Валютний курс та його види

Валютний курс представляє собою ціну грошової одиниці даної країни, яка виражена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний курс, так само, як і ціна будь-якого звичайного товару, має свою вартісну основу та коливається залежно від попиту та пропозиції.

Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій:

- подолання національних обмежень грошової одиниці;

- локальна цінність грошової одиниці перетворюється в міжнародну;

- виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин;

- сприяє утворенню цілісної світової системи грошей.

На валютний курс впливають такі фактори, як зміна обсягів ВВП, стан торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, відсоткові ставки, перспективи політичного розвитку, державне регулювання валютного курсу.

У реальній практиці міжнародних відносин в умовах паперово-грошового обігу застосовуються наступні два види валютних курсів: фіксовані та плаваючі або гнучкі.

Фіксовані курси – система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів, які знаходяться в основі валютних курсів, що підтримуються державними валютними органами.

Фіксований валютний курс офіційно встановлюється центральним банком з врахуванням співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних партнерів, рівня валютних резервів, стану торговельного балансу. Фіксований валютний курс найбільш доцільний за умов внутрішніх кризових ситуацій в нестабільній економіці, тому що забезпечує нижчі темпи інфляції, стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.

Одним з головних питань встановлення валютного курсу є пошук певного міжнародного стандарту, на який буде зорієнтована вартість національної грошової одиниці. Як правило курси національних валют, у тому числі і української гривні, перебувають у жорсткій відповідності з курсом долару США. Вперше режим фіксованих валютних курсів був введений після Другої світової війни. Після краху Бретон-Вудської системи в середині 70-х років XX ст. більшість країн перейшли до плаваючих валютних курсів.

Гнучкі (плаваючі) курси – це система, при якій у валют відсутні офіційні паритети.

Розрізняють плаваючі курси, які змінюються в залежності від попиту та пропозиції на ринку та курси, які змінюються в залежності від попиту і пропозиції на ринку, але корегуються валютними інтервенціями центральних банків.

В разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і центральний банк може проводити свою грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу. Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним використанням різних валютних курсів, кожний з яких використовується з певною метою. Ці режими називають системами множинних валютних курсів, які можуть бути:

- валютними курсами, які безпосередньо контролюються або фіксуються урядом;

- вільними ринковими курсами, встановленими приватним попитом та пропозицією.

Визначення курсу валют називають котируванням, яким займаються офіційні державні органи.

При котируванні валют вказується курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким банки купують цю валюту. Котирування може бути обов'язковим для суб'єктів валютних операцій або суто номінальним, орієнтовним. Тоді валютний курс, визначений котируванням може не збігатися з курсом конкретної угоди.

Базою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності різних національних валют. Купівельна спроможність валюти виражається як сума товарів і послуг, що можна придбати за дану грошову одиницю. Співвідношення купівельної сили валют стосовно певної групи товарів і послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності. Він характеризує товарне наповнення окремих грошових одиниць та є одним із основних факторів визначення валютних курсів. На динаміку валютних курсів впливають норма відсотка і рівень відсоткових ставок, які регулюють міграцію капіталу.

Вплив держави на валютний курс проводиться через операції центральних емісійних банків за допомогою дисконтної політики та валютної інтервенції.

Дисконтна або облікова політика – зміна облікової ставки центрального банку з метою регулювання валютного курсу шляхом впливу на рух короткострокових капіталів. В умовах пасивного платіжного балансу центральний банк підвищує облікову ставку і таким чином стимулює приплив іноземного капіталу з країн, де рівень облікової ставки нижче. Приплив капіталу поліпшує стан платіжного балансу, створює додатковий попит на національну валюту і таким чином, сприяє підвищенню курсу. І навпаки, при значному активному сальдо платіжного балансу центральний банк знижує облікову ставку та стимулює відплив іноземних та національних капіталів з метою зменшення активного сальдо платіжного балансу. В цих умовах зростає попит на іноземну валюту, її курс підвищується, курс національної валюти знижується.

Валютна інтервенція - це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Врівноваження попиту та пропозиції на іноземну валюту відбувається через купівлю-продаж банком іноземної валюти, що також призводить до обмеження коливань валютного курсу національної грошової одиниці.

