Квазісудові функції парламентів

Судові (квазісудові) повноваження парламентів стосуються переважно відповідальності вищих посадових осіб у порядку імпічменту, а також відповідальності парламентаріїв і непарламентаріїв, які вчинили злочин проти парламенту та парламентських імунітетів (Великобританія). До судових повноважень парламенту може бути віднесено належне йому право вирішувати спори щодо правомірності депутатського мандата і законності виборів

АМНІСТІЯ — акт найвищого законод. органу д-ви про повне або часткове звільнення від крим. відповідальності і покарання певних категорій осіб, винних у вчиненні злочинів. Застосовувалася (як цар. акт помилування, «всемилостивіший маніфест») у Рос. імперії, практикувалася в СРСР. А. передбачена законодавством більшості держав пострад. простору, в т. ч. України. Законодавство ін. країн інституту А. практично не знає. В Україні згідно з Конституцією (ч. З ст. 92) А. оголошується законом, тобто знаходиться у компетенції Верх. Ради. А. не скасовує і не змінює норм крим. законодавства, вона є по-засуд. звільненням від крим. відповідальності і покарання. 1.Х 1996 прийнято Закон «Про застосування амністії в Україні», до якого 19.ХІІ 1996 були внесені деякі зміни (ст. 3). За цим законом А. поширюється на конкретні, але індивідуально не визначені категорії осіб, котрі вчинили злочин. Актом про А. може бути передбачене: повне звільнення зазначених у ньому осіб від крим. відповідальності чи від відбування покарання (повна А.); часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування покарання (часткова А.). Закон не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості з осіб, які звільняються від відбування покарання. На підставі акта А. стосовно осіб, які підпадають під неї: а) ухвалюється постанова про відмову в порушенні крим. справи або про її закриття, якщо вона знаходиться в органах поперед, слідства або в суді; б) виноситься обвинувальний вирок суду із звільненням винного від покарання; в) приймається постанова установи, що відає відбуванням покарання, про звільнення від нього або про зменшення строку покарання згідно з вказівкою закону. Ці документи є юрид. підставою для виконання припису акта А. щодо конкр. осіб.

Не допускається застосування А. до: а) особливо небезпечних рецидивістів, визнаних такими вироком суду, що набув закон, сили; б) осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі; в) осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; г) осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти д-ви, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; д) осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину (крім зазначених у п. «г» ст. З закону та які відбули менше половини осн. покарання). Законом про А. можуть бути визначені також ін. категорії осіб, на які вона не поширюється. Дія акта про А. поширюється на злочини, скоєні до дня набуття ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про А. Новим у практиці є застосування умовної А., коли у виняткових випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових виявів, чинність А. може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення А., за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про А.

Особи, на яких поширюється А., можуть бути звільнені від відбування як основного, так і дод. покарання, призначеного судом. А. не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду. Питання про погашення чи зняття судимості щодо осіб, до яких застосовано А., вирішується відповідно до положень КК України, виходячи із виду і терміну фактично відбутого винним покарання. Особи, які відповідно до закону про А. підлягають звільненню від відбування покарання, звільняються з місць позбавлення волі протягом 3 місяців після його опублікування. Особи, щодо яких застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно повідомлені про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування акта А. Особа, справа якої підпадає під А., але яка не вважає себе винною, може вимагати суд. розгляду справи для винесення виправдувального вирок

ІМПІЧМЕНТ — за конституціями ряду д-в процедура притягнення парламентом до відповідальності вищих посад, осіб у випадках вчинення ними певних злочинів. Вперше І. запроваджено в кін. 14 ст. в Англії, і застосовувався він щодо урядовців, включаючи радників короля. При цьому сам парламент провадив слідство (палата громад) і виносив присуд (палата лордів), тобто діяв як суд. Так вирішувалися справи, пов'язані зі зловживанням урядовців своїм служб, становищем.

У сучас. юрид. науці поняття «імпічмент» визначається по-різному. Авторитетний амер. юрид. словник дає таке трактування: «Імпічмент — це розгляд у квазіполітичному суді кримінальної справи, порушеної проти державного службовця». За конституцією США, нижня палата (палата представників) конгресу виступає у ролі слідчого та обвинувача.

Вона створює комітет з розслідування і на підставі його доповіді приймає рішення про звинувачення. Порушену справу далі розглядає верхня палата (сенат) на закритих засіданнях. Рішення приймається двома третинами складу сенату. Наслідком І. може бути усунення з посади і позбавлення прав займати «почесну, відповідальну або оплачувану посаду на службі Сполучених Штатів» щодо будь-якої федеральної посад, особи, якщо її звинуватять у «зраді, хабарництві або інших тяжких злочинах» (ст. 2 розд. 4 конституції). Однак на цьому юрид. наслідки вчиненого не закінчуються. Може здійснюватися розслідування заг. характеру, справа відповідної особи може бути передана до заг. суду, а за певних умов її притягнуть до крим. відповідальності.

Визначена за конституцією США процедура і. вважається класичною. Вона може застосовуватися до всіх осіб, котрі зайняті на цив. держ. службі, хоча поняття І. звичайно асоціюється з відповідальністю президентів. Найчастіше І. застосовувався до федер. суддів. У більшості ін. країн і. може бути кореспондований виключно главі д-ви — президентові (Ірландія, Росія тощо). Іноді І. трактують як парлам. процедуру, пов'язану з позбавленням президента недоторканності у зв'язку із вчиненням ним певного злочину. До таких злочинів звичайно віднесені держ. зрада і порушення конституції. На думку прибічників цього підходу до визначення І., позбавлення президента недоторканності (імунітету від переслідування за вчинення крим. злочину) супроводжується усуненням його з посади (поста). і. можна тлумачити і як одну з форм конст. відповідальності. Відповідальність у порядку І. нерідко неточно визначають як суд. відповідальність. Тут справді існує певна взаємодія між парламентом і судом. Процесуально і. певною мірою подібний до судочинства. Але гол. змістом відповідальності у порядку і. є політ, оцінка дій посад, особи, а наслідком — можливе усунення її з посади (поста). Причому реалізація процедури І. завжди відбувається у парламенті. Класичний І. здійснюється за умов двопалат. структури парламенту. Подібними, але не тотожними є процедури відсторонення президентів однопалат. парламентами, котрі ухвалюють відповідні рішення на підставі висновків конст. судів (Латвія, Литва, Туреччина та деякі ін. країни). У такий же спосіб можна характеризувати конституційно визначені процедури усунення президентів з поста за рішенням конст. судів, яким передували звинувачення, сформульовані і висунеш парламентом або однією із його палат (Австрія, Болгарія, Італія, Німеччина тощо). Проте ці процедури нерідко навіть офіційно визначаються як імпічмент