Страхування пенсій.(необхідність, сутність)

У багатьох країнах пенс. забезпечення здійснюється за рахунок державних пенс. систем пенс. фондами і стр. компаніями та іншими фін. установами, пенс. приватними фондами (напр., пенс. фонди підприємств). Приватні пенсійні фонди найбільш розвинені саме в тих країнах, де недостатньо розвинені державні пенсійні системи. Виплати з при­ватних пенсійних фондів можуть значно перевищувати розміри дер­жавних пенсій.

Пенсійні фонди поділяють на: 1) фонди із встанов­леними розмірами внесків. Можуть бути накопичувальними (внески встановлені у % до з/п працівників), з виплатою прибутку(частина прибутку, на яку має право працівник, передається йому, а інша частина — у пенс. Фонд), ощадні(кошти працівників, які самі роб­лять відрахування в пенсійний фонд, і роботодавців). 2) фонди із встанов­леними розмірами виплат бувають із встановленими твердими розміра­ми виплат протягом того часу, коли здійснюються внески в пенсійний фонд (рік, квартал, місяць); ставлять розміри виплат залежно від числа років і середнього заробітку за весь період роботи чи за кілька років роботи.

ПС передбачає, що стр. компанія здійснює застрахованій особі виплати, які пов'язуються з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором стр-ня. Договори стр-ня бувають: 1) з групою осіб, 2) індивідуальні договори стр-ня додаткової пенсії укладаються з дієздатними громадянами з урахуванням віку, статі і незалежно від стану здоров'я. Час початку виплати додаткової пенсії може бути як пов'язаний із настанням пенсійного віку, так і визначений за домовле­ністю сторін. Стр. сума обумовлюється при укладанні договору стр-ня. При її визначенні враховується розмір поточних виплат, що їх має здійснити страхова компанія, також можуть бути передбачені й додаткові виплати, які є наслідоком участі страхув. у прибутку стр. компанії. Розмір стр. внесків залежить від стр. суми, віку і статі страхув.

При укладанні договору стр-ня встановлюється порядок ви­плати пенсій (щомісячно, за кожен рік та інше), може бути передбачено, що за життя застрахованого він особисто отримує додаткову пенсію, а у ви­падку його смерті — користонабувач.

44.Суч стан і проблеми С життя.

С життя хар-ся ознакою накопичення страх сум під час договору С. Сук-ть ризиків, що беруть на себе СК, передбачає необхідність здійснення виплати страх-льнику. Ризики пов’язані з невизначеністю тривалості С життя для кожного окремого страх-льника. Коротке життя годувальника сім’ї, породжує значні проблеми для його дружини й дітей, а тривале життя створює проблему фін забезпеч-ня в похилому віці. С життя передбачає відповід-ть СК при смерті страх-льника (з будь-якої причини) під час дії договору С чи дожиття до певного строку чи до зазначеної події (одруження, народження дитини). С життя сприяє полегшенню передачі майна, створенню грош фондів для різних цілей. Небажання страх-сь: недовіра до СК, недостатня реклама, недосконалі шляхи орг-ції цього виду С; ек нестабільність, невисока з/п населення.

45. Страхування додаткової пенсії в Україні: сучасний стан, проблеми.

Страх пенсій — вид особистого страх і водночас різновид ренти, за яким страхувальник бере на себе зобов'язання сплатити одноразово або в розстрочку протягом кількох років страх премію, а натомість страховик зобов'язується періодично виплачувати страхувальникові (застрах-му) пенсію протягом обумовленого терміну або пожиттєво. У квітні 1998 року Президент України ухвалив «Основні напря­ми реформування пенс заб в Укр, які перед­бачили створення трирівневої пенсійної системи, яка поєднувала б елементи держ солідарного та приватного пенс за­б. У середині 2003 року було прийнято Закон України «Про недержавне пенс заб». Відповідно до нього одними з основних учасників пенсійної реформи визначені СК, банки та пенсійні фонди. Як свідчить світова практика у сфері пенсійного страх-ня б.я. країни, в т.ч. і Укр, однією із важливих пробл. є фін. наповнення ПФ та підвищ. розмірів пенс. забезпечення громадян. У багатьох кр. із ринк. економ. йде процес постаріння населення, зростає к-ть пенсіонерів, збільшується потреба у коштах на їх пенсійне забезпеч.,зростає навантаження на працездатних громадян, на держ.бюджети та на підприємства у фінансовому забезпеченні систем (програм) національного (державного) обов’язкового пенсійного страхування. А в Україні разом із цим зменш. к-ть працездатн. населення у зв’язку з несприятливою демограф. ситуацією. Вже сьогодні пенсіонери складають 73,06% від зайнятого населення працездатн. віку. У розрах. на1000ос. населення працезд. віку припадає 730 ос. пенс. віку. А за прогнозами вчених, у найближч. майбутн. цей показник перевищить1000осіб. Одним з шляхів вирішення цієї проблеми є створ. та ефективне функц-ня страх-ня додаткових пенсій, де платниками внесків будуть працюючі громадяни. У 2006 році розроблено проект з-у Укр. “Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового держ. пенсійного страх-ня”, який передбачає, що страхові внески до накопичувальної системи сплачуватимуть застраховані особи – учасники Накопичувального фонду. Відповідно до цього законопроекту, розмір відрахувань становитиме 7% заробітної плати застрахованих осіб або її еквівалента. Отже,добровільне страх додаткової пенсії є своєрідним страх на дожиття, воно призначене для охорони матер інтересів громадян, зокрема для стабілізації рівня життя при дожитті до похилого віку, але незваж на його доцільність із різних причин досі не набуло в Укр достатнього розвитку. Страх додаткової пенсії покликане доповнювати систему держ пенс заб, якого в суч умовах недостатньо для того, щоб гарантувати норм рівень життя громадянам пенс віку

46.Економічна необхідність та сутність страхування громадян від нещасних випадків.

Страх-ня громадян від нещ випадків - це ризикове стр-ня, яке на відміну від накопичув-го довгостр стр-ня життя передбачає виплату стр суми лише при настанні стр випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплати стр суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору стр-ня не передбач-ся.. Об’єктом стр-ня є майнові інтереси застрах особи, пов’язані із зниженням доходу і (або) додатк витратами у зв’язку з втратою працезд-сті чи смертю внаслідок нещ випадку. Н.В. – раптова короткочасна непербачена подія, що призводить до травматичного пошкодження, калітства, або іншого розладу здоров'я людини. Метою цього виду страх – є відшкодування збитків заподіяних життю, здоров'юЮ які призвели до втрати працездатності внаслідок н.в. на в-ві, побуті, туристичній поїздці, спортивного змагання. Класифікація: 1) за характером: − виробничі, − не виробничі. 2) за кількістю постраждалих: − групові. – поодинокі. 3) за наслідками: − ТВП. – повна втрата працездатності. – смертельним наслідком. Як страхув юр особа, то договір укладається між страхов і страхув, страхув сплачує страхов страх премії, страх виплати виплачується страхов застрахованому. Якщо страхув фіз. особа, то страхув і застрах – одна й та ж особа.Осоливості: 1) страх від н.в. – ризикове страх 2) воно доповнює, а не замінює соц страх. 3) страх від н.в., яке здійснюється комерційними компаніями може бути добровільним та обов'язковим, в свою чергу добровільне поділяється на індивідуальне та колективне. 4) крім обов'язкового особистого страх виокремлюють і обов'язкове держ страх, яке здійснюється за рахунок коштів бюджету. Чинники, що впливають на страх тариф: 1) професія та умови праці. 20 вік та стан здоров'я, 3) заняття спортом, хоббі, керування авто. Наслідками н.в. є такі ризики: − смерть, − ТВП, − настання інвалідності.

47.Обов’язкове страхування громадян від нещасних випадків: необхідність, види страхування.

Обов’язкові види страх запроваджуються законами Укр. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема здійсн обов’язкове страх в порядку та за умовами, що їх затверджує КМУ. Як свідчить світ страх досвід, обов'язкове страх від нещас випадків здійсн за 3 напрямами: 1) обов'язкове страхування від нещасних випадків як один з елементів соціального страхування, що покриває ризики вироб­ничого травматизму та професійних захворювань. Страх внески цього напряму обов'язкового страхування повністю сплачує роботодавець; 2) обов'язкове держ страх життя й здоров'я тих категорій державних службовців, чия професійна д-ть пов'язана з підвищеним ризиком нещасного випадку під час виконання службових обов'язків. Таке страх здійсн з метою надання страх захисту застрахованим особам на випадок смерті, втрати працездатності через травму, каліцтво, тілесні ушкодження, що настали під час виконання службових обов'язків унаслідок нещасних випадків; 3) обов'язкове особисте страх пасажирів, яких перево-, зять повітряним, залізничним, водним та автомобільним транс­портом на міжміських і туристичних маршрутах. Страхуванням покривається ризик смерті або отримання травми й тілесних ушкоджень унаслідок нещасного випадку, пов'язаного з поїздкою.До обов'язкового страх від нещас випадків, що здійсн страховиками в Укр, зокрема належать: особисте страх від нещасних випадків на транспорті; страх спортсменів вищих категорій; страх життя й здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; особисте страх медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з ДБУ) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків. Обов особисте с-ня залежно від джерела сплати стр платежів поділ-ся на держ обов’язкове і обов’язкове. Поняття "держ обов особисте с-ня" означає, що джерелом сплати стр платежів є Держ бюджет і в разі неплатоспром-ті стр-ка д-ва гарантує викон-ня зобов-нь перед страхув-ми. Держ обов’язкове особисте страхування охоплює: • військовосл-в і військовозоб-х, призваних на збори, • осіб рядового, навчальн-го та вільнонайм-го складу органів і підрозділів внутр справ, • працівників митних органів, • працівників прокуратури, • суддів, • спортсменів вищих категорій тощо Обов особисте стахування охоплює стахування: • на транспорті, • працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добров і пожежн дружин, • життя і здор-я спеціалістів ветерин медицини, • членів екіпажу і авіац персоналу,• ризикових професій н/г

48.Добровільне страхування громадян від нещасних випадків: необхідність, види страхування.

Добровільне стр-ня здійсн-ся у видах: • індивідуальному – сплата страх. платежів здійснюється за рахунок застрах-х осіб; • колективному – сплата страх. платежів здійснюється за рахунок орг-цій, з якими застрах-ні перебувають у трудових або ін, передбачених законом відносинах. Основною метою добровільного страх-ня від НВ є відшкодування збитків, нанесених життю і здоров'ю застрах-го внаслідок НВ, що не може бути відшкодовано за обов'язковими видами особистого страх-ня від НВ. Добровільне страх-ня здійснюється на підставі договору між страхув-м і страхов-м. Добровільне страх-ня громадян від НВ здійснюється на підставі умов та правил, що враховують особливості як індив-го страх-ня громадян, так і колект-го страх-ня працівників від НВ за рахунок коштів підп-в. Особливі умови можуть застосовуватися в разі страх-ня дітей шкільного віку та учнів спеціаліз. навч. закладів на випадок травми внаслідок НВ, а також військовослужбовців. Вони відбивають особливості ризику цих категорій застрах. Страхув-ми можуть бути як юр. особи, так і дієздатні громадяни, котрі уклали зі страхов-ми ДС. Страхув-ки можуть укладати зі СК договори про страх-ня від НВ третіх осіб (застрах-х осіб), які можуть набувати прав та обов'язків страхув-ка згідно з ДС. Одночасно страхув-ки мають право при укладанні ДС призначати громадян або юр. осіб для отримання страх. сум, а також замінювати їх до настання страх. випадку. Важливими умовами стр-ня громадян від нещасних випадків є: обмеження терміну страх-ня; обмеження віку страхув-в; обмеження обсягу страх. відповідальності,обумовленої наслідками НВ, які сталися із застрах-м у період дії договору; настання НВ в період дії ДС, зміст якого обумовлений діючими правилами страх-ня; пропорційний розмір виплати страх. суми залежно від ступе­ня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування; обумовлений перелік док-тів, що підтверджують настання страх. випадку; обумовлений термін виплати страх. суми — 10 днів після подання всіх необхідних документів; визначення трирічного строку давності з дня прийняття страхо­в-м рішення про страх. виплату або відмову у виплаті для звернення страхув-ка з приводу виплати страх. суми за втрату здо­ров'я внаслідок НВ. До страх. випадків відносяться: смерть застрах-го внаслідок НВ, травмування застрах-ї особи внаслідок НВ. НВ визнаються такі події: а) травма; б) утоплення; в) опіки, ураження блискавкою або електричним струмом; г) обмороження, переохолодження; д) випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промисловими або побутовими), ліками; є) укуси тварин, отруйних комах, змій. Кожна СК визначає свій перелік страхових подій. Але не відшкодов. збитки у разі злочинних ді й застрах., у стані алко-нарко.,токсичного сп’яніння, самогубства, якщо НВ відбувася під час військов.дій, народн.заворушень, впливу ядерної енергії. СВ-1) смерть – 100% СС, 2) Ігр інвал.-100%(90,80),ІІ – 75%(70,60),ІІІ-50%(40) від СС.3)у разі ТВП-0,5% від СС за кож.день непрацезд., але не більш 50% СС.

49.Індивідуальне страхування громадян від нещасних випадків та його сутність.

Страх від нещасних випадків — це ризиковане страх, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страх життя, передбачає виплату страх суми лише в разі настання страх випадку (у повному розмірі або певної її части­ни). Виплата страх суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії ДС не передбачається. Індивідуальне—у даному разі страхувальником є фіз особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фіз особи, а сплата страх платежів здійсн за рахунок застрахованих; Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком на підставі правил, що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страхування працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств.За правилами страхування до страхових випадків відносяться: смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку, встановлення застрахованому першої групи інвалідності внаслідок нещасного випадку, тимчасова втрата працездатності застрахованим внаслідок нещасного випадку.Не можуть бути застрахованими особи, що визнані в установленому порядку недієздатними, непрацюючі ін­валіди І та II груп, а також хворі на тяжкі нервові та психічні захворю­вання і СНІД. Правила страхування також обумовлюють випадки, що не нале­жать до страхових. Факт укладення договору страхування посвідчується страховим свідоцтвом. Крім закінчення терміну дії договору, його дія припиняється також у разі: виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; виїзду застрахованого на постійне місце проживання за межі України; смерті застрахованого; ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним. СВ в разі смерті застрахованого внасл. НВ здійснюється в розмірі 100 % СС. При встановленні інвалідності виплата проводиться у відсот­ковому відношенні залежно від групи інвалідності. При тимчасовій втраті працездатності внаслідок нещасного випад­ку – від 0,5 % до 1,0 % страхової суми за кожний день непрацездатності. «Діти». Застрахованими можуть бути діти віком від 1 до 16 років. Розмір тарифної ставки для страхування дітей залежить від віку дити­ни і строку страхування. «Здоров'я». За цим Доповненням страхувальниками м/б лише юрид особи, незалежно від форм власності. При цьому заст­рахованими м/б як діти віком від б до 16 років, так і працю­ючі особи віком від 16 до 69 років. Останнім часом широкого застосування набуло добровільне стра­хування громадян, що виїжджають за кордон, від нещасних випадків або на випадок раптового захворювання («асистанс»). Розмір страхової суми встановлюється в доларах США за згодою між страхувальником і страховиком у розмірі 5000 або 30000 дол. Розмір страхового внеску визначається за тарифними ставками страховика, які залежать від строку страхування, географічної зони та СС.

50.Колективне страхування громадян від нещасних випадків та його сутність.

Страхування від нещасних випадків — це ризиковане страхування, яке, на відміну від накопичувального довгос- трокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її части­ни). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається. Колективне — коли страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах. При страхуванні від НВ працівників страхуваль­ника — юр.ос. надається групова знижка обчисленого страхо­вого платежу залежно від к-ті застрахованих у розмірах 10, 15, 20 %.Якщо страхувальник — юр.ос, оформлюється договір страхування відповідної форми у двох примірниках. До кожного дого­вору додається список осіб, які приймаються на страхування, із зазна­ченням розміру страхової суми для кожної особи. Список засвід­чується підписом керівника та печаткою. Один примірник договору зберігається у страхувальника, другий — у страховика. За згодою між страхувальником і страховиком кожному застрахованому видається страховий поліс.«Діти». Можуть укладатися й договори колективного страхування учнів загальноосвітніх шкіл, лі­цеїв, гімназій, ПТУ, середніх спец. навчальних закладів, а також дітей у дошкільних дитсадках та оздоровчих таборах (до 16 років). Передбачена також знижка розміру страхового тарифу залежно від кількості дітей, які приймаються на стр-ня. Розмір тарифної ставки для стр-ня дітей залежить від віку дити­ни і строку страхування. «Спорт». За цим Доповненням проводиться страхування спорт­сменів та інших учасників спортивних заходів. Період страхування визначається від дня прибуття учасників спортивного заходу до місця його проведення, але не раніше ніж за певну кількість днів до офіцій­ного відкриття заходу, і закінчується о 24.00 дня його офіційного за­криття (закінчення). Розмір тар. ст для страхування спортсменів, які безпосе­редньо беруть участь у змаганнях, а також запасних гравців, встанов­люється залежно від групи, до якої належить вид спорту, і строку страхування. «Туризм». Можуть бути застраховані туристи­чним організаціям, які надають туристичні послуги. Надається знижка зале­жно від кількості застрахованих у групі. «Здоров'я». За цим Доповненням страхувальниками можуть бути лише юридичні особи, незалежно від форм власності. При цьому заст­рахованими можуть бути як діти віком від б до 16 років, так і працю­ючі ос. віком від 16 до 69 р. За одним договором страхування має бути не менш як 10 застрахованих.

51.Обов’язкове особисте страхування громадян від нещасних випадків на транспорті.

Обов'язкове страх від н.в. на транспорті регулюється постановою КМУ № 959 від 14.08.96, а також змінами та доповненнями від 20.14.2007р. Застрах є 2 категорії громадян: 1) пасажири залізничного, морського, внутрішньо-водного, авто, електротранспорту. 2) працівники транспортних п-в (водії, кондуктори.). Для першої категорії – страх премія за 1-ю групою становить 1,5% вартості проїзду на міжміських маршрутах; і 3% на приміських; 2% для міжміських пасажирів. По другій групі СП сплачується транспортними організаціями і становить 1% від СС на кожного застрахованого.Розмір СС – 102000 грн (6000 неопод мінім. з початку 2011 року). (Раніше було 51000 грн (3000 неоподаткованих мінімумів) для повітряного – 100 000 грн.Страх виплати: 1) у разі смерті: – 100% СС; 2) у разі ТВП: – 0,2% СС за кожний день, але не більше 50% СС. 3) у разі встановлення інвалідності: − 1гр – 90% СС; − 2 гр −75% СС; 3 гр – 50% СС. Транспортні організації при настанні страх випадку складає акт про н.в. по своїх працівників за формоє Н-1, якщо по пасажирах – за галузевою формулою. До страхових випадків належать: • загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випад­ку на транспорті; • одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;• тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок неща­сного випадку на транспорті. Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в відповідний транспортний засіб до завершення поїздки. Виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі наступних документів:-заява;- страховий акт;- листок по непрацездатності;- свідоцтво про смерть;- довідка медичної експертизи.

52.Страхування дітей від нещасних випадків.

Застрахованими можуть бути діти віком від 1 до 16 років, а страхувальниками - батьки, родичі дитини, з якими вона проживає, або її опікуни (піклув-ки). Можуть укладатися й договори колективного страхування учнів загальноосвітніх шкіл, лі­цеїв, гімназій, ПТУ, середніх спец. навч закладів, а також дітей у дошкільних дитсадках та оздоровчих таборах (до 16 років). Порядок проведення страхових виплат. Про настання страхово­го випадку страхувальник, застрахований або вигодонабувач письмово повідомляє страховика, тільки-но це стане можливим, але, не пізніше 1 року від дня настання страхового випадку. Страхова виплата в разі смерті застрахованого внаслідок нещасно­го випадку здійснюється в розмірі 100 % страхової суми. При встановленні інвалідності виплата проводиться у відсот­ковому відношенні залежно від групи інвалідності. При тимчасовій втраті працездатності внаслідок нещасного випад­ку виплата проводиться залежно від умов лікування (стаціонарно чи амбулаторне) і терміну перебування на лікуванні з розрахунку від 0,5 % до 1,0 % страхової суми за кожний день непрацездатності. При цьому обмежується загальний термін лікування певною кількістю днів. Страховик може відмовити у виплаті страхової суми у випадках навмисних дій страхувальника або застрахованого, спрямованих на настання страхового випадку; подання страхувальником свідомо не­правдивих відомостей, необхідних для укладення договору страхуван­ня; повідомлення страхувальником про настання страхового випадку після того, як минув один рік від дня настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страхувальником перешкод у визначенні обставин, характеру нещасного випадку. Передбачена також знижка розміру страхового тарифу залежно від кількості дітей, які приймаються на страхування. Розмір тарифної ставки для страхування дітей залежить від віку дити­ни і строку страхування.

53.Страхування туристів від нещасних випадків.

