Для виконання свого призначення господарський облік повинен відповідати певним вимогам, а саме:

• правильність і своєчасність оформлення документів. Терміни встановлюються відповідними органами або положеннями. Лише своєчасні дані можуть бути використані для прийняття рішень щодо покращення роботи підприємства та для оперативного керівництва господарською діяльністю;

• порівнянність показників обліку з плановими показниками як за методами їх обчислення, так і за обсягом. Показники господарської діяльності підприємства, визначені різними методами, не можна порівнювати один з одним. Так, при невідповідності за обсягом показників обліку і плану не можна встановити відсоток виконання плану як по виробництву, так і по реалізації;

• точність та об'єктивність показників, відображати дійсність господарських процесів;

• повнота відображення господарських операцій та доступність обліку. Це передбачає можливість використання даних обліку як юридичними, так і фізичними особами з метою управління господарством;

• раціональність та економічність.

Для відображення господарських процесів та об’єктів в обліку використовуються числові показники за від­повідними натуральним, трудовим та грошовим вимірювачами.

Натуральні вимірювачі служать для одержання відомостей у фізичних одиницях маси, обсягу, довжини, площі. За їх допомогою визначається як кількісний, так і якісний бік товарно-матеріальних цінностей. Натуральні вимірювачі мають велике значення для забезпечення контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей і грошових ко­штів.

Трудові вимірювачі використовуються для підрахунку кількості витраченої праці і визначаються в одиницях ча­су - робочих днях, робочих годинах. Вони служать для об­числення продуктивності праці, для контролю за виконанням встановлених норм виробітку та нарахуванням заробітної плати.

Грошовий вимірювач відображає об'єкти господарсько­го обліку у вартісному виразі, що дозволяє узагальнити, об'єднати и однорідно оцінити різні господарські процеси и операції. У цьому полягає особлива роль грошового вимірювача в обліку. Він необхідний для визначення важливих кількісних та якісних показників господарської діяль­ності - обсягу виробництва, прибутку, рентабельності під­приємства та інших.

Поширеність використання вимірювачів залежить від виду обліку.

Для здійснення ефективної господарської діяльності, обліку результатів роботи, контролю за ходом виробництва відповідно до ст. 29 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємство веде оперативний та бухгалтерський облік і складає статистичну звітність.

Ці види обліку и утворюють єдину систему господарем кого обліку. Усі вони взаємопов'язані, але кожний з них має свої конкретні об'єкти та особливості.

Оперативний (оперативно-технічний) облік використовується для реєстрації окремих господарських операцій та процесів спостереження і контролю за ними з метою керівництва господарською діяльністю. Суб'єктами ведення оперативного обліку є відповідні структурні підрозділи під­приємства, а саме: дільниця, цех, бригада, відділення, відділ тощо. За допомогою оперативного обліку контролюється виконання договорів постачальниками, розходування сировини, матеріалів та фонду заробітної плати, виконання норм виробітку та плану реалізації продукції і т. ін. Для цього виду обліку характерна швидкість отримання відповідних відомостей.

Для ведення статистичної звітності підприємство використовує статистичний облік, що вивчає і контролює масові суспільно-економічні и окремі типові господарські явища та процеси, застосовуючи для цього особливі наукові прийоми та способи (ряди динаміки, індекси, відносні величини, обчислення темпів росту та приросту і т. ін). Кількісна сторона масових та окремих типових явищ суспільного життя відображається у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною, і на основі аналізу цих явищ виявляються закономірності та тенденції розвитку цих явищ.

Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підпри­ємства користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтується на таких основних принципах:

обачності — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повноти - всі господарські операції підлягають реєст­рації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій підпри­ємства, яка здатна вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономності - активи та зобов'язання підприємства повинні бути відокремлені від активів та зобов'язань інших підприємств та власників цього підприємства;

сталості - постійне застосування підприємством обраних методів обліку із року в рік. Зміна методів обліку повин­на бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

безперервності - оцінка активів та зобов'язань під­приємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися в неосяжному майбутньому;

нарахування та відповідності доходів та витрат - для визначення результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, а не надходження або сплати грошей;

превалювання сутності над формою - операції та інші події обліковуються та розкриваються до їх сутності и економічної реальності, а не лише з їх форми;

історичної собівартості - пріоритетною є оцінка ак­тивів підприємства виходячи із затрат на їх виробництво та придбання;

єдиного грошового вимірника - вимірювання та узагаль­нення всіх операцій підприємства у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності здійснюється у валюті України;

періодичності - можливість розподілу діяльності під­приємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Особливості застосування наведених вище принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності для бюджетних установ визначаються Міністерством фінансів України.

Господарські процеси, пов'язані зі станом та рухом активів, зобов'язань та власним капіталом фіксуються у бухгалтерському обліку систематично і послідовно, що забезпечує безперервне спостереження і контроль за дія­льністю підприємства, його фінансовим становищем, та рухом грошових коштів. Таким чином, бухгалтерський облік є одним із способів відображення об'єктивної дійсності, призначений для забезпечення майнових інтересів держави, підприємств, інших суб'єктів господарювання, а також з приводу створення та використання облікової інформації про фінансово-економічне життя суб'єктів господарювання.

