Парламентаризм як особливий державний і політичний режим. Парламентаризм як «наявність парламенту»

Парламентаризм - поняття багатоаспектне. основні підходи:

За сферою застосування:

«вузький» (стосується орг-ції і функціонування парламенту) і «широкий» (стосується орг-ції і функціонування всієї системи держ. влади):

У вузькому розумінні:

орг-ція і функціонування органу законодавчої влади, що х-ться верховенством парламенту, наявністю в нього виключних прерогатив і повноважень (Журавський В.С., 2001; В.Олуйко, 2004):

У широкому розумінні:

Ю.С.Шемшученко (1997): Парламентаризм = система орг.-ції держ. влади з особливою («активною», 1998) роллю парламенту.

(проф.. Шляхтун П,П., 2003): П. = «форма взаємодії громадянського суспільства і держави, що ґрунтується на визнанні провідної ролі парламенту у системі орг.-ції держ. влади». (Йдеться про роль парламенту в політ с-мі сусп-ва) (Петров Ю.А., Захаров А.А., 2001, В.Натуєв, 2008)

За особливостями характеристики форми держави:

(М.А.Могунова, 2001): Парламентаризм – це «різновид держ. режиму, за якого забезпечено не лише юридичне, але й фактичне верховенство вищої представницької установи, підпорядкованість і підконтрольність йому уряду. П. не форма, а метод здійснення держ. влади, особливий режим, який визначається реальними взаємовідносинами, що складаються між з-нодавчою і виконавчою владами в кожній конкретній державі, в якому провідну роль відіграє парламент».

Розуміння парламентаризму як методу здійснення держ. влади означає, що його «не слід пов’язувати з якимись конкретними формами держави і передусім формами правління. Явище парламентаризму в тій чи іншій формі притаманне кожній сучасній демократичній країні» (О.З.Панкевич).

(Журавльова Г.С., 1999):

Поняття парламентаризму позначає політико-правовий режим організації і діяльності державного механізму, за умов якого наявна особлива і реальна роль у здійсненні владарювання самого парламенту. З іншого боку, парламентаризм можна розглядати як сукупність структурно-організаційних і функціональних характеристик, що супроводжують формування парламенту і здійснення ним державного владарювання.

(проф. Шаповал В., 2000) Під парламентаризмом слід розуміти таку систему взаємодії держави і суспільства, для якої історично характерним є визнання провідної, а в наш час – особливої і суттєвої ролі вищого і постійно діючого представницького органу в здійсненні державно-владних функцій».

Парламентаризм означає не просто наявність парламенту, а його верховенство у сфері законодавчої влади і провідне становище в системі вищих органів державної влади. Парламентаризм не може існувати без парламенту, його основою є саме сильний і повновладний парламент. Але парламентаризм водночас є такою властивістю парламенту, якої він може й не мати. Парламент може існувати без істотних елементів парламентаризму, що є характерним для авторитарних і тоталітарних політичних режимів.
Юридичними проявами парламентаризму є розмежування законодавчої і виконавчої влади, контроль парламенту за діяльністю органів виконавчої влади, привілейований статус депутатів та їх юридична незалежність від виборців (вільний мандат). Парламентаризм передбачає наявність у країні впливових політичних партій, досконалого виборчого законодавства, чітку політичну структурованість парламенту, формування у ньому сталої більшості, жорстку партійну дисципліну. За відсутності необхідних умов становлення парламентаризму парламент може перетворитися на безплідну говорильню, а депутатський мандат використовуватиметься ніким не контрольованими депутатами для вирішення особистих справ.
Парламенти були і є ареною для узгодження соціальних інтересів, розв'язання наявних у суспільстві соціальних і політичних суперечностей. Вони активно використовуються політичними партіями для пропаганди й реалізації своїх програм та демократичної боротьби за владу.