Мал. № 7

таблиця №1.

╔══════════════════════════════════════════════════════════════════════╗

║ Географічні координати кутів рамок трапеції масштабу 1:5000 ║

╠══════════════╦═══════════════════════════╦═══════════════════════════╣

║ ║ південно -західний кут ║ північно - східний кут ║

║ Номенклатура ╟─────────────┬─────────────╫─────────────┬─────────────╢

║ ║ Широта │ Довгота ║ Широта │ Довгота ║

╠══════════════╬═════════════╪═════════════╬═════════════╪═════════════╣

║ N-41-40-(5) ║ 54 58'45.0" │ 61 37'30.0" ║ 55 00'00.0" │ 61 39'22.5" ║

║ N-41-40-(6) ║ 54 58'45.0" │ 61 39'22.5" ║ 55 00'00.0" │ 61 41'15.0" ║

║ N-41-40-(7) ║ 54 58'45.0" │ 61 41'15.0" ║ 55 00'00.0" │ 61 43'07.5" ║

║ N-41-40-(8) ║ 54 58'45.0" │ 61 43'07.5" ║ 55 00'00.0" │ 61 45'00.0" ║

║ N-41-40-(21) ║ 54 57'30.0" │ 61 37'30.0" ║ 54 58'45.0" │ 61 39'22.5" ║

║ N-41-40-(22) ║ 54 57'30.0" │ 61 39'22.5" ║ 54 58'45.0" │ 61 41'15.0" ║

║ N-41-40-(23) ║ 54 57'30.0" │ 61 41'15.0" ║ 54 58'45.0" │ 61 43'07.5" ║

║ N-41-40-(24) ║ 54 57'30.0" │ 61 43'07.5" ║ 54 58'45.0" │ 61 45'00.0" ║

║ N-41-40-(37) ║ 54 56'15.0" │ 61 37'30.0" ║ 54 57'30.0" │ 61 39'22.5" ║

║ N-41-40-(38) ║ 54 56'15.0" │ 61 39'22.5" ║ 54 57'30.0" │ 61 41'15.0" ║

║ N-41-40-(39) ║ 54 56'15.0" │ 61 41'15.0" ║ 54 57'30.0" │ 61 43'07.5" ║

║ N-41-40-(40) ║ 54 56'15.0" │ 61 43'07.5" ║ 54 57'30.0" │ 61 45'00.0" ║

║ N-41-40-(53) ║ 54 55'00.0" │ 61 37'30.0" ║ 54 56'15.0" │ 61 39'22.5" ║

║ N-41-40-(54) ║ 54 55'00.0" │ 61 39'22.5" ║ 54 56'15.0" │ 61 41'15.0" ║

║ N-41-40-(55) ║ 54 55'00.0" │ 61 41'15.0" ║ 54 56'15.0" │ 61 43'07.5" ║

║ N-41-40-(56) ║ 54 55'00.0" │ 61 43'07.5" ║ 54 56'15.0" │ 61 45'00.0" ║

╚══════════════╩═════════════╧═════════════╩═════════════╧═════════════╝

ІІ.Складання проекту розміщення планових і висотних опознаків.

Для того, щоб виконати роботи аерофотознімань необхідно визначити маршрути, по лініях яких повинен буде пролетіти літак зі встановленою на нім апаратурою аерофотознімання, масштаб фотогра-фування місцевості і кількість знімків, які необхідно виконати для повного фотографування району зйомки.

Аерофотознімання виконується таким чином, що знімки перекриваются вздовж по маршруту (подовжнє перекриття) і впоперек маршруту (поперечне перекриття). Значення цих величин встановлюються Інструкцією залежно від зйомки, зовнішніх умов, характеру місцевості, що знімається, і її рельєфу і зазвичай виражаються у відсотках від загальної площі аерофотознімка. Для великомасштабних зйомок потрібно аби подовжнє перекриття складало 80-90%, а поперечне - 30-40% від площі аерофотознімка.

Для робіт, що проектуються встановили величину подовжнього перекриттия - 90%, а величину попереч-ного перекриття - 30%.

Масштаби фотографування встановлюються Інструкцією виходячи з масштабу створюваної карти, фокусної відстані аерофотознімання, апарату і типа фототрансформуючого приладу. При великомасштабній зйомці рівнинних територій зазвичай виконують аерофотознімання в масштабі 1:15 000.

Стандартний розмір знімка, що отримується в результаті фотографувания місцевості, складає 18 х 18 см.

Вісь першого маршруту літака поєднується з північною рамкою вихідної карти масштабу 1:25000. Відстань між маршрутами обчислюють по відомій фотограмметричній формулі:

Q

d = ─────── l m,

де d - відстань між маршрутами аерофотознімання в проекції на місцевості,

q - величина поперечного перекриття,

l - ширина аэрофотознімку

m - знаменник масштабу фотографування.

За заданих вище умов, по даній формулі було отримано відстань між маршрутами аерофото-знімання, якої необхідно дотримуватись при зйомці для забезпечення 30-процентного поперечного перек-

риття. Його величина склала 1890 метрів (7.56 см на вихідній карті). Ця відстань відкладається на кальці в масштабі вихідної карти, поки маршрути не покриють всю площу зйомки. Таким чином буде порахована необхідна для виконання фотографування кількість маршрутів аерофотознімання - 5.

Останній маршрут виявився за межами території, що буде зніматися проте його наявність необхідна для забезпечення виконання заданих умов зйомки, а також для перекриття із знімками, які будуть отримані з сусіднього району зйомок.

На кальці маршрути фотографування показують лініями зеленого кольору.

Далі, необхідно розрахувати кількість знімків, які повинні доводитися на один маршрут, для забезпечення 90-процентного поздовжнього перекриття, тобто базис фотографування. Базисом фотографу-вання називають відстань між головними точками аерофотознімків приведену до відстані на місцевості, при заданій величині продольнного перекриття. Базис фотографування розраховується за наступною фотограмметричною формулою:

P

b = ------- l m

де b - базис фотографування в проекції на місцевості,

p - величина подовжнього перекриття,що виражена у відсотках від площі знімка,

l - довжина аерофотознімка і m - масштаб фотографування.

При заданих величинах подовжнього перекриття - 90%, довжини аерофотознімка - 18 см і масштабу фотографування 1:15000, довжина базиса, який розраховано за формулою, складає 270 метрів в проекції на місцевості (1.08 см на вихідній карті двадцятип'ятитисячного масштабу). Дана величина базису фотографування була відкладена на кальці стільки раз, скільки необхідно для повного покриття аерофотозніманням району фотографування, і також було пораховано число базисів (а значить і знімків), що доводяться на один маршрут.

На кальці проекції на місцевість головних точок,показані кружками зеленого кольору, які розташовуються уздовж осі першого маршруту, а, вочевидь, проекція базису фотографування є відстань від центру одного кружка до сусіднього. Число знімків, що доводяться на один мар шрут склало 40 штук, а, отже, при п'яти маршрутах загальне число знімків складе 200 штук.

Для того, щоб після виконання аерофотознімання виготовити фотоплан - загальну фотографію місцевості, в межах рамки вихідної карти по аерофотознімках, необхідно усунути спотворення, властиві кожному знімку, і привести їх до одного масштабу - тобто виконати трансформацію знімків. Для цього необхідно мати на знімку, в межах його робочої площині, 4 точки з відомим плановим положенням, при-чому розташовані приблизно по кутах.

Будь-яка чітка контурна точка, легко розпізнавана на місцевості і аерофотознімку, координати якої визначені геодезичним методом називається плановим опознаком (ОП), а польові роботи за визначенням координат опознаків, називаються прив'язкою опознаків.

Визначення положення чотирьох опознаків для кожного аэрофотознімку наземними геодезичними способами називається суцільною плановою прив'язкою. Проте такий об'єм робіт істотно підвищує вартість

виробництва зйомки, тому, як правило, використовують розріжену прив'язку - тобто визначення двох -чотирьох опознаків на кажен маршрут, а координати чотирьох трансформаційних точок для кажного знімка отримують методами графічної фототріангуляції, фотополігонометрії і побудовою мереж на універсальних приладах в камеральних умовах.

Для створення висотної частини фотоплану, на аерофотознімках повинні бути точки з відомими висотами. Ці точки називають висотними опознаками (ОВ), а визначення їх відміток - висотною прив'язкою.

Інструкція дозволяє поєднувати планові і висотні опознаки (ОПВ) для топографічних зйомок з висотами перетину рельєфу 2 і 5 метрів.

В якості опознаків вибирають чіткі контурні точки, положення яких можна визначити на аерофотознімку і ототожнити на місцевості з середньою квадратичною помилкою що не перевищує 0.1 мм в масштабі плану, що складається. Опознаки не можна вибирати на крутих схилах, на округлих контурах лісу, і сільськогосподарських культур, а також використовувати дерева, що окремо стоять, кущі і кути високих споруд (із-за впливу тіней). За відсутності на місцевості природніх контурів, які можуть бути використані як опознаки, роблять маркіровку точок, тобто створюють на місцевості геометричні фігури, які виразно відобразяться на аерофотоснімках

Інструкція вимагає проектування опознаків в зонах подвійного подовжнього і потрійного поперечного перекриття аерофотознімків. Межі зон поперечного перекриття, розташовані по обидві сторони від осі маршруту на відстані

z = --- l m

(1350 метрів або 5.4 см на вихідній карті масштабу 1:25000), показуються на кальці суцільними лініями жовтого кольору; у цих зонах в будуть запроектовані опознаки. Найближчий до західної рамки карти опознак повинен бути розташований від неї не менше, як на 20% для дотримання умови проектування опознаків в зоні подвійного продольного перекриття.

Опознаки проектуються перпендикулярно осям маршрутів з відстанями між сусідніми в 5 км., за винятком крайніх зон - в них опознаки повинні розташовуватися удвічі частіше. Взаємне положення опознаків між собою також регламентується Інструкцією: опознаки повинні бути запроектовані один під іншим як в крайніх, так середніх зонах; іншими словами, на лініях, паралельних західній рамці вихідної карти.

Відхилення допускається в межах величини одного базису фотографування.

Відповідно до цих вимог були запроектовані 16 планово-висотних опознаків на вихідній карті в зонах перекриття. В якості опознаків вибиралися, в основному пересічення шосейних доріг, просік і путівців. В умовах даної місцевості це вигідно по наступним міркуванням.

Дані контури виглядають на знімках виразно, вони добре опізнаются як на знімку, так і на місцевості; по дорогах і просіках краще всього прокладати полигонометричні і теодолітні ходи при згущені головної геодезичної основи та прив'язці опознаків; при закладці геодезичних пунктів поблизу доріг забезпечується їх краще збереження і знижується можливість їх втрати. Такі пункти можна легко відшукати і успішно використовувати як початкові при наступних геодезичних роботах в даному районі.

В якості одного з опознаків (а саме ОПВ2) вибраний пункт тріангуляції, це декілька скоротить об'єм робіт при привязці.