Порядок відкриття та функціонування банківських рахунків в іноземній валюті

Валютні обмеження та їх форми.

Валютні обмеження — це законодавча або адміністративна заборона, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями. Валютні обмеження звужують можливо­сті і підвищують витрати валютного обміну і платежів за міжна­родними угодами. Основними причинами валютних обмежень є:

— нестача валюти,

— тиск зовнішньої заборгованості,

— розбіжності в платіжних балансах.

Головна мета їх введення — концентрація валютних цінностей у руках держави, а також вирівнювання пла­тіжного балансу і підтримання валютного курсу національної грошової одиниці. При цьому можливі різні форми валютних обмежень залежно від їх внутрішнього змісту і структури:

• блокування виручки експортерів від продажу товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатися цими коштами;

• обов'язковий продаж валютної виручки експортерів повніс­тю або частково центральному, та уповноваженим банкам;

• обмежений продаж іноземної валюти імпортерам (лише за наявності дозволу різних установ);

• заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;

• регулювання строків платежів за експортом та імпортом;

• численність валютних курсів — різні курсові співвідношен­ня валют за різними видами операцій, товарними групами і регі­онами.

В Україні до подібних обмежень належать: обов'язковий продаж експортерами 50% валютної виручки на ринку, регулювання строків платежів за експортом та імпортом, зокрема, контроль за авансовими платежами за імпортом і платежами в розстрочку за експортом, 90-денний термін зарахування валютної виручки на рахунок експортера.

Валютні та інші обмеження, які заважають здійсненню зовнішніх операцій, примушують торговельні фірми у всьому світі ретельно вивчати питання експортно-імпортного ліцензування, валютного контролю, податкового законодавства; вимоги з екології й охорони праці; юридичні вимоги до товарів (послуг), їх упакування та маркування; особливості тарифів і квот; торговельного ембарго; антидемпінгового законодавства; наявності конвертованої валюти і стабільності місцевої валюти в країні потенційного партнера. З цією метою торговельні фірми можуть навіть призна­чати місцевих агентів для збору необхідної інформації в країнах потенційного покупця (продавця), проведення маркетингових досліджень

Порядок відкриття та функціонування банківських рахунків в іноземній валюті

Для здійснення міжнародних розрахунків банки відкривають валютні рахунки. Валютний рахунок — це рахунок, який від­кривається в комерційному банку для зберігання іноземної валю­ти і здійснення всіх видів банківських операцій. Порядок відкриття та ведення валютних рахунків у країнах регулюється чинним законодавством держави, нормативними актами центральних банків. Операції на рахунках здійснюються на підставі розрахункових документів установлених форм.

В Україні порядок відкриття та ведення валютних рахунків відбувається відповідно до Інструкції НБУ від 18 грудня 1998 p. № 527 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті».

Відкриття рахунків юридичним особам передбачає подання в комерційний банк відповідного набору документів.

До них належать:

а) заява на відкриття поточного рахунку;

б) копія довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України,

в) копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи

г) копія належним чином оформленого положення про діяльність підприємства

д) картка з відбитком печатки та зразками підписів посадових осіб підприємства

е) клопотання підприємства до банку, в якому відкривається поточний рахунок із зазначенням місцезнаходження підприємства, ж) довідка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Банк приймає документи, перевіряє їх і оформляє відкриття рахунку клієнта на основі договору про розрахунково-касове обслугову-вання за валютними рахунками.

Надходження в іноземній валюті на користь підприємства, а також кошти, отримані в іноземній валюті на українській території,зараховуються на його рахунок в уповноваженому банку. Для цього паралельно відкриваються два рахунки:

1) розподільний рахунок для зарахування надходжень в іно­земній валюті у повному обсязі;

2) поточний валютний рахунок для обліку коштів, які зали­шаються у розпорядженні підприємств після обов'язкового про­дажу частини експортної виручки.