Обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні: організаційні основи

Страхування здійснюється на умовах, визначених Законом України від 1 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Страхувальниками ОСЦПВВНТЗ є юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації ТЗ.

Страховиками виступають організації, що мають ліцензію на здійснення цього виду страхування. Такі компанії повинні бути членами МТСБУ.

Потерпілими відповідно до закону визнаються треті особи, життю, здоров'ю та/або майну яких унаслідок ДТП ТЗ заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього ТЗ.

Страховим випадком вважається подія, унаслідок якої завдана шкода третім особам під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого ТЗ й зумовила правову відповідальність особи, застрахованої за договором.

Страхові платежі страховики визначають на підставі базового платежу та корегуючих коефіцієнтів. Ці показники розраховуються МТСБУ актуарним методом. Базовий платіж і корегуючи коефіцієнти затверджує Держфінпослуг. Зараз базовий страховий платіж складає 180 грн. Максимальний розмір платежу (враховуючи коефіцієнти) не може перевищувати більш як у три рази або бути меншим 50 відсотків базової ставки.

Бонус-маяус. З метою заохочення безаварійної експлуатації ТЗ під час укладення договорів ОСЦПВВНТЗ більш як на півроку страховики мають право застосовувати корегування страхових тарифів.

Обов 'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну, становить 50000 грн на одного потерпілого. Якщо таких було кілька, то ліміт відповідальності зростає, але не більше як до п'ятикратного розміру. Коли загальний розмір шкоди за певним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, виплати кожному потерпілому пропорційно зменшуються.

Обов 'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю людей, становить 100 000 грн па одного потерпілого, але не більше п'ятикратного розміру цієї суми з розрахунку на всіх потерпілих.

Зазначені страхові відшкодування виплачуються за кожним страховим випадком, що настав упродовж періоду дії відповідного договору ОСЦПВВНТЗ у межах визначеного ліміту відповідальності страховика. Франшиза за даним видом стр. застосов-ся тільки безумовна щодо майна 3-х осіб і не має перевищувати 2% ліміту відповідальності за майно. Франшиза - це та сума, яку страхова компанія не відшкодовує, тобто страхова компанія відшкодовує потерпілому в ДТП суму нанесеного збитку за винятком суми франшизи – її відшкодовує винуватець ДТП. У різних компаніях встановлений різний розмір франшизи. Вона складає від 0 до 1 000 грн.

За умови страхування не більше одного автомобіля з об’ємом двигуна до 2500 куб.см. включно, пільга у розмірі 50% надається:
- пенсіонерам – громадянам України;
- інвалідам II групи;
- учасникам війни;
- особам, віднесеним до І та ІІ категорії постраждалих у результаті Чорнобильської катастрофи.
До категорій осіб, які звільняються від обов'язку укладати Договір страхування відносяться громадяни України:
- учасники бойових дій, які особисто керують транспортним засобом, що належить їм;
- інваліди війни, які особисто керують транспортним засобом, що належить їм;
- інваліди I групи, які особисто керують транспортним засобом, що їм належить;
- особи, які керують транспортним засобом, що належить інваліду I групи – громадянину України, у його присутності.
Відшкодування шкоди, заподіяної під час ДТП, винуватцем якого є особи, звільнені від обов'язку укладення договору "автоцивілки" проводить МТСБУ.

Виплата страхового відшкодування проводиться на підставі заяви (заяв) осіб, які мають право на його отримання. До заяви (заяв) додається довідка про скоєння ДТП, копії свідоцтва про смерть годувальника, документів, що підтверджують витрати на поховання, та інших документів, які стосуються ДТП, засвідчені в установленому порядку. За умовами договору ОСЦПВВПТЗ або за письмовою заявою (заявами) осіб, які мають право на страхове відшкодування, і за погодженням зі страховиком відшкодування може виплачуватись одноразово або регулярно, послідовно (щомісяця, щокварталу, щороку).

98. Види договорів обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників автотрансп. засобів в Україні.

Види й територія дії договорів ОСЦПВВПЗ. Відповідно до чинного законодавства можуть укладатися такі види договорів:

1) Внутрішній договір страхування, який діє виключно на території України. Про його наявність буде свідчити спеціальний знак, який видаватиметься страховиком і буде розміщений в автомобілі на видному місці.

Існує три тини внутрішніх договорів.

Договір першого типу передбачає страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб унаслідок експлуатації ТЗ, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Договір другого типу — страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб унаслідок експлуатації будь-якого ТЗ із зазначених у договорі, особою, вказаною в цьому договорі страхування.

Договір третього типу — страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб унаслідок експлуатації ТЗ, визначеного в договорі страхування, особою або однією з осіб, вказаних у цьому договорі страхування.

2) Договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Цей договір є чинним на території країн, зазначених у ньому. Якщо це країни-члени Міжнародної системи «Зелена картка», то страхувальник отримує сертифікат «Зелена картка». Такий сертифікат повинен мати також власник ТЗ, зареєстрованого в іншій країні під час в'їзду на територію України. У разі відсутності «Зеленої картки» зарубіжний гість має укласти внутрішній договір ОСЦПВВПЗ ТЗ на умовах, які діють в Україні.

Договір ОСЦПВВПЗ має бути укладений упродовж трьох днів після реєстрації ТЗ. Без такого договору експлуатація ТЗ заборонена. Контроль за наявністю страхових полісів покладено на органи МВС, а під час перетину кордону — на органи Державної прикордонної служби України.

Договори страхування зазвичай укладаються терміном на один рік..Якщо власник ТЗ експлуатує його сезонно, то договір може бути укладено лише на період, упродовж якого використовуватиметься ТЗ.

Дострокове припинення дії договору страхування може мати місце як з ініціативи страхувальника, так і страховика.

99.Основні умови обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників автотрансп. Засобів в Україні.

Обов 'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну, становить 50000 гри на одного потерпілого. Якщо таких було кілька, то ліміт відповідальності зростає, але не більше як до п'ятикратного розміру. Коли загальний розмір шкоди за певним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, виплати кожному потерпілому пропорційно зменшуються.

Обов 'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю людей, становить 100 000 гри па одного потерпілого, але не більше п'ятикратного розміру цієї суми з розрахунку на всіх потерпілих.

100. Міжнародна система Зелена картка: сутність, виникнення.

У разі виїзду за межі країни водій зобов'язаний мати, крім чинного основного договору ОСЦПВВНТЗ, що поширюється на територію України, також додатковий договір (поліс «Зелена картка»), який забезпечує страховий захист на випадок заподіяння шкоди здоров'ю або майну третіх осіб на території зазначених у полісі держав.