Останнім часом широкого застосування набуло добровільне страхування громадян, що виїжджають за кордон. Особливістю цього виду страхування є те, що укладені договори страхування можуть бути комплексними і діють за межами України та не розповсюджуються на територію країну постійного проживання застрахованої особи. Існує у компенсаційній та сервісній формі. Компенсаційна форма полягає у самостійній оплаті страхувальником медичних послуг, а при поверненні до своєї країни на підставі поданих документів отримання компенсації. Сторони страхування: Страхувальник – тур компанія, або ж фізична особа. Страховик – СК. Застрахована особа – туристи - громадяни, які виїжджають за кордон. Об’єкт страхування – здоров’я застрахованої особи, невідкладна допомога при настанні страхової події. Ризики: нещасні випадки, раптове захворювання. Страхова сума: встановлюється у твердій валюті за згодою між страхувальником та страховиком. Страховий тариф: Залежить від строку страхування, набору страхових випадків, географічної зони та страхової суми та ін. Застосовуються, іноді, занижені тарифні ставки. Розмір страх внеску: Визначається за тарифними ставками. Виплата: В разі смерті застрахованого внаслідок нещ. випадку здійс-ся в розмірі 100% страхової суми. При встановленні інвалідності виплата проводиться у відсот­ковому відношенні залежно від групи інвалідності. При тимчасовій втраті працездатності внаслідок нещасного випад­ку виплата проводиться залежно від умов лікування (стаціонарно чи амбулаторне) і терміну перебування на лікуванні з розрахунку від 0,5 % до 1,0 % страхової суми за кожний день непрацездатності. При цьому обмежується загал термін лікування певною кількістю днів. Страховик може відмовити у виплаті страхової суми у випадках навмисних дій страхувальника або застрахованого, спрямованих на настання страхового випадку; подання страхувальником свідомо не­правдивих відомостей, необхідних для укладення договору страхуван­ня; повідомлення страхувальником про настання страхового випадку після того, як минув один рік від дня настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страхувальником перешкод у визначенні обставин, характеру нещасного випадку.

54.Страхування спортсменів від нещасних випадків.

Даний вид страх регулюється постановою КМУ 378 від 31.05.95. Мета – захистити спортсменів збірних команд Укр, які постраждали під час підготовки до змагань та участі у них. Страхув – міністерсто освіти і науки молоді та спорту, яке фінансує утримання спортивних команд. Обсяг відповідальності: − смерть; − ТВП; − настання інвалідності. СС встановлюється у розмірі 10-річного утримання за останньою посадою. СП – 5% від фонду оплати праці, включаючи доплати та надбавки за останій місяць. Страх виплати здійснюються: 1) в разі смерті застрах – 10-річне грошове утримання за останньою посадою. 2) в разі ТВП – в розмірі, що враховує середню з/п і термін втрати працездатності. 3) в разі інвалідності: 1 гр – 100% СС; 2 гр – 80% СС; 3 гр – 60% СС. Період страх-я визначається від дня прибуття учасників спорт заходу до місця його проведення, але не раніше ніж за певну к-сть днів до офіційного відкриття заходу, і закінчується з 24-го дня його офіційного закриття. Якщо договір страхування надається терміном на 1 рік, то страхувальникові надається знижка від страхового платежу, визначеного тарифними ставками. Розмір тарифної ставки для страх-ня спортсменів, які безпосередньо беруть участь у змаганнях, а також запасних гравців, встановлюється залежно від групи, до якої належить вид спорту, і строку страх-ня. У виплаті застрах-у СС може бути відмовлено у разі якщо страх.випадок:-є наслідком вчинення застрахованим навмисного злочину або дій алко-токси-нарко сп’яніння:-є насл. навмисно завданого собі застрахованим тілесних ушкоджень; - стався із застрах. який брав уасть у підготовці до змагань або в змаганнях з порушенням правил медичного огляду.

55. Медичне страхування: необхідність і сутність.

Бюджетно-страхова медицина – це фінансування охорони здоровя за рахунок коштів держави, СК, населення, роботодавців. Страхова медицина – фін-ня ох.здор. на основі медичного страхування. Медичне страхування є елементом страхової медицини.Медичне страхування –це сукупність страхових послуг, що мають на меті забезпечення громадянам при настрані страх.випадку одержання мед.допомоги, а також фінансування профілактичних заходів х арах. фондів страховиків. МС є однією з підгалузей особистого страхування (життя і НВ). Фінансування медичних витрат включає витрати на оплату медичного обслуговування (вартість ліків, медикаментів, апаратури), а також виплату грошової допомоги у зв'язку із непрацездатністю. Остання група витрат включає в себе виплати з непрацездатності, спричиненої захворюванням, вагітністю, нещасними випадками на виробництві.

Метою МС є забезпечення громадян медичною допомогою для відновлення їх здоров’я внаслідок настання страхового випадку. За допомогою МС вирішується питання гарантованості та доступності медичних послуг для широких верств населення, залучення додаткових ресурсів у сферу охорони здоров’я. МС забезпечує більшу доступність, якісність і повноту задоволення різноманітних потреб населення в надання медичних послуг і порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров’я є більш ефективним. Об’єктом МС є життя і здоров’я громадян. Предмет- майнові інтереси, пов’язані з життям, здоровям, працездатністю застрахованої особи.

Суб’єктами МС є страхувальники, застраховані, страховики, медичні установи, а в обов’язковому МС може бути ще й фонд охорони здоров’я. Страх. випадками є 1)захворювання (погіршення стану здоровя) застрах. ос.2)звернення застрахованої особи під час дії відповідного договору до медичної установи за медичною допомогою відповідно до медичних послуг у межах їх переліку за договором страхування. Ризик смерті зустріч дуже рідко і є похідним від ризику хвороби. Мед. послуги в системі МС можуть надаватись у 2 формах: обов’язковій і добровільній. МС в обов’язковій формі набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається держ. законодавством. Принцип обов'язкового медичного страхування діє у Франції, Канаді, ФРН, Нідерландах, Швеції, Бельгії та інших країнах.В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування здоров'я, а обов'язкове державне страхування існує лише для військовослужбовців і поліцейських. Добровільне медичне страхування є доповненням до обов'язкового. У рамках добровільного медичного страхування передбачається оплата медичних послуг понад програму обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних із зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування.В основі проведення мед страхування закладена програма медичного обслуговування, що визначає обсяги та умови надання медичної та лікувальної допомоги населенню.

56. Суб’єкти медичного страхування та взаємовідносини між ними.

Страховиками в системі МС можуть бути: Фонд загальнообов’язкового соц.. мед. страхування, незалежні страхові компанії, які мають статус юр. особи та ліцензію держави на право здійснювати МС.

Фонд загальнообов’язкового соц.. мед. страхування – це некомерційна самоврядна організація, яка є юр. особою. Займатися ін.. діяльністю вона не може. Страхувальниками в системі обов'язкового медичного страхування для працюючого населення є роботодавці, для непрацюючого населення - органи державного управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації; в системі добровільного страхування – дієздатні фіз.. або юр. ос. Застраховані - це громадяни, на користь яких укладаються договори страхування.

Медичні установи як суб'єкти медичного страхування являють собою ті установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг згідно з програмами обов'язкового чи добровільного медичного страхування (лікувально-профілактичні установи, науково-дослідні інститути, інші установи, що надають різні види медичної допомоги). Ліцензію повинна мати будь-яка медична установа незалежно від форми власності. Крім того, вона має пройти акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам. Медичні установи здійснюють свою діяльність на підставі договору зі страховими медичними організаціями, який передбачає обов'язок медичної установи надавати застрахованому контингенту медичну допомогу певного обсягу та якості в конкретні строки (у межах програми обов'язкового медичного страхування). У договорі встановлюються обсяг лікувально-діагностичної допомоги і нормативи відшкодування витрат. За надання медичних послуг медичні установи одержують плату. Медична установа несе відповідальність за відмову в наданні медичної допомоги застрахованому, невідповідність медичних послуг за обсягом та якістю умовам договору зі страховою медичною організацією. Розрахунки з медичними установами здійснюються страховими організаціями за фактично надану застрахованим медичну допомогу чи послугу. Це забезпечує контроль за якістю медичної допомоги та використанням коштів, дає можливість створити економічні стимули для поліпшення обслуговування застрахованих громадян у медичних закладах.

