Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення

Підмет – це головний член двоскладного речення, що означає предмет чи особу, про який або яку говориться у реченні. Він завжди відповідає на питання називного відмінка: хто? що?

Найчастіше підмет виражається іменником або займенником у називному відмінку, хоча може бути виражений і іншою частиною мови.

Крім того, підмет може виражатися як одним словом, так і сполученням слів. Залежно від цього підмет розрізняють простий і складений.

Простий підмет виражається одним словом, як правило, повнозначним (іменником, займенником, прикметником, числівником, дієсловом: Олег складає екзамени. Я складаю екзамени. П’ять – хороша оцінка. Черговий прибрав у кабінеті. Учитися – моє бажання.

Простий підмет може бути виражений вигуками та звуконаслідувальними словами: Над площею лунало “ура”.

Прості підмети можуть виражатися і словосполученнями, що називають одне поняття: Біла Церква – красиве місто. Василь Олександрович Сухомлинський – видатний педагог.

Складений підмет виражається словосполученням:

1) кількісний числівник + іменник: Шість студентів зайшли в аудиторію;

2) половина + іменник у Р.В.: Половина учнів не поїхала на екскурсію;

3) більшість, меншість, частина + іменник у Р.В.: Більшість учнів поїхала на екскурсію;

4) група, юрба, ватага, зграя, табун, отара, стадо, гурт + іменник у Р.В.: Група людей підійшла до музею;

5) кілограм, центнер, літр, метр тощо + іменник у Р.В.: Центнер хліба – то нелегка людська праця;

6) іменник (займенник) у Н.В. + З + іменник в О.В.: Ми з тобою студенти. Мама з Олегом скоро поїдуть відпочивати;

6) інфінітив (бути, стати, здаватися, залишатися) + іменник в О.В.: Стати студентом – моя мрія;

Присудок – головний член двоскладного речення, який характеризує підмет за дією чи ознакою. Відповідає на питання: Що робить підмет? Що з ним робиться? Який він є? Що він таке? Хто він такий?

Присудок буває простий і складений.

Простим називається присудок, виражений дієсловом, яке поєднує у собі лексичне і граматичне значення. До простих належать також присудки, які виступають у складеній формі майбутнього часу (буду робити), у формі наказового та умовного способів (хай знає, робив би), а також виражений фразеологічним зворотом: Він почервонів як рак.

Прості присудки можуть ускладнюватися повторенням дієслова в одній і тій же або схожій формі: Ходив він ходив. Ходить-походжає він по хаті.

А також дієсловами знай, давай, візьми у формі наказового способу: От узяла вона й полетіла.

Простий присудок може бути виражений повнозначним дієсловом БУТИ (знаходитися, перебувати) у різних часових та способових формах: Ми були вже неподалік будинку.

Складений присудок має дві частини: головну і допоміжну (зв’язку). Основне лексичне значення такого присудка закладене у головній частині, а граматичне – у допоміжній.

Дієслівний складений присудок виражається поєднанням допоміжного дієслова в особовій формі (хотіти, бажати, могти, воліти, мусити, починати, продовжувати, братися, стати, припиняти тощо) та інфінітива: З дерев починає опадати листя.

Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова-зв’язки (бути, становити, являти собою, ставати, виявлятися, залишатися, робитися, називатися, вважатися, здаватися) з якою-небудь іменною частиною мови: іменником, займенником, прикметником, числівником. Основне лексичне значення такого присудка закладене в іменній частині, а граматичне у дієслові-зв’язці: День був теплий та сонячний.