Становлення та розвиток економіки України неможливі без створення та ефективного функціонування національної валютної системи, що розпочалося з серпня 1995 року, коли відповідно до Указу Президента України було припинено використання в нашій країні іноземної валюти. В зв'язку з цим зростає роль національного валютного законодавства у визначенні порядку обігу іноземної валюти на території України з врахуванням необхідності збереження пріоритету гривні, захисту її купівельної спроможності та врегулювання факторів, які впливають на конвертованість національної грошової одиниці.

Існують різні способи визначення валютного курсу. Жорсткий валютний курс означає підтримання валютних курсів на певному рівні. І всі учасники ринку суворо дотримуються цього курсу. Цей рівень може визначатися різними способами. Аж до 1930-х років включно багато країн пов'язували валюти з їхнім золотим вмістом. Ця система називалася золотим стандартом.

У липні 1944 року на конференції ООН у Бретон-Вудсі (США) були закладені основи нової світової валютної системи, регульовано-фіксованих валютних курсів. З цього часу багато західних валют замість золота виявились прив'язаними до американського долара, який міг обмінюватися на інші валюти. Долар у свою чергу був прив'язаний до золота. Тим самим долар функціонував як резервна валюта, що стала оборотною міжнародною валютою з твердою ціною. Паритети всіх валют встановлювалися стосовно долара, а через нього — до золота і один до одного. Для регулювання світової валютної системи був створений Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР).

Коли на кінець 60-х років XX ст. Західна Європа та Японія вдвічі перевершили США за обсягами золотого запасу й експорту, позиції американського долара похитнулись, ця система почала розпадатись. 15 серпня 1971 року президент США Ніксон зупинив конвертованість долара у золото. Зв'язок між золотом і міжнародною вартістю долара був втрачений. Бретон-Вудська валютна система розвалилась.

Починаючи з 70-хроків XX ст., валютний курс для багатьох країн став "плаваючим", тобто він коливався залежно від попиту і пропозиції на валютному ринку. У рамках МВФ у 1970 році були запроваджені спеціальні права запозичення (СПЗ), які призначалися для поповнення валютних резервів країн-членів. А золото з 1973 року продається і купується за цінами, що встановлюються на спеціальних товарних біржах золота, і ціна на золото перестала безпосередньо впливати на світову валютну систему. Разом з тим деякі країни почали об'єднуватися з метою стабілізації своїх валют. У січні 1976 року в місті Кінгстон (Ямайка) на нараді представників країн-членів МВФ була підписана угода, що започаткувала нинішню систему валютних курсів. Згідно з цією угодою країни використовують дві основні системи "плаваючих" валютних курсів: 1) вільні курси, або незалежне "плавання" валют; 2) регульовані курси, або кероване "плавання" валют.

Вільні курси складаються на валютних ринках стихійно, за відсутності валютної (курсової) політики з боку держави. Ця система використовується в економічно розвинутих країнах.

Регульовані курси — це "плаваючі" валютні курси, що встановлюються на ринку у процесі взаємодії попиту і пропозиції під впливом валютної політики держави. Ця система використовується у менш розвинутих країнах.

Уряди кількох країн іноді домовляються про спільне "плавання" валют, коли встановлюються межі взаємних коливань курсів. Різновидом спільного "плавання" є прив'язування курсу національної валюти до базової валюти (дол. США, СПЗ) або кошика валют основних торговельних партнерів.

Важливою складовою світової валютної системи є створена в 1979 році Європейська валютна система (ЄВС). Міждержавне регіональне валютне регулювання в ЄВС здійснюється через Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС), який надає центральним банкам короткострокові та середньострокові кредити для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних з валютною інтервенцією.

З 1 січня 1999 року в безготівковий обіг Бельгії, Голландії, Люксембургу, Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Ірландії, Австрії та Фінляндії було запущено нову європейську валюту — євро. З 1 січня 2002 року євро було запроваджено у готівковий грошовий обіг.

Європейський центральний банк, який офіційно відкрився 30 червня 1998 року, здійснює курсоутворення євро та контролює рівень відсоткових ставок євровалютного ринку. Технічні умови й особливості введення євро були визначені Європейською системою центральних банків (ЕБСВ), яка складається з Європейського центрального банку та національних центральних банків.

Для країн-членів Європейського економічного валютного союзу обмінні курси фіксуються тільки між евро і національними валютами, тобто щодо 1 євро і тільки в односторонньому порядку.