57. Страхова медична компанія та її місце в системі медичного страхування.

Страхова медична компанія - це незалежна страхова організація, яка має статус юридичної особи і ліцензію держави на право здійснювати медичне страхування. Ці компанії за рахунок сформованих страхових фондів здійснюють оплату медичної допомоги застрахованим, а також інші види діяльності з охорони здоров’я громадян.

Страхові медичні компанії несуть відповідальність за необгрунтовану відмову укласти договір обов’язкового медичного страхування, несвоєчасне внесення платежів зі сплати послуг мед установи, невиконання умов договору мед страхування.

При обов’язковому мед страхуванні укладаються угоди:

• Про фінансування між страхувальником, територіальним фондом ОМС і СМО на користь громадянина для оплати мед допомоги в рамках мед програми страхування

• Між страх мед компанією і мед установами про оплату мед послуг у межах ОМС.

При добровільному страхуванні укладаються 2 види договорів:

• Між страхувальником і страховою мед організацією на користь громадянина (працівника)

• Між СМО і мед установами, в які при наявності страхового випадку має право звернутись громадянин.

Гол призначення страхової мед компанії в системі мед страхування в тому, щоб при оплаті рахунків мед установ контролювати якість наданих мед послуг – це виконання мед персоналом професійних функцій, ефективне використання ресурсів, ступінь ризику для застрахованих, задовільність пацієнта мед обслуговуванням. Для цього у СМО створюються як правило спеціальні експертні комісії. Якщо в результаті перевірки виявилися порушення з боку мед установи, то до неї мають бути застосовані певні санкції. Отже, СМО захищають права та інтереси застрахованих при отриманні ними мед допомоги згідно з програмами мед страхування.

Страхові медичні організації здійснюють свою діяльність на основі договорів про співробітництво з мед установами.

58. Обов’язкова форма медичного страхування та її сутність.

Медичні послуги можуть надаватися у двох формах: обов'язковій і добровільній. Принцип обов'язкового медичного страхування діє у Франції, Канаді, ФРН, Нідерландах, Швеції, Бельгії та інших країнах. В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування здоров'я, а обов'язкове державне страхування існує лише для військовослужбовців і поліцейських.Обов'язкова форма використовується, як правило, у тих країнах, де переважне значення має суспільна охорона здоров'я.ОМС набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається держ. законодавством. Обов'язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані фізичними та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду характеризується стабільністю.

ОМС базується на таких принципах: загальності (всі громадяни незалежно від статі, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг), державності (це державна власність. держава забезпечує сталість сист. ОМС і є безпосереднім страхувальником для непрацюючої частини населення (наприклад, пенсіонерів)., некомерційності (здійснення цього виду страхування і прибуток - це несумісні речі. Прибуток від проведення обов'язкового медичного страхування не може бути засобом збагачення, а є джерелом поповнення фінансових резервів системи такого страхування).Для обов'язкового медичного страхування характерним є те, що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень страхового забезпечення однаковий для всіх застрахованих.Обов'язкове медичне страхування передбачає, що сплата страхових внесків може бути покладена як на підприємців, так і на працівників. За умовами обов'язкового медичного страхування роботодавці мають відраховувати від своїх доходів страхові внески. Ці кошти формують страховий фонд, яким керує держава. В основу проведення обов'язкового медичного страхування закладається програма обов'язкового медичного обслуговування. Ця програма визначає обсяги й умови надання медичної та лікувальної допомоги населенню.

Суб'єктами ОМС є страхувальники, застраховані, страховики, медичні установи. У разі більш централізованої системи медичного страхування до його суб'єктів належить і фонд охорони здоров'я.

Страхувальники -юридичні особи (підприємства, установи, організації) для працюючого, а держава - для непрацюючого населення.

Застраховані –це громадяни країни, чиє життя та здоровя є об’єктом страхування.(це фізичні особи, на користь яких укладаються договори страхування.

Страховики – фонд ОМС або СК, що мають відповідну ліцензію. Фонд ОМС некомерц.самоврядна організація, що є юр особою і управління якою здійснюється на паритетній основі державою та представниками застрахованих осіб та роботодавцями. СМУ – їх діяльність спрямована на захист прав та інтересів застр. ос. під час одержання ними мед.допомоги за програмою ОМС.

МУ – це лікувально-профілактичні заклад, науково-дослоідні інститути та ін. установи, які мають право на надання мед допомоги та послуг відповідно до програми ОМС. Проходить акредитацію відповідності стандартам. МУ здійснює свою діяльність на підставі договору про надання мед. послуг з фондом ОМС чи СК.

Система обов'язкового медичного страхування зобов'язує страхувальників укладати відповідні договори, згідно з якими вони мають право на одержання медичних послуг, перелік і обсяг яких установлюється програмою обов'язкового медичного страхування, у медичних установах, включених до системи обов'язкового медичного страхування. При укладанні договору страховик видає страхувальникові страховий договір, а застрахованому - страховий поліс, який має силу договору. У договорі обов'язкового медичного страхування визначається, що страхова організація бере на себе зобов'язання з оплати медичних та інших послуг, що їх було надано застрахованим згідно з програмою обов'язкового медичного страхування. У свою чергу, страхувальник зобов'язується сплачувати внески страховій організації. У договорі обумовлюються розмір, строки і порядок внесення страхових внесків, строк дії договору, відповідальність сторін у разі невиконання умов договору, а також порядок вирішення спорів. Страховий поліс обов'язкового медичного страхування підтверджує право громадянина на одержання медичної допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування.

59. Добровільна форма медичного страхування та її сутність.

Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних із зверненням до медичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою добровільного медичного страхування. ДМС може бути індивідуальним і колективним. Для колективної форми страхування характерним є те, що страхові внески сплачуються за рахунок коштів юр. осіб. При індивідуальній формі джерелом сплати внесків є доходи окремих громадян.

За законодавством ДМС класифікується на:- безперервне МС;- страхування здоров’я на випадок хвороби;- страхування медичних витрат.Відмінність безперервного МС та страхування здоров’я на випадок хвороби полягає у тривалості дії договору страхування, за безперервним МС СС сплачується саме медичним установам, також безперервне медичне страхування носить нагромаджу вальний характер.

Об'єктом ДМС є майнові інтереси страхувальника або застрахованого, які пов'язані з витратами на одержання медичної допомоги. Суб'єктами ДМС є страховики, страхувальники, застраховані та медичні установи.

Страховиками у сфері добровільного медичного страхування є незалежні страхові компанії (організації), які мають статус юридичної особи, ліцензію на право здійснювати добровільне медичне страхування.

Страхувальниками в системі добровільного медичного страхування с дієздатні фізичні або юридичні особи. Страхувальники - фізичні особи мають право укладати договори страхування на свою користь або на користь третіх осіб. Основними страхувальниками з добровільного медичного страхування є підприємства, які укладають договори колективного страхування на користь усіх своїх працівників або окремих професійних груп. Підприємства сплачують страхові внески із одержаного прибутку.

Застраховані - це громадяни, на користь яких укладаються договори страхування. Якщо фізична особа укладає договір страхування відносно себе самої, то страхувальник і застрахований є однією особою.

Медичні установи - це установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги і послуг у системі добровільного медичного страхування (лікувально-профілактичні установи, науково-дослідні установи, медичні інститути, інші установи, що надають медичну допомогу.

За строками укладення договору ДМС може бути коротко- або довгостроковим, а іноді й довічним.

У медичному страхуванні страховим випадком є звернення застрахованої особи під час дії відповідного договору до медичної установи (з передбачених у договорі страхування) у разі гострого захворювання, загострення хронічного захворювання, травми або Інших нещасних випадків з метою дістати консультативну, профілактичну або іншу допомогу, яка потребує надання медичних послуг У межах їх переліку, передбаченого договором страхування.

Договір добровільного медичного страхування укладається на підставі заяви страхувальника. Факт укладення договору засвідчується страховим полісом. Обсяг зобов'язань страховика за договором ДМС визначається переліком страхових випадків, у разі настання яких у страховика виникає обов'язок провести страхову виплату.СС в ДМС є граничний рівень страхового забезпечення, який визначається згідно з переліком і вартістю медичних послуг, передбачених договором страхування.

Страхові внески, що їх сплачує страхувальник, залежать від обраної програми добровільного медичного страхування, рівня страхового забезпечення, строку страхування, тарифної ставки та інших умов, передбачених договором. Чим ширший перелік страхових подій, за які страховик несе відповідальність, тим вищий розмір страхового внеску. Страхові внески за договором страхування можуть бути сплачені страхувальником одноразово за весь строк страхування або періодично протягом строку страхування готівкою чи бути перераховані на розрахунковий рахунок страховика безготівкове.

60 Програми добровільного медичного страхування.

Програма добровільного медичного страхування – це конкретний перелік медичних послуг запропонований страховиком.Програми розрізняють в залежності:- від контингенту застрахованих;-від переліку медичних послуг;- від переліку лікувальних установ та вартості наданих послуг.

Програма ДМС включає перелік страхових випадків за якими будуть здійснюватися страхові виплати. За кожною програмою відповідно до переліку страхових випадків встановлюється СС та СТ. Програми добровільного медичного страхування, залежно від пакетe послуг, можуть включати такі пункти: «невідкладна швидка допомога», «поліклініка», «стаціонарне лікування» та «стоматологія».

Програми добровільного МС є типовими, але окрім цього набору програм медичного страхування, існують спеціальні програми, які можуть бути розроблені індивідуально, в залежності від потреб і запитів страхувальників. Так, наприклад програма "Амбулаторно-поліклінічна допомога" поєднує виконання призначених лікарем медичного закладу лабораторно-діагностичних досліджень, консультації, лікування в амбулаторних умовах, в денному та домашньому стаціонарах, забезпеченість необхідними медикаментами. Програма "Стаціонарна допомога" передбачає організацію та оплату в межах страхової суми стаціонарної медичної допомоги як у відділеннях загального профілю так і в спеціалізованих відділеннях медичних закладів. Ця програма гарантує Застрахованій особі госпіталізацію та проведення необхідних лабораторно-діагностичних і функціональних досліджень, консервативного чи оперативного лікування, забезпеченість необхідними медикаментами та препаратами. Програма "Швидка медична допомоги" гарантує надання цілодобової медичної допомоги виїзною загальнопрофільною чи спеціалізованою лікарською бригадою. Програма включає виїзд до хворого лікарської бригади, проведення реанімаційно-лікувальних заходів, перевезення хворого до медичного закладу. Програма "Стоматологічна допомога" передбачає організацію та оплату в межах страхової суми стоматологічних послуг Застрахованій особі в амбулаторних умовах пломбування та видалення зубів. Програмою не покриваються витрати на планове протезування зубів. Ця програма є складовою частиною програми "Амбулаторно-поліклінічної допомоги" та програми "Комплексної мединої допомоги". Програма"Комплексна медична допомога" передбачає організацію та оплату в межах страхової суми медичної допомоги та медичних послуг Застрахованій особі за програмами: "Амбулаторно-поліклінічна допомога", "Стаціонарна допомога", "Швидка медична допомога" та "Стоматологічна допомога".

61. Універсальні та спеціалізовані поліси медичного страхування та їх сутність.

ДМС є доповненням до обов'язкового. У рамках ДМС передбачається оплата медичних послуг понад програму обов'язкового мед. страх-я. ДМС має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних із зверненням до лікувально-профілактичної установи за послугою, яка надається згідно з програмою ДМС.

Як показує зарубіжний досвід, страхові компанії можуть пропонувати страхувальникам спеціалізовані та універсальні страхові поліси медичного страхування. Універсальний поліс МС передбачає ті випадки (стан здоров'я), медична допомога при яких не потребує спеціального лікування або консультацій лікарів вузьких спеціальностей. Як страхові можуть розглядатися випадки, котрі потребують виклику дільничного лікаря додому, якщо має місце нездужання, підвищення температури, гостре респіраторне захворювання та інше. Перелік страхових випадків може бути уніфікований, а може визначатися за згодою між страховиком і страхувальником з можливою участю клінічної обслуговуючої бази. Організація страхового захисту за універсальним полісом може полягати у зверненні до послуг сімейного лікаря. Таких лікарів готують спеціальні медичні установи.Спеціалізовані страхові поліси дають змогу скористатися медичними послугами лікарів із вузьких спеціалізацій або брати під страховий захист лише певний стан здоров'я (вагітність, пологи, інфікування вірусом СНІД і т. ін.). Спеціалізовані медичні поліси здебільшого укладають особи, які вже захворіли, або ті, що мають схильність до таких захворювань.Якщо універсальні страхові поліси зорієнтовані на приватних осіб, то спеціалізовані медичні послуги часто надаються за колективними договорами страхування - фірми страхують своїх працівників від найбільш можливих професійних ризиків.Для обслуговування клієнтів за спеціалізованими полісами страхова компанія укладає договір або з окремими профільними лікарями або зі спеціалізованими клініками.

62. Медичне страхування громадян, що виїжджають за кордон.

Медичне страхування осіб, що виїжджають за кордон відносять до ДМС. Договір страхування укладається на випадок раптового захворювання, тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку, а також смерті під час перебування за кордоном, застрахованої особи, що тимчасово виїздить за кордон на відпочинок чи з діловою або іншою метою. Головна мета “асистансу” – швидке реагування в надзвичайних обставинах, надання клієнтові моральної, медичної, а також технічної допомоги.

Особливістю даного виду страхування є можлива участь в страхуванні третьої сторони, іншої, ніж страховик чи страхувальник (застрахована особа), а саме асистантської компанії, яка представляє собою організацію, що надає саме ці послуги, має в своєму штаті фахівців з першої допомоги, лікарів, технічних фахівців, юристів, що зможуть надати кваліфіковану допомогу в будь-якій ситуації клієнту, що перебуває за кордоном, для чого асистантські компанії (асистант) мають розгалужену мережу філії, відділень та представництв, до яких власне і звертається клієнт, перебуваючи за кордон.

Асистант укладає угоду про співробітництво з страховою компанією. Всі витрати, пов`язані із наданням таких послуг, медичних, технічних, юридичних, інших, а також визначену винагороду, асистанту відшкодовує страховик, що і є страховим відшкодуванням по даному виду страхування.

Максимальний розмір страхової суми встановлюється і максимальний розмір франшизи встановлюється при укладанні ДС.Страховий тариф встановлюється в залежності від переліку медичних та інших послуг, що їх обирає страхувальник (застрахований), країни відвідування, строку перебування в даній країні, іноді, також, від специфічних умов договору між страховиком та асистантом.На Україні даний вид страхування здійснюють багато страхових компаній. Це пов`язано не стільки із частими поїздками громадян України за кордон, а з тим, що переважна більшість посольств розвинутих країн вимагає наявність такої медичної страховки для відкриття візи або в`їзду в країну, перетинання кордону. Крім того, даний страховий продукт в Україні часто розглядають як засіб зацікавлення клієнтів в страхуванні взагалі. Щодо асистантів, то на Україні досить ефективно працюють представництво відомих зарубіжних асистантських компаній, що мають широку мережу представництв по всьому світу, та які не тільки надають відповідні послуги іноземним громадян, що відвідують Україну, але і співпрацюють з українськими страховиками в сфері даного виду страхування. Серед таких компаній можна назвати, зокрема, Coris International, SOS Assistance, Mercury.

63. Зміст поняття «підприємницькі ризики». Форми і види страхування.

У загальному розумінні підприємницький ризик – це ризик, що виникає в результаті будь-яких видів діяльності, пов¢язаний з виробництвом, реалізацією товарів та послуг, фінансово-кредитних операцій.

Розвиток ринкових відносин перетворює питання страхового захисту підприємців у досить серйозну проблему: якщо раніше маже усі збитки підприємств компенсувалися за рахунок бюджетних коштів (бо домінувала державна власність), то в умовах ринку ситуація змінилась.Поширення недержавних форм власності виключає можливість використання бюджетних коштів для покриття випадкових збитків недержавних підприємств.

Форми. Потреба підприємств у захисті від збитків може бути забезпечена шляхом самострахування,створення товариств взаємного страхування, укладання договорів страх із СК. Самострахування не дає змогу акумулювати достатній обсяг коштів. Товариства взаємноо страх в Україні ще відсутні, оскільки не вироблена законодавча база для їх функціонування.

Ризики підприємств, які підлягають страховому захисту (вони ж види страх):

1 ) страхування майна (страх від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, страх втрати прибутку внаслідок простоїв, страх машин від поломок, страх електронного обладнання, страх вантажоперевезень, страх інвестицій, страх кредитів)

2) страх відповідальності (страх відповідальності товаробника за якість продукції, страх відповідальності за забруднення довкілля, страх цивільної відповідальності власників наземного транспорту, страх відповідальності роботодавця).

3) страх персоналу (страх працівників від нещасних випадків, медичне страх, страх життя працівників та їхніх дітей).

В розвинених країнах СК пропонують пакетне страх, оскільки страх події на підприємствах зазвичай комбінують різні ризики. В Україні пакетне страх не застосовується, СК пропонують страх від вогню та стихійних явищ.Страхові відносини між страховиками і підприємством виникають у зв`язку з існуванням у підприємства страхового інтересу щодо забезпечення страхового захисту належного йому майна та ін. майнових інтересів.

64. Види полісів страхування майна від вогню та їх особливості.

Вогневе страх – найпоширеніший вид майнового страх.

Суб’єкти: страхувальники – будь-які підприємства, СК, може бути вигодонабувач. Об’єкт. Майно, яке перебуває у власності, розпорядженні, управлінні на умовах оренди або лізингу страхувальника (будівлі, споруди, об’єкти незавершеного виробництва, обладнання, інвентар, продукція, сировина, матеріали, паливо тощо). Майно поділяють на групи: 1) будівлі, споруди; 2) обладнання, машини, інвентар; 3) продукція та незавершене виробництво; 4) товари. Застрахованим може бути як усе майно, так і його частина. Не приймаються на страх: 1) готівка; 2)ЦП;3) моделі, макети, зразки;4) дорогоцінні метали у зливках;5) технічні носії інформації;6) колекції, монети, марки і т. ін.; 7) вибухові речовини;8) товари на зберіганні або комісії;9) автотранспортні засоби.

Основні ризики: пожежа, удар блискавки, вибух.Пожежа – ймовірність виникнення збитку внаслідок знищення або пошкодження об’єкта страх вогнем, здатним самостійно поширюватись за межі місць, спеціально призначених для його розведення та підтримання. Не обов’язкова поява вогню у вигляді відкритого полум’я, достатньо тління та горіння. Не покриваються страховим захистом і не підлягають відшкодуванню збитки через пошкодження вогнем, що виникли не в результаті пожежі, а також збитки, спричинені під час обробки вогнем, теплом або іншим термічним впливом. Удар блискавки – влучення блискавки, а саме збиток від теплової дії блискавки та від руйнівної дії на майно тиску повітря, викликаного блискавкою. Вибух - збиток внаслідок стрімкий прояв енергетичної сили від потягу газів або пари до їх розширення.Ця група ризиків позначається абревіатурою FLEX.

За додатковими умовами можуть бути включені ризики: стихійні явища; пошкодження водою з водогінних, каналізаційних, протипожежних систем; вибух парових котлів, газосховищ; крадіжка зі зламом; биття віконного скла, вітрин; зловмисні дії третіх осіб. За к-тю риз від яких застр. майно в рамках вогн стр. можна виділити 3 види дог-ів стр.:

1 - чисте стр-я від вогню, вибуху, удару блискавки;

2 - комплексне або розширене стр. від вогню та інших небезпек;

3 - стр-я майна від всіх ризиків.

Не відшкодовуються збитки внаслідок: військових дій, війни, ядерного вибуху, радіації, навмисних дій або грубої необережності, спалаху, бродіння, гниття, обвалу будівель або їх частин.

Страх сума визначається по групам: 1) обладнання, машини – сума на придбання еквівалента – сума зносу; 2) будівлі, споруди – вартість будівництва або зведення з урахуванням місцевості, зношення; 3) продукція, незавершене виробництво – вирати на повторне виготовлення, але не вище ціни продажу; 4) товари та сировина – за цінами закупівлі. СС встановлюється по кожному об’єкту або для їх сукупності.

Місце страх. Страх захист поширюється виключно на вказане в угоді місце страх.

Страховий тариф і премія. Залежать від виду майна та обсягу відповідальності страховика. Тарифи диференційовані по групах: 1) обладнання, машини – 0,1-2,5%; 2) будівлі, споруди – 0,1-0,25%; 3) продукція та незавершене виробництво – 0,3-3%; 4) товари 1-4%.

Розмір доплати страхового платежу у разі збільшення СС: ДСП= (П2-П1)* К/Т, К – кількість повних місяців до кінця дії договору страх, Т – строк дії договору.Термін. Стандартно на 1 рік.Франшиза. Певний % СС або в абсолютній сумі.Страхове відшкодування. Розмір збитку визначається страховиком на підставі даних огляду пошкодженого майна, раніше визначених СС та інших документів. СВ у разі повного знищення майна – у розмірі повної вартості за вирахуванням залишків, але не більше СС. У разі часткового пошкодження майна – у розмірі витрат на його відновлення, які включають: витрати на матеріали та запасні частини для ремонту; витрати на оплату робіт з ремонту, витрати з доставки.

65. Страхування майна підприємств від вогню та інших небезпек.

Див пит. 64. Обсяг відповідальності страховика за класичним варіантом полісу вогневого страхування включає: 1)пожежа 2) удар блискавки 3) вибух газу, що використовується у побутових потребах 4) непрямі збитки від цих подій.

Часто практикують додаткові умови до стандартного полісу. Не підлягають відшкодуванню збитки від ушкодження вогнем не внаслідок пожежі, а також завдані обробкою вогнем, теплом та ін. термічним впливом для переробки або в ін. цілях (сушка, прасування, варка тощо).