Своєчасний, повний та об'єктивний облік дає можливість колективам підприємств вести господарство економ-но, не допускаючи непродуктивних витрат, втрат та псування сировини та продукції, забезпечувати збереження матеріальних та грошових коштів, виявляти та використовувати внутрішні резерви, збільшувати прибутки.

Для здійснення господарської діяльності підприємство має необхідні ресурси, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. До них належать необоротні активи (основні засоби, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції тощо), оборотні активи (виробничі запаси, векселі, дебіторська заборгованість. за товари, послуги тощо). Важливе значення для забезпечення господарської діяльності мають джерела, з яких формуються та за рахунок яких утворюються ці ресурси, а саме: власний капітал (статутний, пайовий, додатковий вкладений капітал тощо), довгострокові (довгострокові кредити банків тощо) та поточні (короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість то­що) зобов'язання.

Таким чином, в загальному виді предметом бухгалтер­ського обліку є використання господарських ресурсів (активів, власного капіталу та зобов'язань) суб’єктами господарювання з метою здійснення господарської діяльності незалежно від форм власності.

На виконання Програм реформування бухгалтерського обліку з урахуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706, в Україні відбувається стандартизація бухгалтерського обліку і звітності. На дату затвердження Мінфіном України (I грудня 1998 р.) Переліку положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до нього увійшло 24 ПБО.

За змістом та характером питань, що регулюються ПБО, останні можна поділити на чотири групи:

I група об'єднує сім ПБО, які передбачають врегулювання питань, пов'язаних зі складанням фінансової звітнос­ті і будуть впроваджені з 2000 року;

II група орієнтована на прийняття п'яти ПБО, якими з
2000 року необхідно керуватися підприємствам при введенні бухгалтерського обліку основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних запасів, зобов'язань по кредитах, позиках, боргах постачальникам тощо;

III група ПБО пов'язана з врегулюванням облікової процедури з формування доходів, витрат та фінансових результатів, запровадження яких передбачено з 2000 року;

IV група ПБО передбачає питання, пов'язані з правила­ми обліку інвестицій, податків, дивідендів, фінансових зо­бов'язань, впливу змін валютних курсів, цін та інфляції.
Впровадження Положень планується на кінець 2000 - по­чаток 2001 року.

Необхідно зауважити, що ПБО розраховані на бюджетні та банківські установи, хоча деякі їх складові можуть бути застосовані цими організаціями.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 затверджені п'ять положень (стандартів) бухгалтерського обліку:

• ПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

• ПБО 2 «Баланс»;

• ПБО 3 «Звіт про фінансові результати»;

• ПБО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;

• ПБО 5 «Звіт про власний капітал».
Міністерством фінансів України наказом від 28 травня

1999 року № 137 було затверджено ПБО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

У жовтні 1999 року відповідними наказами (18.10.99 № 242; 20.10.99 № 246; 8.10.99 № 237) Міністерства фінан­сів України були затверджені:

• ПБО 8 «Нематеріальні активи»;

• ПБО 9 «Запаси»;

• ПБО 10 «Дебіторська заборгованість».
Протягом липня - грудня 1999 року затверджені:

• ПБО 15 «Доход»;

• ПБО 16 «Витрати»;

• ПБО 19 «Об'єднання підприємств»;

• ПБО 20 «Консолідована фінансова звітність».
Найближчим часом очікується прийняття Положень (стандартів) бухгалтерського обліку:

• ПБО 7 «Основні засоби»;

• ПБО 11 «Зобов'язання»;

• ПБО 12 «Інвестиції»;

• ПБО 13 «Фінансові інструменти»;

• ПБО 14«Оренда»;

• ПБО 17 «Податок на прибуток»;

• ПБО 18 «Довгострокові контракти»;

• ПБО 21 «Вплив змін валютних курсів»;

• ПБО 22 «Вплив змін цін та інфляції»;

• ПБО 23 «Розкриття інформації, що стосується пов'язаних сторін і сегментів діяльності»;

• ПБО 24 «Прибуток на акцію».

Наука бухгалтерський облік на сучасному етапі вивчає стійкі, повторювані, конкретні вияви діючих економічних законів в умовах різних форм господарювання, і на цих за­садах розробляє методи та способи кількісного відображення стану та руху активів та капіталу, результатів діяльності підприємства тощо.

Для опису та відтворення процесів господарської діяль­ності підприємства бухгалтерським обліком вироблені відповідні способи та прийоми пізнання господарської дійсності, що складають метод бухгалтерського обліку.

До елементів методу бухгалтерського обліку належать: документація, інвентаризація, оцінка, калькуляція, система рахунків, метод подвійного запису, баланс та звітність. Використання кожного з цих елементів регулюється відповідними положеннями, інструкціями, затвердженими Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів Украї­ни, Національним банком України та іншими республіканськими відомствами, а також відповідними урядовими органами колишнього Союзу.