Для конвертації суми однієї національної валюти в іншу необхідно проконвертувати цю суму в євро, а потім в іншу національну валюту. Тобто крос-курс для валютних пар країн-учасниць союзу розраховується через євро.

Основними валютами, в яких здійснюється на сьогодні значна питома вага міжнародних торгових операцій, є долар США та євро. Коливання курсу цих валют справляє значний вплив на соціально-економічну ситуацію в країні, особливо з перехідною економікою, яка є досить вразливою. Тому вагомого значення набуває виважена державна політика щодо підтримання його на стабільному рівні. Передусім йдеться про курс національної одиниці відносно двох основних світових валют.

Підсумки

1. Платіжний баланс країни вимірює потоки товарів, послуг та капіталу між країною та рештою світу.

2. Баланс поточного рахунку разом з балансом рахунку капіталу та фінансів без операцій з резервами центрального банку е підсумковим платіжним балансом. Дефіцит платіжного балансу виникає тоді, коли сума поточного рахунку і рахунку капіталу є від'ємною величиною. Надлишок платіжного балансу створюється тоді, коли сума поточного рахунку і рахунку капіталу є додатною величиною. Надлишок платіжного балансу збільшує офіційні резерви. З урахуванням помилок та упущень сальдо всіх рахунків платіжного балансу дорівнює нулю.

3. Зовнішній борг — це частина державного боргу. Він виникає внаслідок того, що для фінансування дефіциту поточних операцій країна змушена брати позики за кордоном. Факторами нарощування зовнішньої заборгованості є також дефіцит державного бюджету. Втеча капіталу веде до дефіциту валютних ресурсів і низького рівня внутрішніх інвестицій.

4. Обмеження з боку платіжного балансу означає, що уряд не завжди може проводити таку політику експансії і стимулювання купівельної спроможності, до якої він міг би прагнути, наприклад, для скорочення безробіття. В економіці виникає суперечність між зовнішнім і внутрішнім балансом.

5. Вільно "плаваючі" валютні курси визначаються попитом і пропозицією валюти. За "плаваючих" валютних курсів ряд чинників впливає на попит і пропозицію на валюту, а саме, інфляція в конкретній країні, стан торгівлі в країні. Жорсткий валютний курс означає підтримання валютного курсу на певному рівні. До 30-х років XX ст. включно стабільність валютних курсів підтримувалась золотим вмістом. За Бретон-Вудської системи валютні ресурси прив'язувалися один до одного і були стабільними.

6. Починаючи з 1970-х років, валютний курс для багатьох країн став "плаваючим", тобто він коливався залежно від попиту і пропозиції на валютному ринку.

7. У 1979 році була створена Європейська валютна система (ЄВС). Міждержавне регулювання в ЄВС здійснюється через Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС). З 1 січня 1999 року в безготівковий обіг одинадцяти європейських країн було запроваджено нову європейську валюту — євро. З 1 січня 2002 року євро було запроваджено у готівковий грошовий обіг.

8. Основними валютами, в яких здійснюється нині значна питома вага міжнародних торгових операцій, є долар США та євро.

Терміни і поняття

Платіжний баланс; дебет; кредит; торговельний баланс; баланс товарів і послуг; баланс поточних операцій; рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій; фінансовий рахунок; прямі інвестиції; портфельні інвестиції; інші інвестиції; резервні активи; монетарне золото; валютні резерви; спеціальні права запозичення; дефіцит і надлишок платіжного балансу; зовнішній державний борг; валютний курс; "плаваючі" валютні курси; фіксовані валютні курси; знецінення і поцінування валюти.

У міжнародній практиці використовують фіксовані та плаваючі(гнучкі) режими валютних курсів, а також їх певне поєднання.

Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстро-ваного (офіційного) паритету, який підтримують органи державноговалютного контролю. Режим вільно плаваючих курсів називають фло-атингом. Під плаваючими обмінними (валютними) курсами (floatingexchange rate) розуміють такі курси, рівні яких визначаються на ринкупід впливом попиту та пропозиції, що, в свою чергу, залежить від стануплатіжного балансу країни, співвідношення відсоткових ставок і темпівінфляції, очікувань учасників ринку, офіційних валютних інтервенційтощо.