З 2005 року Україна є рівноправним членом Міжнародної системи страхування відповідальності автовласників «Зелена картка».

Основним завданням системи «Зелена картка» є створення ефективного захисту потерпілих у ДТП за участю автовласників — нерезидентів країни, в якій трапилась така пригода. Це забезпечується виконанням певних умов країнами — членами цієї системи, а саме:

- у таких країнах має здійснюватись ОСЦПВВНТЗ;

-у кожній країні має бути єдина організація національне моторне транспортне страхове бюро, що забезпечує врегулювання збитків автовласниками цієї країни на території інших держав, а також урегульовує збитки автовласників-нерезидентів на території свого перебування;

- держава—член системи «Зелена картка» не повинна перешкоджати переказам вільно конвертованої валюти, що спрямовується на страхові виплати.

Збитки в країнах—членах системи «Зелена картка» врегульовуються зазвичай через національне моторне страхове бюро, яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника-резидента іншої країни, на відповідне моторне страхове бюро. При цьому перше моторне страхове бюро розглядається як бюро-регулювальник збитків, а друге — як бюро-платник.

Отже суб’єктами такого страхування є: МТСБУ країни, громадянином якої є власник ТЗ; МТСБУ країни, в якій сталося ДТП; СК власника ТЗ, який виїхав за кордон; СК потерпілого; страхувальник; 3-ті особи.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода життю та здоров’ю та/або ману третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого ТЗ на території країни-члена міжнародної системи, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Вартість сертифікату розраховується згідно тарифів, затверджених МТСБУ. Вартість сертифікату «Зелена картка» залежить від:

· країни відвідування;

· типу транспортного засобу;

· строку дії сертифікату.

«Зелена картка Європа» — страхове покриття розповсюджується на території країн-членів міжнародної системи. «Зелена картка Білорусь, Молдова та Росія» — страхове покриття розповсюджується тільки на території Республіки Білорусь, Молдови та Росії.

Термін страхування обирається страхувальником, і визначений в межах від 15 днів до 1 року.

Ліміти відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю третіх осіб та/або майну третіх осіб, та/або за моральну шкоду встановлені відповідно до законодавства країни, в якій відбулася дорожньо-транспортна пригода.

101. Моторне (транспортне) страхове бюро України, його функції. Моторне транспортне страх бюро України створилося в 1994р. МТСБУ – це форма об’єднання страховиків, що здійснюють страх-ня цив відповід-ті власників Тз. Вищим органом упр-ня є загальні збори страховиків – членів Моторного бюро (МБ). Мета МТСБУ – координація діяльності його членів щодо оформлення страхування і покриття шкоди, нанесеної третім особам внаслідок ДТП на території України, а також за її межами, реалізація договорів, конвенцій і домовленостей з уповноваженими організаціями по страх-ню цив відповід-ті власників ТЗ інших країн.

Тільки ті страхові компанії, які входять до Моторного бюро, мають право проводити страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.

Існує 2 види договорів: 1) звичайний (укладається з власником транспортного засобу зареєстрованого в Україні і діє в межах країни); 2) додатковий (діє за межами України, в країнах, зазначених у страховому полісі).

Членство страхувальників у Моторному бюро може бути двох видів: асоційоване та повне. Асоційовані члени укладають тільки звичайні договори. Повні – укладають і звичайні, і додаткові договори. Для забезпечення виконання зобов’язань членів Моторного бюро перед страхувальниками і третіми особами при Моторному бюро створюють 2 центральні страхові резервні фонди:

1) фонд страхових гарантій (мінімально 40 тис. євро в еквіваленті), призначений для забезпечення платоспроможності Моторного бюро під час взаєморозрахунків з іншим Моторним бюро. Джерелами формування цього цього резерву є вступні внески повних членів Моторного бюро і щомісячні відрахування страховиків в цей фонд в розмірі 3% страхових премій, отриманих за додатковими договорами, отриманих із страхування автоцивільної відповідальності.

2) фонд захисту потерпілих у ДТП. Цей фонд формується за рахунок внесків членів бюро в розмірі 5% надходжених премій, отриманих за звичайними договорами страхування відповідальності. Також створюється фонд попереджувальниз заходів МТСБУ з метою проведення попереджувальних заходів, спрямованих на підвищення безпеки дорожнього руху та зменшення кількості стр. випадків. Джерела цього ф.: відрахування страховиків з СП, але не більше 1%, добровільні внески.

На даний час 82 страхові компанії активізували своє членство.

Осн функції Мот бюро України:

1. гарантування платоспрм-ті СК-членів мот бюро щодо стр зобов-нь;

2. укладання угод з мот бюро ін держав про взаємне визнання договорів такого с-ня;

3. взаємне врегул-ня питань стосовно відшк-ня шкоди і забезпечення виплат 3-м особам, якщо настання події в у було спричинено власником т/з, застрахованого на території у, ін д-ви.

4. упр-ня централізоавними стр резервними фондами;

5. співроб-во з відпов мот бюро ін країн, координація обов с-ня нерезидентів на нашій території і наших гром-н в ін країнах;

6. збирання необх інф-ції щодо обов с-ня цив відп-сті, підготовка рішень та пропозицій з цього с-ня;

7. розробка форм стр полісів і договорів обов стр-ня цив відп-ті;

8. встановлення розмірів стр премій за додатковими договорами.

9. виплата компенсацій потерпілим у визнпчених зак-вом випадках.

102. Срахування вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом.

Цей вид стр. є добровільним.

Страхувальником можуть бути вітчиз. та іноземні юр. ос. чи фіз.. ос.

Обєктом страхування є майнові інтереси фізичної чи юр. особи, пов’язані з виконанням перевезень вантажів на умовах визначених міжнарод. і вітчиз. зак-вом.

Страхуванням покривається:

- Відповідальність за загибель, пошкодження або крадіжку вантажу, прийнятого до перевезення (не покривається відповідальність внаслідок форс-мажорних обставин);

- Відповідальність за фінансові збитки, понесені клієнтом страхувальника внаслідок невиконання останнім його договірних зобов’язань, включаючи відповідальність: за несвоєчасну доставку вантажу; за доставку за неправильною адресою; додаткові витрати на пересилання вантажу за правильною адресою; перед 3-ми особами за заподіяну шкоду вантажем, що перевозиться тощо.

