Методи строго регламентованої вправи

Характерною ознакою цієї групи методів вправи є чітка регламентація їх структури і змісту. Регламентація за структурою стосується, перш за все, наявності або відсутності інтервалів відпочинку в процесі одноразового застосування цього методу для вирішення конкретної педагогічної задачі. Приклад: задача полягає у розвитку витривалості. Її можна вирішити різними шляхами: пробігти 10 км з певною швидкістю без зупинок для відпочинку; пробігти 10 разів по 1 км з необхідною швидкістю через 12 хв повільної ходьби. Цю ж задачу можна вирішити шляхом комбінації із наведених методів вправи:пробігти 6 км із заданою швидкістю, відпочити кілька хвилин, а потім іще пробігти 10 разів по 400 м із заданою швидкістю через 1 хв активного відпочинку. Наведені приклади свідчать, що за структурою методи строго регламентованої вправи можна розділити на три групи: методи безперервної вправи, методи інтервальної вправи та методи комбінованої вправи (табл.8).

У кожному із наведених методів сумарну дистанцію 10 км можна долати із стандартною (рівномірною) швидкістю, а можна її змінювати. Змінювати швидкість бігу (а значить і інтенсивність тренувального впливу) можна хвилеподібно (варіативний режим навантаження), поступово підвищувати від початку до кінця вправи (прогресуючий режим навантаження) або поступово знижувати від початку до кінця вправи (регресуючий режим навантаження). В інтервальному і комбінованому (у тих випадках, коли його складовою частиною є інтервальне виконання завдання) методах вправи на режим навантаження буде також суттєво впливати тривалість інтервалів відпочинку та їх зміст. Цілком очевидно, що характер адаптаційних процесів буде залежати від того, в якому режимі навантаження буде виконуватися цілісна вправа. Виходячи з цього методи строго регламентованої безперервної та інтервальної вправи за змістом слід розділити на чотири групи (табл.8).

Ряд фахівців (М.Шолих, 1966; Ф.Уилт, 1967; Н.Г.Озолин, 1970; Д.Каунсилмен, 1972; А.А.ТерОванесян, И.А.ТерОванесян, 1992 та інші) виділяють також "повторний метод" строго регламентованої вправи. Характеризуючи даний метод, вони наводять не одну, а декілька його суттєвих ознак: 1) тренувальне завдання виконується шляхом чергування фаз роботи та відпочинку; 2) інтенсивність робочих фаз близька до запланованої змагальної; 3) тривалість робочих фаз більша ніж в інтервальному методі; 4) тривалість фаз відпочинку також більша ніж в інтервальному методі (до повного відновлення). Цілком очевидно, що всі описані ознаки належать до методу інтервальної стандарти зованої вправи. Тобто у даному розумінні "повторний метод" є не що інше, як один із варіантів методу інтервальної стандартизованої вправи.

При виконанні конкретного тренувального завдання можливе також поєднання методів строго регламентованої вправи як за структурою, так і за змістом. Наприклад, тренувальне завдання: пробігти 10 км, в тому числі перших 5 км з стандартною (рівномірною) швидкістю, а наступні з поступовим її підвищенням. В даному прикладі завдання виконується _2комбінованим методом (Л.П.Матвеев, 1976), а саме методом безперервної стандартно-прогресуючої вправи.

В методах комбінованої вправи можуть застосовуватися найрізноманітніші сполучення режимів навантаження. Так, з метою розвитку швидкісної витривалості, може бути застосований метод повторно-інтервальної вправи в режимі стандартно-прогресуючого навантаження. Приклад: Біг 2 серії 4 рази по 150 м. Кожний раз перші 100 м долати із швидкістю 8590% від індивідуально доступної на відрізку 150м, а останні 50 м з прискоренням. Відпочинок між серіями вправ 68 хв, комбінований. Між відрізками в серії відпочивати пасивно до відновлення ЧСС в діапазоні 100-110 уд/хв. За структурою цілісна вправа, що наведена в даному прикладі, складається із двох блоків (серій). В свою чергу кожний з них виконується інтервальним методом. За змістом завдання виконується у двох режимах навантаження в кожному 150-метровому відрізку: стандартний перші 100 м і прогресуючий останні 50 м.

Одним із різновидів методу комбінованої вправи є метод кругової вправи (Ю.В.Верхошанский, 1988). Його характерною ознакою є застосування комплексів різноманітних вправ, які виконуються у певній послідовності і з заданою інтенсивністю у конкретному тренувальному завданні (докладніше див. М.Шолих, 1966).

Методичні поради щодо застосування методів строго-регламентованої вправи подаються в табл. 9.