Шлях до справедливості

Історія людства - це шлях до свободи і справедливості. Імена Джорджа Вашингтона і Симона Болівара, Карла Маркса і Фрідріха Енгельса, Фредеріка Уінслоу Тейлора і Джона Мейнарда Кейнса, Улофа Пальме та Віллі Брандта склали цілі епохи цієї боротьби. Несвобода і несправедливість стали головним цивілізаційним викликом людству.

Ми знайшли багато шляхів до свободи: боротьба з рабством, колоніалізмом, сегрегацією, за права меншин та окремої людини. І хоча історичний розвиток приносить все нові види несвободи вже ніхто не сумнівається, що ми зможемо подолати і їх.

Але загальної відповіді на виклик Несправедливості людство поки не знайшло. Несправедливість в світі зростає, незважаючи на докладені зусилля. Якщо у 1960 році доходи найбагатших 20% людства перевищували доходи 20% бідніших у 30 разів, то у 2000 - вже у 61 рази.

Світ розділився на дві нерівні частини. З одного боку, в зоні свободи і справедливості розташувалися країни так званого "золотого мільярду" - 29 розвинених країн, членів Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР). Це могутні країни, які спроможні захистити свої інтереси та оберігають права своїх громадян. Саме в цих країнах панує економічна справедливість, коли частка зарплат і пенсій у не опускається нижче 60% Валового Внутрішнього Продукту, а у лідера - США - складає 74%.

А з протилежного боку знаходиться весь інший світ. Світ соціальної несправедливості і несвободи. Світ країн малопродуктивної економіки. З 23 трильйонів доларів світового валового продукту, створеного у 2000 році, 18 було зпродуковано у країнах ОЕСР. Усі інші 170 країн, включаючи Україну та Росію, виробили лише 5 трильйонів.

Доля країни та її окремих громадян тепер залежить не від посівної площі, не від чисельності населення, не від наявності корисних копалин, а від приналежності до першої чи другої групи країн. Сьогодні ступінь свободи і справедливості більше залежить від країни, в якій людина народилася, ніж від її класової приналежності. В авторитарних країнах найвищі посадовці, наділені необмеженою владою, залишаються безправними холуями без майбутнього. У країнах вільного світу представники найнижчих щаблів соціальної ієрархії мають гарантовані невід'ємні права.

Такий стан речей не є нормальним і людство це усвідомлює. Усі народи світу прагнуть справедливості. Країни "золотого мільярду" відкрили шлях до справедливості. Японія продемонструвала, що ці двері відкриті для наступників. Але більшість людства тільки намагається подолати цивілізаційне відставання, шукаючи своїх шляхів до справедливості.

Радянський Союз розвалився, намагаючись подолати цивілізаційне відставання від країн "золотого мільярду". Україна подолала бар'єр несвободи, але рухається в бік несправедливості. За 15 років виробництво в України скорочувалося, потім зростало, але зарплати і пенсії падали і падали. А поки зарплати падали, прибутки зростали. За роки незалежності рівень експлуатації в Україні виріс більше ніж в чотири рази.

Саме цивілізаційне відставання, породжене неефективністю і справедливістю є головним викликом Україні. Ось чому ми піднімаємо свій голос і ставимо завдання цивілізаційного прориву України, прориву до справедливості. В цих пропозиціях ми вказуємо шлях. Шлях цивілізаційного прориву України, шлях до справедливості.