За умови введення обмежень режим вільно плаваючих курсів нази-вають брудним флоатингом, або керованим плаванням. Більшість країнсвіту в політиці курсоутворення орієнтується саме на кероване плаваннявалютних курсів.

Таблиця 8.

Характеристика режимів валютних курсів

Режимвалютногокурсу	Характеристика	Примітки
Вільно плава-ючий	Повна свобода дляринкових сил	Теоретично можливий, однакна практиці в довгостроковомуплані застосовується рідко. Якправило, центральний банк на-магається проводити інтервенції
Керованийплаваючий	Центральний банкпроводить інтер вен-ції, але тільки з метоюпідтримки рівноваги	Часто застосовується. Пробле-ма полягає в тому, що централь-ний банк може не знати, чи єзміна курсу короткостроковимколиванням, чи довгостроко-вою тенденцією
"Повзучаприв'язка"(crawlingpeg")	Центральний банкпроводить інтервенціїдля досягнення певнихцілей у сфері контр-ольованого коригуван-ня курсу	Використовується досить часто,але дає позитивний результаттільки тоді, коли дії ринку від-повідають прогнозам централь-ного банку щодо динаміки рухувалютного курсу
Фіксованийкурс у рамкахвалютного ко-ридору	Можливі коливанняв рамках допустимихмеж. Центральнийбанк проводить інтер-венції для того, щобне дати змоги курсувийти за встановленімежі	Застосовувався в Європейськійвалютній системі: валютнийкурс міг коливатися в межах від2,5 до 15%. Якщо курс наближа-ється до верхньої або нижньоїмежі, то перед центральнимбанком постають такі самі мож-ливості та проблеми, як і присистемі фіксованого курсу
Фіксованийкурс з можли-вими відхи-леннями	Фіксується (у разі по-треби з участю цен-трального банку) надовгостроковий термініз урахуванням мож-ливості незначних від-хилень, але може зна-чно змінитися, якщопорушується рівнова-га або спостерігаєтьсязначний вплив на курсз боку ринку	Характерний для Бреттон-Вудської валютної системи(допустимі межі коливаннястановили 1% в будь-який біквід встановленого паритетувідносно долара). Широко ви-користовувався в 1945—1972роках, коли МВФ повинен буввизначати випадки фундамен-тального відхилення від рівно-ваги. Якщо курс вчасно не ко-ригується, то для проведенняінтервенцій такий режим можебути надто дорогим
Курс, фіксова-ний централь-ним банком	Більш жорсткий по-рівняно з фіксованимкурсом з можливимивідхиленнями	Метою є фіксація на невизна-чений термін, проте вона не га-рантована: валютний курс можезмінюватися без попередньогообумовлення. В іншому випадкубуде потрібно проводити значніінтервенції. Сьогодні практич-но не застосовується. Фіксаціяна довгостроковий період ви-користовувалася тоді, коли ка-пітал був об'єктом контролю іне був надто рухомим (англій-ський та ірландський фунти до1979 р.)
Курс, фіксо-ваний валют-ною радою,або золотийстандарт	Грошова маса (готівкаплюс кошти на рахун-ках в банках) має бутиповністю покрита іно-земною валютою (абозолотом) за фіксова-ним курсом	Жорстка дисципліна, що забез-печує конвертованість грошо-вої маси за фіксованим курсом,який відповідно через арбітражнаближається до ринкового зна-чення курсу. Однак запровадження такогокурсу може впливати на еконо-міку, наприклад на банки, ви-робництво або ціни, що можезумовити політичний тиск, на-правлений на зміну курсу абона повну відмову від системивалютної ради
Єдина валюта	Відмова від національ-ної незалежної валютита введення нової єди-ної валюти для групикраїн	При цьому може виникнути пи-тання, чи грошово-кредитна по-літика країни буде частково не-залежною, чи повністю підпадепід вплив інших країн. 3 січня1999 р. введена єдина європей-ська валюта — євро. Політикапередбачає прийняття спіль-них рішень у сфері грошово-кредитного регулювання

Змішані режими валютних курсів запроваджуються з метою стиму-

лювання або стримування певних видів чи напрямів зовнішньоекономіч-ної діяльності чи фінансово-кредитної політики держави.

Контрольні запитання:

Визначте основні різновиди режимів валютних курсів, що викорис-товуються у світовій практиці.

Охарактеризуйте вказані різновиди режимів валютних курсів.