Не підлягає страхуванню відповідальність, що виникла внаслідок: військових дій, впливу атомного вибуху, навмисних дій страхувальника, невідповідного пакування, незаконного перевезення вантажів.

Межі відповідальності страховика узгоджуються зі страхувальником. Відповідальність може мати обмеження, встановлені нормами відповідних міжнародних угод та внутрішнього зак-ва.

Страхова сума визначається на підставі документів, що підтверджують вартість вантажу (багажу).

Відповідальність страховика починається з моменту, коли вантаж (багаж) буде взятий на складі в пункті відправки для перевезення і продовжується на протязі всього перевезення по визначеному маршруту. Відповідальність страховика закінчується: коли вантаж (багаж) доставлений на склад вантажоодержувача чи остаточне (кінцеве) місце зберігання в обумовленому в Договорі страхування при цьому пункті призначення.

Ставка СП обчислюється у % від валової суми фрахту, отриманого автоперевізником або від суми винагороди, отриманої експедитором.

Франшиза визначається за згодою між сторонами страх. договору виходячи із всіх претензій по одному стр. випадку.

Страховик відшкодовує збитки страхувальника після фактичної сплати їх страхувальником або його агентом.

103. Економічна необхідність і особливості страхування морських ризиків.

Морське страхування, поряд з авіаційним, є специфічним і найбільш ризикованим. Воно є комплексним і надає страховий захист майнового і особистого характеру та відповідальності в процесі транспортування.

На сьогодні морське транспортування, яке динамічно розвивається, є основним видом міжконтинентальних перевезень вантажів, а не рідко й пасажирів. Їх страховим захистом опікується морське страхування. Це вимагає високих технічних характеристик засобів транспортування щодо забезпечення безпеки пасажирів і збереження цілісності та якості вантажів та суден з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей. Крім цього, постійно зростаюча інтенсивність транспортних потоківпідвищує негативний вплив на екосистему планети, що висуває додаткові вимоги до перевізників за шкоду, заподіяну третім особам у процесі транспортування вантажів.

Слід зазначити, що морські страховики є найчутливішими як до стихійних явищ, так і до появи нових ризиків.

Особливості мор с-ня:

- Мор с-ня раніше за ін види с-ня було законодавчо оформлене.

- У цій сфері с-ня мають справу із дуже вартісно великими ризиками

- Мор перевезення пов'яз із перетин-ми кордонів багатьох країн і баз-ся на широкихміжнар контактах

- Найважливішими суб-ми ринку мор с-ня є т з “клуби взаємного с-ня”, їх офіційна абрев-ра P and I Clubs.

У складі мор с-ня виокремлюють такі осн види с-ня:

* с-ня суден – каско

* с-ня вантажів – карго

* с-ня відпов-ті судновл-ків

* в Укр ще особисте с-ня на внутр водному транспорті

104. Клуби взаємного страхування та їх роль в організації страхування морських ризиків.

Морське страх-ня-один з найдавніших класів страх-ня. З причини труднощів судновласники почали об’єднуватися і створювати для захисту своїх інтересів і відшкодування збитків клуби взаємного стр-ня. Найкрупніші – американські, англійські, шведські. Ці клуби є важливим і невід’ємним елементом ринку мор.стр-ня, вони надають судновласникам страхувати не тільки свою відповідальність, а й стр-ня інших ризиків, які не покриваються звичайним полісом мор.стр-ня. Фін. базою клубів є стр.внески, за рахунок яких формуються фонди для сплати за позовами висунутими до судновласників-членів клубів, відшкодовуються і витрати на утримання клубів. Розмір внеску залежить від типу суден, які належать судновласникам, від кількості цих суден, їх тоннажу, району плавання, обсягу відповідальності і вимог національного законодавства щодо відповідальності судновласників за дії членів екіпажу.

У світі діє біля 70 клубів взаємного страхування. Членами вищевказаної групи страхується приблизно 70% світового торгового тоннажу відповідальності перед третіми особами. Вищим керівним органом є Рада директорів, яка обирається із представників судновласників - членів клуба, які збираються в міру необхідності для розгляду та рішення принципово важливих питань страхової та фінансової політики.

При міжнародних морських перевезеннях судновласник несе відповід-ть за вантаж на борту судна, а також за вантаж, що завант-ся (розв-ся) або готується до зав-ня (розв-ня). Поліс страх-ня P&I Clubs покриває широкий перелік потенційних ризиків завдання шкоди вантажу.

105. Страхування морських суден.

Страхування суден – це вид морського стр., що передбачає захист майнових інтересів фіз.. чи юр. осіб, що є влас. чи експлуат. судна, у наслідок його ушкодження, знищення, пропажі безвісті.

Обєкт стр. – корпус судна, судно з його машинами, фрахт, судно, що будується

Субєкти: страховик; страхувальник – фіз..чи юр. ос., яка є власником чи експлуатантом судна.

Ризики:

- пошкодження судна;

- повна загибель судна (зникнення судна безвісті, внаслідок аварії).

СС встановл. В межах реальної вартості об’єкта стр.

СП залежить від тех.. характеристик судна, маршруту.

Розмір СВ визначається добутком добової суми фрахту та кількості днів аварійного простою, але не більше 180 дн.

Збитки від утрати фрахту відшкодов-ся за умови, що ремонт судна був здійснений протягом 24 міс. з моменту закінчення строку страхування.

Стр-ня суден є найдавнішим у складі мор.стр-ня. На стр-ня приймається корпус судна із машинами, устаткуванням, такелажем, фрахт і інші витрати, пов’язані з експлуатацією судна. Обсяг відповідальності включає: збитки внаслідок випадков-тей і небезпек плав-ня, ін причин. 4 варіанти стр покриття: 1. Відповідальність за загибель і пошкодження(повна відповідальність). 2. Без відповідальність за пошкодження, крім випадків крушіння. 3. Без відповідальності за часткову аварію (це ненавмисний збиток завданий судну або вантажу, пов’язаний їхнім пошкодженням). 4. З відповідальністю за повну загибель, включаючи витрати по спасінню. Жоден варіант стр-ня не покриває збитки, які дістало судно через: навмисні дії або грубу необережність страхувальника; збитки через відомий страхувальнику стан судна до виходу в рейс; внаслідок зносу, корозії судна, його частин; через експлуатацію судна в умовах непередбачених його льодовим класом; через навантаження вантажів небезпечних стосовно вибуху і самозапалення без відома страховика; через військові дії; через втрати фрахту і простою. Договір укладається або на строк (1рік), або на окремий рейс. Відповідальність страховика настає тільки у випадку, якщо збитки спіткали страхувальника у зазначеному районі плавання або у рейсі. Страх. сума встановлюється за заявою страхувальника, але не повинна перевищувати дійсної вартості судна. Страх.премія встановлюється при стр-ні суден в середньому на рівні 1-2% від їх вартості. Ставка страх.премії залежить від чинників: 1. Від класу реєстра Ллойду. 2. Від розміру судна; Вартість судна; Репутація судновласника 3. Кваліфікація та досвід роботи капітана і команди 4. Порт приписки судна 5. Який вантаж перевозиться судном (найб. небезпечний – зріджений газ) 6. Район плавання і маршрут судна (ризикові–прибрежні, близький Схід,де є айсберги...) 7. Вік судна. Молодими вважаються судна до 15 років – за нижчими тарифами, а старші цього віку – за кожні 5 років ставка підвищується на 30%. Спеціаліст – представник страховика, який займається з’ясуванням обставин страх. випадку і участі у спасінні і збереженні судна і майна на ньому, розраховує збитки, долю відшкодування, яка покладається на власника судновантажу – диспашер.

