Розділові знаки при діалозі

Діалог — це роз­мова двох осіб. Учасники діалогу обмінюють­ся репліками-висловлюваннями. Репліки здебільшого оформлені як неповні, еліптичні речення простої будови.

Усна форма діалогу пов’язана з активною роллю інтонації, міміки співрозмовників. У писемній формі діалогу відповідна інформація міститься в ремарках (у драматичних творах слова автора назива-ються ремар­ками).

1. Якщо кожна репліка діалогу починається з абза­цу, то перед нею ставиться тире. Напр.:

— А ви, Майстре, теж пишете для себе, щоб знай­ти вираження певних проблем?

— Такого усвідомленого завдання я перед собою не ставлю. Жорж Сіменон, наприклад, говорив, що пише із потреби писати. Отак, як людина споживає їжу із потреби їсти.

— Що потрібно для того, щоб писати?

— Окрім природного хисту, потрібно, щоб саме життя було цілеспрямованим і змістовним. Такою ж мірою, думаю, слід вести мову й про працездатність та працелюбність. До одержимості.

— Що може бути поштовхом до написання літературного твору?

— Усе (І. Семенчук, О. Гончар).

— Значить, ти не маєш підводи?

— Не маю.

— То чого ж було сидіти так довго? Треба було повернути назад.

Зварич усміхнувся вдоволено (Р. Купчинський).

2. У прозових п’єсах назви дійових осіб пишуться в один рядок з їхніми репліками. Після імені дійової особи ставиться крапка:

Т а н я. З великої висоти море здається калюжею.

Ул я н а. Ти його бачила з висоти?

Т а н я. Побачу (О. Коломієць).

3. У віршових п’єсах, зазвичай, назви дійових осіб пишуться з окремого рядка, посередині формату або з правого краю. Крапка після імені дійової особи не ставиться. Напр.:

Свічка

О любий друже мій!

Чи не любов од віку пориває

Людей на подвиг, на борню, на бій?

Отак і я на честь твою жадаю

Всі засвітити в Києві вогні!

М е л анка

Боюся я вогнів нічних — вони

Моїй душі ворожать тільки горе...

(Підводиться)

Прощай, мій любий...

(І. Кочерга)

4. Ремарки автора, що йдуть перед початком кожної окремої п’єси, набирають петитом і не беруть у дуж­ки:

Картина третя

Ранній ранок. Дача Петра. Повне враження, що це подвір’я Платона. Ґанок будиночка з прибудовою. Домашній стіл, стовпчик з умиваль­ником. Лише впадають в око вибагливе кріс-ло-гойдалка та літні кольо­рові стільці навколо столу. Платон стоїть посередині двору, оглядає подвір’я. Підійшов до стільця, сів і тут же підвівся, ніби злякався, що він розвалиться під ним. Попробував, чи міцно вкопаний стіл. Прой­шовся двором, наче шукає собі роботи. З’являється Віля, молодий хлопець у джинсах, довгокосий, з гітарою, сорочка в пальмах, він деякий час спостерігає за Платоном Микитовичем (О. Коломієць).

5. Ремарки поряд з іменем дійової особи виділяють курсивом у дужках з малої літери, крапка ставиться після дужки. Напр.:

П л а т о н (усміхнувся). Не забув?

П е т р о. Нічого не забув... (О. Коломієць).

ПРЯМА МОВА І ДІАЛОГ. ЦИТАТИ

Пряма мова – це точне відтворення чужого вислову зі збереженням його лексичних, синтаксичних та інтонаційних особливостей. Як правило, вона супро-воджується словами автора, з яких стає відомо, хто, за яких обставин і в який спо-сіб висловив пряму мову.

Наприклад: Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!»

Непряма мова – це чуже мовлення, введене автором розповіді в текст у формі з’ясувальної підрядної частини складнопідрядного речення. Вона не є са-мостійною синтаксичною одиницею, а разом зі словами автора становить склад-нопідрядне з’ясувальне речення, в якому головна частина – це слова автора, а під-рядна – непряма мова. Порівняємо:

П р я м а м о в а Н е п р я м а м о в а

Христя питає чоловіка: «Чи не час Христя питає чоловіка, чи не час

уже обідати?» уже обідати.

«Почали сіно возити?» – зацікавивсь Аркадій Петрович зацікавився, чи

Аркадій Петрович. почали сіно возити.

«Справжня народна пісня, – писав М. Горький писав, що справжня на-

М. Горький, – уміє говорити від душі родна пісня уміє говорити від душі

найпростішими, а тому красивими найпростішими, а тому красивими

словами». словами.

«Скиньте мого чемодана», – сказав Скульптор сказав, не обертаючись

скульптор, не обертаючись до тачан- до тачанки, щоб скинули його чемо-

ки. дана.

«Черниш, яке в нас сьогодні число?» – Шкутильгаючи поруч, Сагайдак пох-

спитав похмуро Сагайдак, шкутильга- муро спитав Черниша, яке сьогодні

ючи поруч. число.

Невласне пряма, або вільна непряма, мова є особливим стилістичним при-йомом, за допомогою якого автор глибоко розкриває внутрішні почуття героїв, їх-ні думки, переживання, прагнення. Вона становить поєднання непрямої мови з елементами прямої, зберігаючи певною мірою при цьому порядок слів, інтонацію, дослівні вислови, емоційність мови персонажів.

Наприклад: Челядь гуляє на майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Ма-ланки звичайні гості – думки. Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як важко йо-го прожити. Андрій знов не найнявся. Отак щороку легкого хліба шукає. (М. Ко-цюбинський)

Одним із засобів передачі чужого мовлення є діалогічне мовлення.

Діалог – це дослівно відтворена розмова двох осіб. Іноді чуже мовлення, пе-редане у формі діалогу, може супроводжуватись словами автора, проте це буває далеко не завжди. Та й пунктуаційно діалог оформляється своєрідно – перед кож-ною реплікою ставиться тире, а слова кожної особи пишуться з нового рядка.

У наукових та публіцистичних працях з метою підтвердження висловленої думки чи її пояснення використовують цитування.

Цитата – це особливий різновид чужого мовлення, що становить дослівно переданий уривок з якогось твору.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

4. Знайдіть речення, в якому пряма мова стоїть після слів автора. Перепи­шіть, поставте розділові знаки.

1. Закохався я і гину каже лицар (Леся Українка).

2. Вливайся, вливайся дитино, квапить мене мати (М. Стельмах).

3. І тихо-тихесенько я промов­ляла. Сон літньої ночі, мені тебе жаль (Леся Українка).

5. Знайдіть речення, в якому пряму мову вжито перед словами автора. Перепишіть, пос-тавте розділові знаки.

1. Оцінювати чиєсь життя — це, мабуть найпростіше, сказала Лукія (О. Гончар).

2. Кума ж на цюю жалібную так каже кумові своєму сердешний куме! Ну й чому ти не прибіг до мене вранці (Л. Глібов).

3. Добридень, куме! Вовк гукає. Той спить, хто щастя має (Л. Глібов).

6. Знайдіть речення, в якому слова автора розривають пряму мову посеред речення (розді-лові знаки пропущено).

1. Правду ото в народі кажуть Не святі горшки ліплять (І. Цюпа).

2. Ех, сину, сину промовляє докірливо батько не кричи хоч ти на старого, бо так закричали мене за цей місяць — жить не хочеться! (Г. Косинка).

3. Як при­сягу підношу голос я Шипшини й пісні не віддам нікому (М. Рильський).

4. Дозвольте і мені, панове, річ держать тут обізвалася Лисиця (Л. Глібов).

10. Перебудуйте подані речення на речення з прямою мовою.

1. Хвалилася калина, що з медом солодка.

2. Казав хрін, що він добрий з м’ясом.

3. А м’ясо каже, що воно без хрону добре.

21. Перепишіть, розставляючи потрібні розділові знаки при прямій мові. Накресліть схеми поданих речень.

1. Життя в неволі нічого не варте відказав Максим краще смерть! (І. Франко)

2. Пам’ятаю, казала мені мати Цей світ як маків цвіт Зранку цвіте до вечора опаде!

(О. Довженко)

3. Роби добро казала мати і чисту совість не віддай за шмати! (Д. Павличко)

4. Я подумав тоді Тіні коротшають так само непомітно як і людське життя.

(Гр. Тютюнник)

5. Ніщо так не красить людину, як натхнення подумала Ярослава (О. Гончар)

6. Все, все ми віддаємо тобі Батьківщино промовив він раптом якимсь дивним голосом ні

до кого. Все! Навіть серця (О. Гончар).

7. Радив дід їздовим Говоріть до коней: чуйні душі у них, як у добрих людей. (В. Васи-

лашко)

8. Жалілася свиня Ніяк не розумію, за що так люди хвалять Солов’я? (В. Симоненко)

9. Ну, голос трохи є... Але з вбранням як туго! Так Солов’я оцінював Папуга. (С. Коваль)

10. На мене Пес отой досаду наганя Осел у стайні мовив до Коня нащо нам сторожі? Дали

б мені свободу то я б нізащо не поліз у шкоду! А кінь йому сказав Пора б тоді збагнуть,

що то тебе від Вовка бережуть! (В. Симоненко)

11. Я кажу Привіт, баране! а він бух мене рогами (Д. Павличко).

12. Пацюк читає синові нотацію Що, зголоднів? Берись за дисертацію! (М. Сльозко)

13. Нема прогресу вирішили Блохи однак нас били й б’ють в усі епохи... (В. Симоненко)

34. Запишіть подані речення. Розставте в них розділові знаки. Поясніть вживання роз­ділових знаків у цитатах.

1. Максим Рильський писав Борімось за красу мови, за правильність мови, за доступність мови, за багатство мови.

2. Звертаючись до проблем творчості, Ліна Костенко писала Ти знов прийшла, моя печальна музо.

3. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати повагу до себе — відзначав О. Гончар.

4. Досконале знання рідної мови є однією з необхідних умов активної і всебічної участі в багатогранному житті народу — писав М. Жовтобрюх.

5. Стояв той чудесний час, коли, як писав М. Рильський, серпень з вереснем схрестили довгі шпаги несмертельні.

6.І. Нечуй-Левицький писав, що Василина була на диво гарна.

7. В. Еллан писав, що П. Г. Тичина — краса і гордість нової української поезії (3 підр.).

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

2. Перепишіть речення, розставте потрібні розділові знаки. Поясніть розділові знаки при цитатах і прямій мові.