2015-06-28
1652
засвоєння теоретичних та практичних знань у галузі тарного господарства і пакування товарів, необхідних для успішної діяльності фахівців у сучасних умовах господарювання.
ЗАВДАННЯ дисципліни
– вивчити основні види пакувальних матеріалів вітчизняного та закордонного виробництва, з яких виготовляється тара;
- вивчити основні типи та види тари для харчових продуктів і непродовольчих товарів, її класифікація;
- опанувати роль стандартизації та уніфікації пакувальних матеріалів і тари;
- розглянути основні вимоги до якості пакувальних матеріалів і тари.
В результаті вивчення дисципліни
«Товарознавство пакувальних матеріалів і тари» студенти повинні:
ЗНАТИ:
- суть, основні задачі і завдання товарознавства пакувальних матеріалів і тари;
- технічні, технологічні напрямки розвитку, виробництва тари;
- види, властивості пакувальних матеріалів, вимоги до них зi сторони затарюваних продуктів;
- класифікацію, стандартизацію та уніфікацію тари для споживчих товарів;
|
|
|
- новітні технології упакування харчових продуктів та непродовольчих товарів;
- правила переміщення тари із сфери виробництва у сферу обігу;
- правила поводження з тарою на певних етапах торгово-технологічного процесу;
- систему оцінки якості пакувальних матеріалів і тари вітчизняного та зарубіжного виробництва;
- правила зберігання пакувальних матеріалів, тари та допоміжних засобів;
- дію механізму збирання, утилізації та переробки використаної тари в Україні.
ВМІТИ:
- розрізняти види пакувальних матеріалів залежно від складу, походження, особливостей виробництва, застосування;
- розрізняти види, конструктивні особливості споживчої, транспортної тари вітчизняного і закордонного виробництва, що використовується для упаковки різних груп товарів;
- визначати принципи підбору пакувальних матеріалів, тари для окремих видів продуктів з врахуванням їх складу, властивостей;
- використовувати особливості дизайну упаковки для позиціонування і просування товарів на ринку;
- користуватися нормативною документацією щодо тари, визначати основні критерії якості;
- читати маркування та штрихове кодування пакування;
- ідентифікувати товари за конструктивними особливостями упаковки;
- розрізняти маніпуляційні, інформаційні, екологічні знаки маркування;
- поводитись з тарою, упаковкою в процесі проходження технологічного процесу і після його завершення.
|
|
|
|
|
Маркування товарів – одне з найважливіших для споживачів джерел інформації про товар на ринку. Обираючи товар, споживач вивчає його етикетку. Саме з маркування на етикетках та упаковках споживачі безпосередньо дізнаються про товари.
Найбільша частка припадає на основозабезпечуючу і споживчу інформації для маркувальних знаків.
Основозабезпечуюча інформація при маркуванні повторює ту інформацію, яка представлена у товаро-супровідних документах (ТСД). Однак на відміну від ТСД маркування призначене для всіх суб’єктів комерційної діяльності являється для основної маси споживачів практично єдиним допустимим способом товарної інформації.
• Текстмаркування – це розповсюджений і найбільш ємким елемент маркування по кількості представленої покупцеві інформації. Він найбільш доступний споживачеві ніж інші елементи, бо несе в собі інформацію про використання, якість, термін придатності до споживання, дату виготовлення з ідентифікацією товару за країною, фірмою – виробником.
Загальний об’єм тестової інформації при маркуванні – 50-100%.
• Малюнок не є обов’язковим елементом маркування. Якщо малюнок є на упаковці, то його нанесення передбачає виконання мотиваційної і емоційної функцій, значно менш ідентифікаційних й інформаційних повідомлень.
Масова частка малюнка на упаковці до загального об’єму значно менша, ніж текст: 0-50%
• Умовні позначення маркування (інформаційні знаки) - ц е попереджуючі знаки, які представлені достатньо обширним переліком позначень.
Вся маркувальна інформація та знаки заносяться на основні носії:
|