106. Обов’язкове страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу.

Цей вид страхування передбачає надання страхового захисту власникам та іншим експлуатантам суден щодо їх відповідальності перед третіми особами.

Судновласник несе відповідальність за збитки, завдані:

1. Життю і здоров’ю членів команди, пасажирів, вантажників та ін.. у зв’язку зі:

- смертю, травмами, захворюваннями;

- необхідність здійснення певних витрат ¾ на лікування, похорон, зумовлених відхиленням від заданного маршруту з огляду на необхідність надати комусь медичну допомогу тощо;

2. Майну третіх осіб, що включає:

- інші судна, ушкоджені з вини застрахованого судна через зіткнення, а також у разі відсутності безпосереднього контакту;

- вантажі на борту застрахованого судна та інших суден (у разі зіткнення), так само, як і вантажі, що навантажуються/розвантажуються чи готуються до навантаження/розвантаження на борт;

- особисті речі пасажирів;

- причали, крани, бурові установки, засоби навігаційної безпеки тощо;

3. Навколишньому середовищу;

4. Компетентним органам: портовим адміністраціям, митницям тощо.

Термін дії договору ¾ 1 рік.

Страховиками в основному є товариства взаємного страхування.

Страхувальниками - власники суден.

СП сплач-ся за відповідною схемою, яку визначають товариства взаємного страхування.

Страховий захист громадян на морському транспорті є видом обов'язкового страхування від нещасних випадків згідно ЗУ "Про страх-ня". Застрахованими вважаються пасажири морського судна з момента оголошення про посадку до момента закінчення поїздки. Страховими випадками є: а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті; б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності; в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Страховики виплачують страхові суми: а) у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю у розмірі 100 відсотків страхової суми; б) у разі одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності: I групи - 90 відсотків страхової суми; II групи - 75 відсотків страхової суми; III групи - 50 відсотків страхової суми; в) у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу - 0,2% страхової суми, але не більше 50% страхової суми. Виплата страхової суми застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого (його сім'ї або спадкоємця) про її виплату, акта про нещ вип, листа непрац-ті або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок страх вип - копії свідоцтва про смерть та документа про правонаступництво для спадкоємців, а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пільгових категорій пасажирів - документа, що підтверджує право на пільги).

107. Страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом.

Обєктом страхування є майнові інтереси фізичної чи юр. особи, що є власником, користувачем чи розпорядником вантажу, внаслідок ушкодження, знищення, пропажі безвісті вантажу.

Страхувальником може бути фізична чи юр. особа, яка є власником вантажу та має в ньому страх. інтерес.

Страховиком – стр. компанія, що має ліцензію.

Суб’єкти інфраструктури: андерайтери, актуарії,аварійні комісари, охороні та пошукові служби.

Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробл-ся індивідуально кож. Стр. компанією.

Найбільш докладно ризики первезення викладені в застереженнях Інституту лондонських страховиків. У відповідності до них СД може бути укладений на таких умовах:

А — покриття всіх ризиків загибелі або пошкодження застрахованого вантажу, крім: військові ризики, страйки, тероризм.

В — при стр-ні за цією умовою стр-ню підлягають тільки ризики, які в ній вказані, н-д, загибель застрахованого вантажу або його пошкодження внаслідок пожежі або вибуху, посадки на мілину, розвантаження вантажу в порту внаслідок аварії.

С — ця умова передбачає, що страхове покриття надається лише щодо чітко перелічених ризиків. Воно розповсюджується на загибель застрахованого вантажу або його пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, посадки на мілину, збитки від загибелі вантажу внаслідок збитків, витрат і внесків по спільній аварії. Також передбачає збитки від викидання вантажу.

Термін дії договору:

- час безпосереднього транспортування;

- зберігання вантажу на складах (максимум 30 днів).

СС за домовленістю між страховиком і страхув., але не більше вартості вантажу.

Розмір СП залежить від:

- виду вантажу;

- тех.. характеристик ТЗ;

- способу відправлення вантажу;

- маршруту транспортування.

Розмір збитку залежить від типу аварії – спільної чи часткової та визначається представником страховика за участю страхувальника.

108. Морське страхове бюро України: виникнення, функції.

В Укр мор с-ня лише починає розвиватися, бо за часів СРСР на внутр ринку воно не провод-ся, а на зовн його здійснював “Індержстрах СРСР”. Зараз в Укр у сфері мор с-ня працюють СК, що зосер-ні в Одесі, Маріуполі, Миколаєві, Іллічівську. Їх д-сть координує Мор бюро України.

МСБУ є об’єднанням страховиків, що мають дозвіл (ліцензію) на здійснення морського страхування; діє на підставі Положення про Морське страхове бюро, затвердженого Постановою кабміну 27.04. 1998 р «Про порядок утворення та реєстрації АСБУ та МСБУ» та установчого договору МСБУ. Є неприбутковою організацією.

Функції МСБУ:

а) координація д-сті нац страховиків у галузі мор с-ня (лише СК – члени мор бюро мають право укладати договори мор с-ня);

б) дослідження і прогноз-ня ринку мор с-ня, інформаційне і консультативне забезп-ня суб'єктів цього ринку і громадськості;

в) представництво інтересів нац СК-членів бюро у міжнар об’єдн-нях стр-ків і сприяння наближенню до стандартних підходів у практиці мор с-ня, прийнятих у світі (бл ¾ ринку мор с-ня регул-ся Великобр-ю – Ллойд);

г) підготовка законодавч і нормативних актіву обов с-ні, розробка методології здійснення добров с-ня;

д) організація і проведення консультацій із технічних, економічних та юр. питань, пов’язаних із визначенням страх. випадків, СП, СВ;

є) розробка програм і методів страхування морських ризиків.