Технологія облікового процесу господарської діяльнос­ті суворо послідовна. Кожна господарська операція відображається на підставі документів, оформлених належним чином. Тому документація є першим етапом облікового процесу, початком руху облікової інформації і являє собою спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку за допомогою якого здійснюється безперервне спостереження за ними.

Використання документації, складеної з додержанням юридичних вимог, надає бухгалтерським даним силу доказів.

Разом з тим, у господарській діяльності можуть відбуватися такі процеси, які не можна зафіксувати відповід­ними первинними документами. Наприклад, утворення нестач та лишків матеріальних цінностей та грошових коштів, розкрадання майна призводить до невідповідності дійсної кількості засобів підприємства тій кількості, що відображена в обліку. Оформити такі явища можливо ли­ше тоді, коли вони викриті, а не тоді, коли вони відбуваються. Для цього використовується другий елемент мето­ду бухгалтерського обліку - інвентаризація. Інвентариза­ція дозволяє шляхом перевірки активів, у тому числі матеріальних цінностей, основних засобів та грошових коштів в натурі виявити їх наявність і фактичний стан. Дані інвентаризації використовують для приведення показників обліку у відповідність з дійсністю, для виявлення об'єктів та явищ, що з тих чи інших причин не були своєчасно охоплені обліком.

Оцінка- це спосіб грошового вимірювання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів. Майно та господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України способом підсумовування проведених витрат. Записи у бухгалтерському обліку за валютними рахунками підприємства, а також за операціями в іноземній валюті здійснюються у національній грошовій одиниці України в сумах, визначених шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку, що діє на дату здійснення операцій. Одночасно вказані записи здійснюю­ться у валюті розрахунків і платежів (за кожною іноземною валютою окремо). Основні засоби підприємства відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними затратами на їх придбання, спорудження і виготовлення, що становлять їх первісну вартість. Сировина та матеріали, паливо, покупні полуфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції (товарів), інші матеріальні цінності відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю. Давальницька сировина відображається за балансом за цінами, вказаними у договорі. Оцінка дозволяє в цілому по державі визначити стан основних засобів, склад оборотних засобів і величину національного багатства держави.

Калькуляція - це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги. Плановий відділ підприємства обчислює планову собівартість продукції, а бухгалтерія - фактичну. На підставі цих показників визначається планова та фактична сума прибутку, рентабельність виробництва.

У фінансово-господарській діяльності підприємств відзначається велика кількість операцій (придбання матеріалів, сировини, палива, одержання грошових коштів готівкою з розрахункового рахунку в банку, видача готівки із каси та ін,), які повинні щоденно відображатися в обліку. Поточний облік здійснюється за допомогою бухгалтерських рахунків. Бухгалтерський рахунок - це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На кожний вид однорідних господарських операцій відкривається окремий рахунок. Облік господарських операцій на бухгалтерських рахунках здійснюється методом подвійного запису, який полягає в тому, що ці операції відображаються на рахун­ках двічі: по. дебету одного рахунку і по кредиту другого рахунку, причому в однаковій сумі.

3 метою визначення підсумків господарської діяльності підприємства один раз на квартал, півріччя або рік складають бухгалтерський баланс та необхідну бухгалтерську та фінансову звітність. Баланс у бухгалтерському обліку є способом узагальнення та економічного групування активів з одного боку, та власного капіталу і зобов'язань - з друго­го на певну дату. Баланс- це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал. Дані балансу необхідні для контролю за наявністю і структурою господарських засобів підприємства та їх джерел, для аналізу активів, а також фінансового стану підприємства, його платоспроможності, стану забезпечення збереження майна. Звітність висвітлює майнове та фінансове становище підприємства, результати господарської діяльності за звітний період. Бо­на характеризує не тільки стан, але и рух активів, власного капіталу та зобов'язань, структуру собівартості, стан виконання плану договірних зобов'язань виробництва та реалізації продукції тощо. Фінансова звітність складається на основі даних поточного обліку. Бухгалтерський баланс та звітність є способами підсумкового узагальнення даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік дає вичерпну характеристику го­сподарської діяльності підприємства, фіксуючи усі господарські операції і процеси, у тому числі и негативні. Як відомо, злочини, скоєні в економічній сфері, здебільшого мають завуальований характер, отже їх викриття неможливе без копіткого вивчення облікової документації.

При аналізі господарської діяльності підприємства важливо враховувати таку особливість бухгалтерського обліку, як взаємозв'язок усіх його складників. Використання з метою приховування злочину окремих елементів обліку обов'язково спричиняють зміни інших елементів. Ця обставина, з одного боку, сприяє викриттю розкрадань та інших корисливих злочинів, а з іншого боку, вимагає від працівників органів внутрішніх справ, які ведуть боротьбу зі злочинними проявами в економічній сфері, високого професіоналізму, неможливого без знань з економіки, зокрема без володіння технологією облікового процесу.


Сейчас читают про: