2015-06-28
234
де m - є середня квадратична помилка виміру одного напрямку (наперед задана величина).
Знаючи mx і my можна розрахувати, середню квадратичну помилку планового положення опознака за формулою:
Mоп = mx + my.
Отриману величину Mоп необхідно порівняти з величиною, що вимагає Інструкця і зробити висновок про те, чи забезпечує задана точність виміру напрямків на вихідні пункти точність планового полоновокження опознака. Якщо з'ясується зворотне, то потрібно задати величину m менше і повторити обчислення.
Хід обчислень за даною схемою показаний в таблиці №11.
таблиця №11
╔══════╤═════╤═════════╤═════════╤═══════╤═════════╤═════════╕
║ №№ │ │ (a) │ (b) │ s │ a │ b │
╠══════╪═════╪═════════╪═════════╪═══════╪═════════╪═════════╡
|
|
|
║ ПЗ1 │ 104 │ -20.014 │ -04.990 │ 4.375 │ +04.575 │ +01.141 │
║ ПЗ5 │ 138 │ -13.802 │ -15.328 │ 4.525 │ +03.050 │ +03.387 │
║ ПЗ14 │ 196 │ +05.685 │ -19.827 │ 2.775 │ -02.049 │ +07.145 │
║ Т2 │ 262 │ +20.426 │ -02.871 │ 1.775 │ -11.508 │ +01.617 │
╚══════╧═════╧═════════╧═════════╧═══════╧═════════╧═════════╛
Продовження
╔══════╤═════════╤═════════╤═════════╤═════════╤═════════╗
║ №№ │ A │ B │ AA │ AB │ BB ║
╟──────┼─────────┼─────────┼─────────┼─────────┼─────────╢
║ ПЗ1 │ 0 │ 0 │ 0 │ 0 │ 0 ║
║ ПЗ5 │ -01.525 │ +02.246 │ +02.326 │ -03.425 │ +05.045 ║
║ ПЗ14 │ -06.624 │ +06.004 │ +43.877 │ -39.770 │ +36.048 ║
║ Т2 │ -16.083 │ +00.476 │+258.663 │ -07.656 │ +00.227 ║
╠══════╧═════════╧═════════╪═════════╪═════════╪═════════╣
║ D = 10011.239 │+304.866 │ -50.851 │ +41.320 ║
|
|
|
╚══════════════════════════╧═════════╧═════════╧═════════╝
Px = 242.286 m = 15"
Py = 32.838 mx = 0.096 м
my = 0.262 м Mоп = 0.279 м
Середня квадратична помилка виміру одного напряму задавалася рівною 15 секундам, при цьому середня квадратична помилка в плановому положенні опознака не перевершить значення 0.279 метра, що не суперечить Інструкції.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що для прив'язки опознаків способом багаторазової оберненої засічки достатньо 15-ти секундної точністі виміру кута. Таку точність забезпечить теодоліт будь-якої марки, але не гірше, ніж Т15, наприклад 3Т5КП. Технічні характеристики цього приладу приведені в таблиці №5.
Слід зазначити, що, не дивлячись на досить низьку точність визначення напрямків, по відношенні до полігонометрієї, вимірювати напрямки при засічках необхідно двома повними прийомами для забезпечення повного контролю результатів вимірів. Напрямки повинні вимірюватися способом кругових прийомів, по методиці, описаній вище.
Інколи, за відсутності прямої видимості між пунктами, пункти,які спостерігають доводиться маркірувати трубами, стовпами і пірамідами, іншими словами - візирними цілями для виміру напрямів.
IV. 2. Багаторазова пряма засічка.
Як і в попередньому параграфі, передрозрахунок точності починається з вибору найбільш несприятливого випадку. Як і було сказане вище цей випадок є засічкою з найменшми кутами при нїй. У таблиці №7 приведені всі випадки прив'язки опознаків даним способом. Вочевидь, що серед них найбільш ненадійним є випадок засічки з пунктів Т1, ПЗ6 і Т3 на опознак ОПВ12
Як завжди, спочатку по кальці транспортиром були виміряні дирекційні кути напрямів з вихідних пунктів на визначуваний опознак. Потім були обчислені по формулах наступні коефіцієнти:
Sin cos
(а)i = - ------- p" і (b) i = ------- p"
10000 10000
далі, коефіцієнти
(а)i (b)i
ai = ------ і bi = ------,
Si si
де si - відстані - беруться в кілометрах.
Після цього знаходиться величина
D = [aa][bb] - [ab][ab]
звідки можна визначити ваги координат x і у таким чином:
D D
Px = ------ і Py = ------
[bb] [aa ]
Знаючи ваги координат, легко порахувати середні квадратичні помилки визначення цих координат.
M m
mx = ------- і my = -------,