Органом управління МСБУ є загальні збори членів МСБУ,

Фінансування МСБУ здійснюється за рахунок членських внесків.

МСБУ є членом Міжнародного союзу морського страхування з 2000 р. та представляє в ньому інтереси національних страховиків.

109. Необхідність та особливості страхування авіаційних ризиків. Види страхування.

Авіаційне страхування - це загальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Воно поширюється на усіх авіаексплікатантів України як на території нашої країни, так і за її межами.

Добровільні види авіаційного страхування - це широкий спектр в основному страхування майна та страхування відповідальності різних підприємств і організацій, котрі беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.

Особливості проведення авіаційного страхування. Порядок та умови проведення авіаційних видів страхування є специфічними і потребують докладного висвітлення. Це, зокрема, зумовлено такими чинниками:

* авіаційне страхування має справу з особливими, відмінними від інших видів майна ризиками;

* значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків;

* авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки;

* авіаційне страхування тісно пов'язане з міжнародним страховим ринком;

* авіаційне страхування регулюється як національним, так і міжнародним правом;

* для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура;

* авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.

Отже, авіаційне страхування є досить складним за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу.

Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне страхування, вона має задовольняти певні неодмінні умови:

1) наявність професійно підготовлених фахівців-експертів.

2) наявність широкої системи перестрахування. За розміром страхових сум авіаційні ризики є одними з найбільших узагалі з усіх видів страхування.

3) наявність фахівців із міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями.

4) наявність актуарних розрахунків з акумуляції ризиків.

Отже, можна виокремити такі особливості авіаційного страхування:

* комплектність (майнове, особисте, відповідальності);

* великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;

* дія полісів за межами України;

* значна акумуляція ризиків;

* необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.

110. Основні умови страхування повітряних суден.

Об’єкт страхування – майнові інтереси страхувальника, що повязані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном і не суперечать законодавству.

Страхувальником з АС може бути юр або фіз особа – власник повітряного судна, або повітряний перевізник, що експлуатує дане повітряне судно на законних підставах.

Мін страх суму доцільно встановлювати у розмірі залишкової балансової вартості. При укладанні договору страхування страх сума повина бути узгоджена з власником повітряного судна. Пов судно, що є об’єктом стр, повинно мати: реєстраційне посвідчення про державну реєстрацію цивільного повітряного судна; посвідчення(сертифікат) про придатність до польотів; документи, що підтверджують право власності(оренди) на повітряне судно; інші документи яких вимагають держ і відомчі органи регулювання діяльності повітряного судна.

Страх захист діє як для окремих періодів експлуатації(у польоті, під час приземлення, на землі чи на якорі) так і для будь-якої їх комбінації.

Страхові випадки: 1. повна загибель повітряного судна; пропажу пов судна безвісти після планового польоту здійсненого в період дії договору страхування; втрату пов судна у зв’язку з вимушеною посадкою на важкодоступну та непридатну для евакуації його місцевість; повне руйнування повітряного судна в результаті авіац події. 2. Пошкодження пов судна – будь-яке раптове і непередбачене для страхувальника порушення цілості конструкції або деформація елементів пов судна будь-чим через що пов судно частково втратило здатність виконувати польоти.

Укладаючи д.с. пов судна з кількома страховиками, страховик відшкодовує збитки в розмірі що не перевищує його частки в загальній сумі за всіма д.с. зазначеного пов судна. Умови д.с. не передбачають покриття ризиків: від впливу радіації та радіоактивного забруднення; на випадок війни, викрадення та інших небезпек(іноді на додаткових умовах їх страхують). Страховий захист припиняє свою дію у випадках передбачених законодавством, а також коли: використовується не за метою; перебуває поза геогр межами вказаними в договорі; експлуатується чи керується особою не визначеною д.с.; користується злітною смугою що не відповідає вимогам; здійснює політ у несправному стані; число пасажирів(вантажу) більше норми; не сплачені стр внески в розмірах і термінах визначених д.с.

111.Страхування відповідальності власників повітряних суден.

Об’єктом страхування є майнові інтереси стахувальника які виникають внаслідок зобов’язання останнього в порядку встановленому цивільним законодавством: відшкодувати 3-м особам – пасажирам та вантажовласникам збитки пов’язані з експлуатацією пов судна.

Стр вип є: авіац пригода за участю пов судна страху-ка внаслідок якої настає його цив відп-ть за заподіяну шкоду 3-м особам; факт пошкодження або заподіяння ін шкоди багажу, пошті, вантажу за які страхувальник несе відп-ть за контрактом на перевезення.

Відпов-ть за майнові збитки вваж застрахованою на час офіційного перебування вантажу та багажу на пов судні чи під час завантаження(розвантаження) на пов судно. Страхув-ком з цього виду стр має бути авіац перевізник, що має право здійснюв пасажир та вантаж перевезення. Страхув-ки зобов’язані страхувати цив відп-ть: перед пасажирами з розрахунку кількості всіх пасажир крісел передбачених сертифікатом цього пов судна; перед власниками вантажу з розрахунку мах вантажопідйомності.

Стр сума встановлена у розмірі завданої шкоди.

Стр відшк не виплач:

1) За збитки які виникли внаслідок природної втрати вантажу у межах встановлених нормами при його перевезенні а також впливу температури, вологості чи особливих властивостей які можуть призвести до загибелі вантажу;

2) При нестачі вантажу якщо ціла зовнішня упаковка;

3) При пошкодженні вантажу черв’яками гризунам комахами;

4)За збитки заподіяні при доставлянні вантажу до місця навантаження в пов судно і після вивантаження його;

5)За збитки внаслідок спадання ціни на вантаж що перевозиться пов судном.

Для отримання стр відш-ня страхув-к повинен надати страховикові копію письмової претензії від пасажирів або власників вантажу та всі документи що стосуються настання стр вип, причин, розміру збитків.

112.Страхування цивільної відповідальності авіаперевізника.

Перевізник — це транспортне підприємство, яке видає перевізний документ

і здійснює перевезення вантажів і/або пасажирів. Відповідальністю

перевізника є міра примусової майнової дії, вживана до перевізника, що

порушив правила або договірні умови перевезення. Відповідальність

перевізника виражається в стягненні штрафу або у відшкодуванні збитку.

Об¢ектом страх-ня є майнові інтереси стр-льника які виникають внаслідок зобов¢язання останнього відшкодувати 3-м особам та вантажовласникам збитки пов¢язані з експл-ю ПС. Страх-вальником є авіаперевізник що має право здійсн-ти пасажирські та вантажні перевезення. Стр-вальникі зобов¢язанні страхувати ЦВ перед пасажирами (в розрах-ку з кількості всіх пасажирських крісел), і перед власниками вантажу (з розрах-ку макс ванажопідйомності).

Страхові ризики:

· збитки, які виникли в результаті заподіяння шкоди життю і здоров'ю третіх осіб, а також майну, що їм належить;

· виплата компенсацій у разі смерті або тілесних ушкоджень, заподіяних пасажирам;

· виплата компенсацій за загибель, втрату або пошкодження багажу, пошти, вантажу, а також ручної поклажі.

Страх сума (ліміт відповід страховика) повинна забезпечувати такі розміри: за шкоду заподіяну життю та здоров¢ю посажирів:

- при виконанні польотів в межах України в розрах-ку еквіваленту 20тис дол за кожне пасаж місце

- при виконанні міжнародних польотів (в розмірі законод-ва другої країни)

- за шкоду заподіяну багажу або вантажу- еквівалент 20дол за 1 кг; за всі речі (ручна кладь)-400дол.

Розмір страхового платежу залежить від:

· технічного стану конкретного повітряного судна;

· статистики авіаційних подій за даним типом судів у цілому і по авіакомпанії зокрема;

· рівня підготовки екіпажів;

· умов технічного обслуговування повітряного судна;

· інтенсивності та географії польотів;

· лімітів цивільної відповідальності;

· додаткового страхування військових та пов’язаних з ними ризиків.

Страх відшкодування не виплачується:

- за збитки які виникли природної втрати вантажу а також впливу температури, вологості чи особливих властивостей які можуть призвести до загибелі або псування вантажу

- при нестачі вантажу якщо ціла зовнішня упаковка

- при пошкодженні вантажу гризунами, комахами

- збитки заподіяні вантажу при доставленні вантажу до місця навантаження в ПС і після вивантаження його з ПС

- за збитки внаслідок спадання ціни на вантаж що перевозиться ПС.

Виплата страх відшкодування здійсн-ся стаховиком на підставі заяви сра-вальника і страх акту.

113.Обов’язкове авіаційне страхування: сутність, значення.

Особливості авіац.страх-ня:

–його катострафічність

– зростаюча тенденція щодо к-ті випадків повної загибелі повітряних суден.

В авіац.страх-ні прод-ся перш за все страх-ня від наслідків нещасних випадків, яке розповсюджується і на пілотів. В поняття авіац.страх-ня включ-ся широке коло певних специфічних ризиків. Сюди можна віднести страх-ня літаків від забибелі й пошкодження, страх-ня відп-ті перед пасажирами за втрату життя та каліцтва, і відп-ть за втрату і пошкодження вантажу пасажирів, страх-ня відп-ті перед 3-ми особами за шкоду завдану їх майну в наслідок використання авіац.літаків, страх-ня команди, відп-ті за збереження вантажів, які перевоз-ся авіац.тран-м, страх-ня відп-ті перед 3-ми особами при буд-ві літаків та їх ремонті та ін.

Особл-тю аівац.страх-ня є об’єднання страховиків в ПУЛи. Перший ПУл аівац.страх-ня був створ.в 1919р. в Англії і називався «Британська група авіац.страх-ня».

Вважається одним з страріших Норвеський ПУЛ. Він займ-ся страх.-м літаків з усім обладнанням, страх-ня фін.-ї відп-ті, страх-м авіаперевезень та ін видами.

Авіац.страх-ню супутні проблеми:

1) відношення збитків, пов’язаних з пошкодженням літаків (має місце зб-ня таких випадків), збільшенння використання літаків для спеціальних цілей (з метою розвідки, с/г робіт).

2) пов’яз-е з відшкодуванням збитків в наслідок каліцтва або смерті (зростаюча тенденція)

3) вимоги про відшкодження збитків, завданих вантажу, зростає к-ть вимог, які пов’язані із викраденням.

114.Обов’язкове страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт.

Об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання останнього в порядку, встановленому цивільним законодавством: відшкодувати третім особам (пасажирам та вантажовласникам) збитки, пов'язані з експлуатацією повітряного судна.

Страховими випадками вважають:

– авіаційну пригоду за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну шкоду жиnnю та здоров'ю пасажирів, їхньому майну (багажу);

– факт пошкодження, псування або заподіяння іншої шкоди багажу, пошті, вантажу, за які страхув-к (повітряний перевізник чи виконавець повітряних робіт) несе відп-сть за контрактом на перевезення (за багажною квитанцією або за пасажирським квитком).

Відп-сть за майнові збитки вваж-ся застрах-ною на час офіційного перебування вантажу та багажу на повітр судні чи під час завантаження (розвантаження) на повітр судно.

Страхувальником з цього виду страхування може бути авіаційний перевізник, що має право здійснювати пасажирські та вантажні перевез-ня.

Страхова сума (ліміт відповідальності страховика), установлена договором страхування з цього виду страхування.

Страховик сплачує страхові суми кожному потерпілому пасажирові, але в цілому не більше, як на заявлену кількість пасажирських крісел.

Страховик несе відповідальність у заявлених обсягах, якщо раніше не було заявлено про більшу вартість багажу.

Страх відшкод-ня не виплач-ся:

• за збійки, які виникли внаслідок природної втрати вантажу в межах, успиюплених нормами при його перевезенні, а також впливу температури, вологості чи особливих властивостей, які можуть призвести до загибелі чи псування вантажу (усушка, утруска, загнивання, займання і т. іп.);

• при нестачі вантажу, якщо ціла зовнішня упаковка;

• при пошкодженні вантажу черв'яками, гризунами, комахами;

• за збитки, заподіяні при доставлянні вантажу до місця навантаження в повітряне судно і після вивантаження його з повітряного судна;

• за збитки пнаслідок спадання ціни на вантаж, що перевозиться повітряним судном.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник повинен надати страховикові копію письмової претензії від пасажирів або власників вантажу та всі документи, що стосуються настання страхового випадку, причин, розміру збитку (висновки державних та відомчих комісій, обгрунтовані суми збитків).

115.Необхідність, особливості та стан космічного страхування.

