Міжнародна валютна система

1. Сутність, завдання та функції міжнародної валютної системи

2. Основні елементи міжнародної валютної системи

1. Сутність, завдання та функції міжнародної валютної системи

Міжнародні валютно-кредитні відносини — це сукуп­ність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв'язків у світогосподарській сфері, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Міжнародні валютно-кредитні відносини виникають і роз­виваються в результаті здійснення господарської діяльності, пов'язаної:

— з експортом та імпортом товарів, капіталів, робочої сили;

— наданням суб'єктами міжнародних економічних відно­син послуг, у тому числі виробничих, транспортно-експеди­ційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експерт­них, посередницьких, брокерських, агентських, консигнацій­них, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та ін.;

— науковою, науково-технічною, науково-виробничою, ви­робничою, навчальною та іншою кооперацією з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчанням та підготов­кою спеціалістів на комерційній основі;

— міжнародними фінансовими операціями та операціями з цінними паперами;

— кредитними та розрахунковими операціями між суб'єк­тами міжнародних економічних відносин;

— створенням суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності України банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створенням іноземними суб'єктами госпо­дарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

— спільною підприємницькою діяльністю між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що охоплює створення спільних під­приємств різних видів і форм, проведення спільних госпо­дарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

— підприємницькою діяльністю на території України, по­в'язаною з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іно­земних суб'єктів господарської діяльності; аналогічною діяль­ністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

— організацією та здійсненням діяльності в галузі прове­дення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на ко­мерційній основі, за участю суб'єктів міжнародних економіч­них відносин;

— операціями з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку тощо.

Основна мета таких відносин — створення необхідних умов для процесу відтворення у рамках світового господарства та об­слуговування світо господарських зв'язків.

Одним із найважливіших елементів міжнародних валютно-кредитних відносин є валютна система. Історично спочатку ви­никли національні валютні системи як форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюють­ся міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Національна валютна система за­кріплюється національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права і є складовою грошової системи краї­ни.

Вона містить такі структурні елементи:

• національну валю­ту,
• валютний паритет,
• режим валютного курсу національної валюти,
• організацію діяльності валютного ринку,
• національні органи, що обслуговують та регулюють валютно-кредитні від­носини.

Міжнародна (світова) валютна система (МВС) — це форма організації міжнародних валютно-кредитних відносин, що історично склалася і закріплена міждержавними домовле­ностями, її виникнення і наступна еволюція відображають об'єктивний розвиток процесів інтернаціоналізації капіталу; Міжнародна валютна система — це сукупність способів, ін­струментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійс­нюється платіжно-розрахунковий оборот у межах світового господарств.

Головне завдання МВС полягає в ефективному опосередкуванні міжнародних платежів за екс­порт та імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів зов­нішньоекономічної діяльності, безперебійне функціонуван­ня економічної системи.

Через міжнародну валютну систему відбувається пере­міщення факторів виробництва, економічних ресурсів з однієї країни в іншу.

2. Основні елементи міжнародної валютної системи

Міжнародна валютна система має багато елементів, серед яких можна назвати такі:

1) світовий грошовий товар;

2) міжнародна ліквідність;

3) валютний курс;

4) валютні ринки;

5) міжнародні валютно-фінансові організації;

6) міждержавні домовленості.

Світовий грошовий товар. Приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства й обслуговує міжна­родні відносини (табл. 1.1).

Першим міжнародним грошовим товаром було золото. Пізніше світові гроші почали функціонувати як національні валюти провідних держав світу. Сьогодні у цій якості також поширені композиційні гроші, які ґрунтуються надовірі до емітента. До них належать міжнародні та регіональні: платіжні одиниці (такі як СПЗ і євро).

Валюта —особливий спосіб функціонування грошей, коли національні гроші опосередковують міжнародні торгові та кредитні відносини. Отже, гроші, що ви­користовуються в міжнародних економічних відносинах, ста­ють валютою.

Уся валюта поділяється на два типи:

— міжнародна торгова валюта - слугує для оцінки й опосе­редкування міжнародних торгових операцій (експорту й ім­порту товарів, капіталу, послуг тощо), вона сама є об'єктом купівлі-продажу);

— міжнародна резервна валюта - пов'язана зі сферою, в якій обертаються світові гроші у відносинах країн одна з одною. Вона є засобом нагромадження багатства і валютним резервом держави, що використовується для підтримки валютної систе­ми країни в разі потреби (покриття дефіциту платіжного ба­лансу, позик, кредиту, допомоги тощо).

Розрізняють також поняття "національна валюта" та "іно­земна валюта".

Під національною валютою розуміють встановлену націо­нальним законодавством грошову одиницю цієї держави.

До іноземної валюти належать іноземні банкноти і монети, вимоги, виражені в іноземних валютах у вигляді банківських вкладів, векселів чи чеків.

Класифікацію валют в економічній літературі подано у табл. 1.3.

Вільно конвертована валюта — це національна валюта тих країн, у зонах яких немає обмеження на обіг валюти в усьому світі.

Частково конвертована валюта — це валюта тих країн, у яких зберігаються обмеження щодо визначеного кола міжна­родних операцій: не вільне ввезення, розрахунок тощо (ки­тайський юань, індійська рупія, турецька ліра, єгипетський фунт тощо).

Неконвертована — це валюта тих країн, де діють різні об­меження, наприклад, проти ввезення-вивезення валюти.

Крім національних валют у міжнародних розрахунках ви­користовуються міжнародні валютні одиниці СПЗ і євро.

Спеціальні права запозичення (СПЗ) — штучна валюта, створена у межах Міжнародного валютного фонду (МВФ).

СПЗ вважаються доброякісним авуаром, проте механізм розрахунку їхньої вартості постійно змінюється.

Співвідношення між валютами, що визначають вартість одиниці СПЗ, переглядається кожні 5 років.

На 31 грудня 2010 р. оди­ниця СПЗ визначалася як сума 0,632 дол., 0,41 євро,18,4 японської єни, 0,0903 фунта стерлінгів і прирівнювалася до 1,4883 дол. США.