Вкажіть відмінності між фіксованим та плаваючим валютними кур-сами.

5.4 Конвертованість валюти

Під конвертованістю валюти слід розуміти її здатність вільно обмі-нюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби. Розріз-няють повну та часткову конвертованість.

В умовах повної конвертованості здійснюється вільне використаннянаціональної грошової одиниці та її обмін на іноземні валюти без будь-яких обмежень як для резидентів, так і для нерезидентів. Часткова кон-вертованість свідчить, що на деякі обмінні операції існують певні обме-ження (за видами операцій, термінами, категоріями суб'єктів валютногоринку тощо). Запровадження часткової конвертованості означає, що вонаіснує лише для поточних операцій, за яких вільний обмін національноїгрошової одиниці на іноземну валюту здійснюється з метою проведенняплатежів за поточними статтями платіжного балансу.

У 1976 р. МВФ ввів поняття "вільно використовувана валюта" (віль-но конвертована валюта), під яким розуміють валюту, що широко вико-ристовується в міжнародних розрахунках і операціях головних валютнихринків світу. Головний принцип віднесення валют до даної категорії —відсутність валютних обмежень у законодавстві країн — емітентів цихвалют.

Залежно від рівня конвертованості іноземних валют Національнийбанк України запровадив Класифікатор іноземних валют, згідно з якимвалюти поділено на три групи:

вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на іншівалюти;

валюти з обмеженою конвертованістю;

неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти і курсияких НБУ не визначаються.

У межах умов діючої валютної системи конвертованою вважається тавалюта, країна походження якої взяла на себе зобов'язання, передбаченіпунктами 2, 3, 4 ст. VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд.

Члени Міжнародного валютного фонду, що приєднуються до ст. VIIIСтатуту МВФ зобов'язуються усунути будь-які обмеження на платежі таперекази за поточними міжнародними валютними операціями, а такожне брати участі в дискримінаційних валютних угодах та не вдаватися допрактики численних обмінних курсів.

Контрольні запитання:

Розкрийте поняття конвертованості валюти.

В чому полягає відмінність повної та часткової конвертованості ва-люти?

Охарактеризуйте класифікатор іноземних валют Національного бан-ку України.

5.5 Крос-курси

Крос-курс (cross-rates) — це співвідношення між двома іноземнимивалютами, яке визначають на основі курсу цих валют щодо якоїсь тре-тьої валюти. Найчастіше як третя валюта використовується долар США.Практично всі курси, за якими не встановлюються котировки до долара,називають крос-курсами.

Особливістю розрахунків крос-курсів є те, що їх котирування можездійснюватися по-різному залежно від того, хто проводить котирування.Так, якщо український банк здійснює котировку української гривні додолара США, то він установить пряму котировку гривні до долара USD/UAH = 5.0315. Американський банк також може встановити пряму ко-тировку, проте долара до гривні: UAH/USD =0.2.

Найчастіше на практиці використовують три методи розрахункукрос-курсів:

з прямим котируванням до долара США (долар є базою котирування

для обох валют).

з прямим та зворотним котируванням до долара США, якщо долар є

базою котирування лише для однієї з валют.

зі зворотним котируванням до долара США, якщо долар є валютою

котирування для обох валют.

Розглянуті методи використовуються для розрахунку середньогокрос-курсу. Однак на практиці вони застосовуються рідко, оскільки якклієнтів, так і банки цікавлять конкретні курси купівлі та продажу.

На міжбанківському ринку крос-курси купівлі та продажу валютивизначаються за такими правилами:

1. Крос-курси купівлі та продажу для валют з прямим котируванням додолара США.

1.1. Для визначення крос-курсу купівлі потрібно розділити доларовий курс купівлі валюти, яка в крос-курсі є валютоюкотирування, на доларовий курс продажу валюти, яка в крос-курсі є базою котирування.

1.2. Для визначення крос-курсу продажу слід розділити доларовий курспродажу валюти, яка в крос-курсі є валютою котирування, на доларо-вий курс купівлі валюти — бази котирування.

2. Крос-курси купівлі та продажу для валют з прямим і зворотним коти-руванням до долара.

Для визначення крос-курсу купівлі треба доларовікурси купівлі цих валют перемножити.

Для визначення крос-курсу продажу необхідно перемножити дола-рові курси продажу цих валют