Космічне страхування як вид є одним із наймолодших у світі і з кожним роком відіграє все більшу роль у забезпеченні економічного захистукосмічної діяльності держав при реалізації космічних проектів.

Необхідність космічного стр-ня полягає в тому, що стр-ню пілягають дуже дорогі та унікальні апарати, які в разі знищення або пошкодження потребують значних сум для відновлення або ремонту.Для кожного космічного проекту розробляється консолідована програма управління ризиками. Вона передує укладенню договору страхування. Така програма узгоджується з усіма учасниками космічного проекту.

Особливості:

- об¢єкт стр-ня — високотехнічна наукоємка продукція, для оцінки страх ризиків і страх тарифів при якій,. Відсутні загальноприйняті методи.

- Вир-во космічної техніки одиничне та дрібносерійне й це призводить до того, що кожен наступний виріб значно змінений

- Зібрана інформація швидко старіє і вимагає збору нових даних

- Незначна кількість страхуємих об¢єктів і разом з тим великі розміри страх сум викликають необхідність об¢єднання страховиків.

116.Організаційні основи космічного страхування.

Космічне страхування як вид є одним із наймолодших у світі і з кожним роком відіграє все більшу роль у забезпеченні економічного захисту космічної діяльності держав при реалізації космічних проектів, що здійснюються за участю як українських, так і закордонних інвесторів.

Для кожного космічного проекту спеціально розробляється консолідована програма управління ризиками. Така програма є одним із необхідних елементів страхового обслуговування космічних ризиків і передує укладанню договору страхування. Така програма узгоджується з усіма учасниками космічного проекту.

Ризики, що виникають при реалізації космічних проектів, можна розділити на 4 види: технічні; відповідальності перед третіми особами; контрактні та фінансові; політичні та форс-мажорні. Проводиться комплексний аналіз, результатом котрого є матриця ризиків космічного проекту, в яку включається перелік ризиків, характерних для кожної стадії проекту, та прогнозні оцінки вірогідності їх настання. Коефіцієнти вірогідності служать базовою основою для розрахунку тарифів страхування відповідних ризиків космічного проекту, а величина прогнозного розміру збитків — для установлення величини страхових сум.

Перелік ризиків космічного проекту найчастіше включає такі ризики:

· страхування передпускових ризиків. (Страхова сума складається з вартості складових елементів ракетно-космічного носія (РКН), а тариф — 0,5—0,7 %);

· страхування ризику пуску РКН (тариф 5—18 %);

· страхування космічного апарата при введенні в льотну експлуатацію та при функціонуванні на орбіті (тариф 1—5 %);

· страхування комплексу об’єктів наземної інфраструктури (при страховій сумі 75—80 млн дол.; тариф 1—2 %);

· страхування відповідальності за збитки, що можуть бути завдані третім особам (при ліміті відповідальності 100—500 млн дол.; тариф 0,06—0,1 %).

Страхувальниками у кожному космічному проекті є кілька юридичних осіб, серед яких: замовник проекту; головний розробник—виготовлювач космічного апарата; головна компанія з надання носія виведення космічного апарата на задану орбіту («пускове агентство»); експлуатуюча організація, що володіє наземною космічною інфраструктурою.

Тому страхування може бути проведено двома способами — або кожен учасник проекту страхує свої ризики самостійно, або учасники консолідуються й страхують свої ризики сумісно.

Страховик установлює поетапний порядок проведення страхування космічного проекту та надійно розміщує ризики на страховому ринку за участю міжнародних страхових брокерів.

Законом України «Про страхування» ст. 7 передбачені такі види обов’язкового страхування космічних ризиків:

п. 22) страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

п. 23) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;

п. 24) страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

п. 25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних із підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі.

Умови та порядок здійснення кожного з перелічених видів регламентуються відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.

117.Види космічного страхування.

Космічне стр-ня — досить молода галузь стр-ня. Асортимент послуг охоплює:

- виробництво космічних апаратів

- передстартову підготовку ракетоносія та космічного апарату

- старт ракетоносія та космічного апарату

- до виведення на робочу арбіту

- ризики відстрочки запуску

- відповідальність 3-ї сторони

- втрата доходів

- життя і здоров¢я космонавтів та наземного персоналу

- політичні ризики

- різні зрахки ракетно-космічної техніки

- технічні і стартові комплекси і споруди

- інфраструктури космодромів і засобів управління

- цільові ефекти від діяльності космічних засобів

- відповідальність перед 3-ми особами.

В космічному страхуванні існує розподіл видів стр-ня на майнове, особисте та відповідальності.

Наприклад, до майнового в галузі ракето-космічної відносяться: ракетоносій, космічний аппарат, космічний аппарат та бідь-яке інше майно, яке знаходиться на страртовому комплексі і необхідне ддля здійснення передстартової підготовки і запуску космічного апарату.

Косм стр-ня може проводитися в обов¢язковій та добровільній формах.

До особистого КС відносяться збитки, завдані життю і здоров¢ю космонавтів, персоналу наземних та інших об¢єктів космічної інфрастр-ри, а також майну 3-х осіб.

118.Страховий захист майна громадян: необхідність,сутність,види страхування.

Майно громадян може підлягати страхуванню як в добровільній так і в обовязковій формі. В Україні існує тільки добровільне страхування. Обєктами страхування може бути: будівлі, тварини, домашнє майно громадян, ТЗ.

Розрізняють такі види види страхування:

1)страхування будівель. Страхувальником є фіз особи, власники будівель або повнолітні члени їхніх родин, а також особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах. Страхувальник має право вибрати вільно обєкт страхування а саме:

– усі будівлі, які розташовані на його земельній дільнці

– окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж)

– окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах)

– будівлі, зведення яких не закінчено.

Не підлягають страхуванню будівлі в аварійному стані, дуже старі, що підлягають знесенню, а також ті що знаходяться в аварійному стані, дуже старі, що підлягають знесенню, а також ті що знаходяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повіні, інші стихійні лиха, якщо про це оголошено в установленому порядку. В Ураїні страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається нп страхування, за домовленістю страхувальника зі страховиком, але не може перевищувати дійсної вартості будівлі (страхова оцінка)

2)Страхування тварин-вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам на випадок загибелі тварин. Договори добровільного страхування тварин укладаються з фізичними особоми які є власниками тварин. Як правило, визначається обєкт страхування- це можуть бути здорові тварини з певними віковими обмеженнями. Не приймаються на страхування тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають в місцевості, де оголошений карантин (крім тварин тих випадків, які до данного захворювання несприятливі). В разі знищення (вимушеного забою, викрадення або лікування) тварини страхове відшкодування виплачується страхувальникові в розмірі суми збитку, але не більшому за страхову суму.

