Валютні ринки

Валютний ринок — це система стійких економічних і організаційних відносин з операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів у іноземних ва­лютах. Іншими словами — це особливий ринок, на якому здій­снюються угоди купівлі-продажу валюти, тобто обміну валюти однієї країни на валюту іншої країни за визначеним номіналь­ним валютним курсом.

FОRЕХ — найбільший валютний ринок у світі, він стано­вить за обсягом до 90 % усього світового ринку капіталів. Учас­ники цього ринку протягом 24 годин на добу купують і прода­ють валюту, укладаючи угоди за декілька секунд у будь-якій точці земної кулі. Об'єднані в єдину глобальну мережу супутниковими каналами зв'язку за допомогою сучасних комп'ю­терних систем, вони створюють обіг валютних коштів, що у сумі за рік перевищує більш ніж у 10 разів загальний річний валовий національний продукт усіх держав світу.

Міжнародні валютно-фінансові організації.

Міжнародна фінансова організація — це об'єднання держав, установ, фі­зичних осіб, що спільно реалізують програму або мету на ос­нові певних правил та процедур, і діяльність яких виходить за національні кордони; важлива складова сучасної інституційної структури світових валютно-фінансових відносин. Сьогод­ні в світі майже немає держав, які б не були членами певної міжнародної фінансової організації (МФО).

Серед основних передумов виникнення МФО можна ви­окремити такі:

— поглиблення інтернаціоналізації господарського життя; міжнародний розподіл праці;

— вихід відтворювального процесу за національні кордони; швидкий розвиток та посилення ролі транснаціональних кор­порацій і банків у світовій економіці;

— активізація міждержавного та наднаціонального регу­лювання всіх форм сучасних міжнародних економічних від­носин;

— необхідність створення організаційних основ міждер­жавного механізму спільного вирішення країнами валютно-фінансових проблем світового господарського розвитку¹.

Основним наднаціональним валютно-фінансовим інститу­том, що забезпечує стабільність міжнародної валютної систе­ми, є Міжнародний валютний фонд (МВФ). У його завдання входить протидія валютним обмеженням, створення багатона­ціональної системи платежів за валютними операціями тощо. Крім того, до міжнародних валютно-фінансових організацій належить низка міжнародних інституцій, інвестиційно-кре­дитна діяльність яких має одночасно і валютний характер. Се­ред них можна назвати Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Банк міжнародних розрахунків. Окрім за­значених вище МФО, в міжнародній валютній системі наявні численні регіональні банки розвитку, які були створені на­багато пізніше. Це такі організації, як, наприклад, Європей­ський банк реконструкції та розвитку, Азійський банк розвит­ку (АБР), Міжамериканський банк розвитку (МБР) та ін.

Якщо узагальнити цілі діяльності МФО, то можна виокре­мити такі основні:

— стабілізація і розвиток міжнародної валютно-фінансової системи;

— міждержавне валютне та кредитно-фінансове регулю­вання;

— розробка та координація стратегії та тактики розвитку світової фінансової та валютної системи;

— акумуляція фінансових ресурсів та їх використання для забезпечення стабільності національного, регіонального та сві­тового економічного розвитку;

— збирання та обробка інформації, наукові дослідження з проблематики міжнародних фінансових відносин.

Функції міжнародних фінансових організацій

— регулювання міжнародних валютно-фінансових відно­син; нагляд за станом міжнародної валютної системи;

— сприяння макроекономічній стабілізації та структурній перебудові реального сектору економіки, поширенню досвіду трансформаційних перетворень в країнах із перехідною еконо­мікою;

— моніторинг розвитку економіки країн-членів і виконан­ня ними зобов'язань перед МФО.