У будь-якому випадку не відшкодовуються збитки внаслідок:військових дій, конфіскації чи арешту майна, знищення або пошкодження майна за розпорядженням цивільної або воєнної владивпливу ядерної енергії у будь-якій формінавмисних дій або грубої необережності страхувальникасамозапалення, бродіння, гниття та ін. природних властивостей застрахованих об`єктівобвалу будівель або їх частин, якщо обвал не викликаний страховим випадкомкрадіжки майна під час або після страхового випадку.

Якщо до стандартного полісу застосовуються додаткові умови, то кожний з перелічених ризиків і виключень детально описується в договорі.

Страхова компанія відшкодовує підприємству вартість застрахованого майна, знищеного (пошкодженого) внаслідок перелічених подій.

Для цілей страхування майно (об`єкти) поділяють на 4 групи (відповідно до ризиків, способів визначення вартості, тарифів тощо):І. Машини і устаткування (активна частина основних фондів)

ІІ. Будівлі і споруди

ІІІ. Продукція підприємства

ІV. Товари, якими страхувальник торгує (переважно для торгових підприємств)

Не страх-ся за умовами стандарт. полісу такі об`єкти:

1) готівка; 2)ЦП;3) моделі, макети, зразки;4) дорогоцінні метали у зливках;5) технічні носії інформації;6) колекції, монети, марки і т. ін.; 7) вибухові речовини;8) товари на зберіганні або комісії;9) автотранспортні засоби.

Вони можуть бути застраховані за особливою домовленістю сторін за додатковим полісом.

Страхова сума визначається, виходячи з реальної вартості збитку по об`єктам, що страхувалися.

Оцінка реальної вартості збитку (по відповідним групам майна) - це сума, необхідна для придбання (відновлення) застрахованого об`єкта, аналогічного втраченому, за мінусом зносу та вартості залишків майна; це вартість зведення будівлі, аналогічної втраченій, з урахуванням місцевості, технічно-експлуатаційного стану будівлі та її зносу; це вартість витрат на виробництво товарів, але не більше їх продажної вартості, мінус залишки; це сума, необхідна для повторної закупки товарів, але не більша, ніж та, яку можна виручити від їх продажу на дату страхової події, за мінусом залишків.

Тарифи: в середньому по І-ІІ групам майна 0,1-2%; по ІІІ – 0,3-4%; по IV – 1-5%.

Страхова премія: = (страхова сума) * (страховий тариф).В залежності від розміру страхової премії і строку дії договору страхування може вона може сплачуватися одноразово або у розстрочку. Перший платіж: 7-10 днів від дня підписання СД, другий платіж: не пізніше 4-х місяців з дня підписання.У разі зміни ступеня ризику страхова премія може бути змінена (збільшена або зменшена).

66. Страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна.

Метою даного виду страхування є захист підприємств та організацій від втрат які вони несуть внаслідок неможливості впродовж певного часу здійснювати господарську діяльність унаслідок настання страхових випадків, передбачених договором. Об’єктом даного виду страх є фінансові витрати під час зупинки, до яких включають: - поточні витрати страхувальника з продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві; - втрату прибутку внаслідок перерви у виробництві. Під втратою прибутку розуміють той прибуток, який страхув отримав би від своєї господарської діяльності за період вимушеної перерви у виробництві. Страхова сума визначається таким чином, щоб вона покривала недоотримання виручки в розмірі прибутку і поточних витрат страхувальника. Страхова сума може установлюватись у розмірі що дорівнює показникам випуску продукції за попередній рік. Страхова премія обчислюється для кожного страхувальника окремо з врахуванням особливостей його виробництва, ступеня ризику та можливостей швидкого відновлення діяльності. Іноді варто застосовувати спрощений метод – за основу приймають діючі тарифні ставки по страхуванню майна. Тарифні ставки від перерв у виробництві = тарифна ставка по страхуванню майна *1,5. Франшиза визначається у грошових одиницях або в одиницях часу. Урегулювання збитку, виплата страхового відшкодування. Особливістю є те, що розмір страхового відшкодування безпосередньо залежить від терміну перерви у виробництві. У даному виді страхування страховик обмежує свою відповідальність гарантійним строком, який передбачає максимальний термін зупинку господарської діяльності страхувальника, за наслідками якої він несе відповідальність щодо збитків. Гараійний строк відповідальності встановлюється в межах від 3 місяців до 2 років. Відповідальність страховика сплатити страхове відшкодування виникає за таких умов: пожежа чи інша страхова подія, пошкодження чи знищення майна через страхову подію, перерва в г\д п-ва внаслідок пошкодження чи знищення майна. Для розрахунку збитку визначають поточні витрати, пов’язані з продовженням г\д та розмір недоотриманого прибутку, також включаються додаткові витрати здійснені з метою скорочення збитку. Страховики не сплачують страхове відшкодування у разі: -воєнних дій, страйків, конфіскацій, арештів;- розширенням та оновленням діяльності п-ва порівняно з виробничою діяльністю що мала місце до настання страхового випадку; - відсутність коштів для відновлення пошкодженого майна; - надзвичайні затримки у відновленні виробництва, пов’язані з веденням справи у суді чи арбітражі,з’ясування відносин власності, володіння чи оренди

67. Страхуваня відповідальності товаровиробників за якість продукції, що виробляється.

Страхувальниками за цим видом страхування можуть бути товаровиробники та громадяни які здійснюють підприємницьку діяльність. Обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника пов’язані з його відповідальністю за шкоду заподіяну здоровю чи майну 3-ї особи через вади виготовленого чи реалізованого товару. Ризики: майновий збиток, збиток завданий життю чи здоровю 3-х осіб. Додаткові ризики: витрати щодо виявлення небезпечних властивостей продукції та їх усунення, витрати з інформування споживачів щодо небезпечних властивостей продукції, витрати пов’язані з усуненням вад продукції, виявлених протягом гарантійного строку, витрати пов’язані з поверненням прод-ї. Існують ліміти відповідальності страховика. Ліміт відповідальності страховика встановлюється:- як сукупний ліміт за всіма страховими випадками;- як сукупний ліміт за всіма страх випадками, але окремо за збитками, завданими майну і збитками життю і здоровю споживачів;- окремі ліміти по одному страховому випадку із застрахованного ризику, обраного страхувальником. При цьому встановлюється загальний ліміт відповідальності.Основою для їх визначення є розмір витрат які були в попередні роки за претензіями 3-х осіб. Страхова премія обчислюється у % до товарообігу підприємства страхувальника на основі даних попередніх років. Страхові тарифи від 0,01 до 2% залежать від виду прод-ї, місця її реал-ї, розміру та обсягу страхового покриття, характер діяльності страхув, репутація страхув. Укладання угоди. Перед укладанням угоди страховик перевіряє наявність у страхувальника дозволу на виготовлення прод-ї; наявності сертифікату на товари які підлягають сер тиф-ї; відповідність продукції встановленим стандартам. Страховик укладаючи договір страхування має право ознайомитися з продукцією, умовами та процесами її виробництва. Страхові виплати Страховики несуть відповідальність за збитки за умови, коли їх виникнення не можна було передбачити до моменту реалізації продукції. Відповідальність страховика зберігається коли збитки виявилися після того як продукція опинилась поза контролем страхувальника. Страх відшкодування не сплачується: - через військові дії, громадянські війни та заворушення; - ядерного вибуху, радіації, забруднення;-якщо збиток виникає внаслідок навмисного відхилення від законодавчих і службових розп