3)Страхування домашнього майна. Стра-никами дом майна можуть бутти фіз особи- власники. Страхуванням охоплюється різне майно, що належить на праві приватної власності страхувальникові і членам його родини, які разом з ним проживають і ведуть спільне господарство. На страхування може прийматися як усе домашне майно, що є в господарстві, так і окремі групи предметів. Страховик відповідає за збитки, що виникли внаслідок зазначени- причин:

– стихійне лихо (повінь, буря, ураган, злива тощо)

– нещасний випадок (пожежа, вибух, аварія опалювальної системиі тд)

– викрадення або неправомірні дії 3-х осіб.

Страхова сума кожного застрах-ого предмета домашнього майна має відповідати страховій оцінці. розмір збитку визначається окремо за кожним предметом, а також за кожним ризиком знищення або пошкодження майна, бо втрати в обох випадках будуть різні.

119. Страхування будівель, що належать громадянам.

Страхувальник - фіз особи, власники будівель або повнолітні члени їхніх родин, а також особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах.

До переліку об’єктів, що підлягають страховому захисту, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, зведені на постійному місці, у тому числі й ті, під заставу яких страхувальник одержав кредит в установі банку. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, ґрати на вікнах тощо). Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпоряджанні) будівлями.

В Ураїні страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається на страхування, за домовленістю страхувальника зі страховиком, але не може перевищувати дійсної вартості будівлі (страхова оцінка)

Відповідальність страховика: відшкодування збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха; пожежі, вибуху, аварії опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викиду газу; неправомірних дій третіх осіб.

Строк дії договору: від декількох місяців.

Страхові платежі визначають за розміром страхової суми (одноразово або частинами), терміном страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок: на будівлі в сільській місцевості — від 0,2 до 0,45 % страхової суми; на будівлі в міській місцевості — від 0,18 до 0,4 % страхової суми.

120.Порядок укладення договорів страхування будівель, що належать громадянам, визначення та сплати страхових платежів.

Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника терміном від кількох місяців.

Укладати договір страхування починають з таких дій:

· уточнюють факт належності будівель особі, з якою укладається договір;

· з’ясовують, оголошено чи ні в даній місцевості про загрозу обвалу, повені або іншого стихійного лиха. Якщо про таку загрозу оголошено, договір не укладається (крім поновлення на ще один строк);

· обов’язково оглядають будівлі у присутності страхувальника;

· з’ясовують, чи забезпечені будівлі (особливо садові, дачні будинки) належним доглядом (постійне проживання, систематичне відвідування, нагляд родичів, сусідів і т. ін.);

· дають страхову оцінку будівель, щоб правильно визначити страхову суму.

При укладанні договору страхування будівель визначається їх вартість (страхова оцінка). На підставі страхової оцінки визначають розмір страхової суми, страхового платежу, а в разі знищення або пошкодження будівель — розмір збитку та страхового відшкодування. Для визначення вартості будівель страховики користуються послугами експертів або відповідними оцінними документами.

В Україні страхова сума визначається окремо для кожної будівлі. Якщо страхувальник має намір збільшити страхову суму в період дії договору страхування укладається додатковий договір на термін, що залишився до кінця чинності основного договору.

Страхові платежі визначають за розміром страхової суми, терміном страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок: на будівлі в сільській місцевості — від 0,2 до 0,45 % страхової суми; на будівлі в міській місцевості — від 0,18 до 0,4 % страхової суми.

Якщо страховий платіж становить значну суму, страхувальникові може бути надане право сплатити її як одноразово, так і частинами: у два або три строки. Сплата можлива готівкою — представникові страховика або безготівково — через бухгалтерію підприємства, де працює страхувальник. При сплаті платежу готівкою страхувальник одночасно одержує страхове свідоцтво певної форми.Договір страхування набирає чинності з наступного дня, якщо він сплачується готівкою, або з дня надходження його на рахунок страховика — у разі безготівкового розрахунку.

Дія договору страхування припиняється через такий строк, на який його було укладено, у день, що передує числу, з якого договір набрав чинності. Водночас припиняється дія додаткового договору. Якщо страхувальник не сплатив чергової частини платежу, дія договору припиняється наступного дня після числа, зазначеного у страховому свідоцтві для сплати платежу.

Передбачається також умова дострокового розірвання договору страхування з ініціативи страхувальника (наприклад, втрата права власності у разі продажу або дарування будівель і т. ін.). Тоді, якщо за період страхування не було страхового випадку, страхувальникові повертається частка сплаченого платежу.

121. Організація роботи страховика по визначенню суми збитку і страхового відшкодування по страхуванню будівель, що належать громадянам. Порядок виплати страхового відшкодування.

У сучасних умовах фізичні особи, власники будівель або повнолітні члени їхніх родин, а також особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах, можуть бути страхувальниками й укладати договори добровільного стр-ня.

До об’єктів, що підлягають стр-му захисту, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські та зовнішні будівлі, зведені на постійному місці та обладнання до них (грати на вікнах, газопровід, лічильники тощо). Стр-ник може вільно обирати об’єкт стр-ня: усі будівлі розташовані на його земельній ділянці; окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж); окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах); будівлі, зведення яких не закінчено.

Винятком з переліку об’єктів є будівлі, що підлягають знесенню, дуже старі, аварійні, а також ті, що містяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха, якщо про це оголошено у встановленому порядку.

Відповідальність стр-ка зі стр-ня будівель полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха (буря, ураган, блискавка, злива, град, обвал, сель, зсув, вихід підгрунтових вод, осідання грунту, повінь, землетрус); нещасного випадку (пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу); неправомірних дій третіх осіб.

Для визн-ня вартості будівлі користуються послугами експертів або відповідними оцінними документами бюро технічної інвентаризації органів комунального гос-ва. В оцінних документах стр-ка зазначається первісна та дійсна вартість будівель. Первісна – це вартість нової будівлі, обчислена згідно з існуючими в даному регіоні оцінними нормами. Дійсна – обчислюється відніманням від первісної вартості суми зносу.

В Україні страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, за домовленістю стр-ка зі стр-ником, але не може перевищувати дійсної вартості будівлі, якщо сума менше то стр-вик несе пропорційну відповідальність.

Страхові платежі визначають за розміром страхової суми, терміном стр-ня та ступенем ризи

Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями: