Витрати підприємства. Прибуток як кінцевий результат діяльності підприємства

Виготовлення продукції передбачає, що підприємство робить певні витрати.

Витрати підприємства – те, у що обходиться підприємству виготовлення товару.

До витрат підприємства включають суму коштів, направлених на оплату всіх видів сировини, матеріалів, робочої сили та послуг, що витрачені на виробництво певного товару.

В економічній теорії існує кілька підходів до аналізу витрат підприємства. Один з них базується на відмінностях бухгалтерських та економічних витрат. При цьому розрізняють явні та неявні витрати.

Явні витрати – це фактичні витрати на виробництво товару, вони відображаються у бухгалтерських документах підприємства.

Наприклад, витрат и га закупівлю борошна та іншої сировини хлібопекарським підприємством складають 1000 грн. На місяць, а заробітна плата працівників – 800 грн. Сума цих витрат складе явні витрати підприємства – 1800 грн. Якщо валовий доход підприємства складе 3000 грн., то бухгалтерський прибуток визначимо так:

3000 грн. – 1800 грн. = 1200 грн.

Неявні (неочевидні) витрати – пов’язані з тим, що власник фірми, використовуючи фактори виробництва (приміщення, печі, власні здібності), тим самим відмовляється від їх використання іншими (альтернативними) способами, таким як, здача майна в оренду іншим підприємцям, робота самого власника підприємства в іншій фірмі і отримання ним заробітної плати тощо.

Так, наприклад, якби приміщення пекарні разом з обладнанням було передане в оренду іншим господарюючим суб’єктам, то власник отримав би орендну плату в розмірі 500 грн. Це сума є неявними витратами підприємства і її підприємець враховує при визначенні так званого економічного прибутку.

Економічний прибуток

=

Валовий доход – (явні витрати + неявні витрати)

У даному випадку економічний прибуток складе 3000 – (1800+500) = 700 грн.

З прикладу зрозуміло, що економічний прибуток менший від бухгалтерського.

Інший підхід до аналізу витрат виробництва встановлює їх взаємозв’язок з обсягом виробництва продукції.

В цьому аспекті витрати підрозділяються на постійні і змінні.

Постійні витрати – ті, які не залежать від зміни обсягу випуску продукції.

Їх фірма повинна оплачувати навіть у випадку, коли випуск продукції рівний нулю. До них належать: виплата відсотків по боргових зобов’язаннях; рентні платежі; амортизаційні відрахування; страхові внески; платня менеджерам вищого класу.

Змінні витрати – ті, які зростають у міру збільшення обсягу випуску продукції і зменшуються в міру його скорочення. Вони включають витрати на сировину, паливо, електроенергію, оплату праці основної маси зайнятих працівників. Кожна частка додатково випущеної продукції потребує більшої кількості цих витрат, хоча не обов’язково в тій же пропорції, в якій зростає виробництво. Сума постійних та перемінних витрат складає загальні витрати виробництва.

Загальні витрати виробництва = постійні витрати + змінні витрати.

Розмежування постійних та змінних витрат потребує виділення короткотермінового та довготривалого періодів виробничого циклу в економічній літературі їх називають також коротким і довгим.

Короткий період – такий проміжок часу, протягом якого фірма не в змозі радикальним чином змінити свої виробничі потужності, а обсяг випуску продукції змінюється лише за рахунок зміни перемінних витрат при незмінному стані постійних.

Довгий період – проміжок часу, протягом якого фірма має можливість перебудувати виробництво (змінити обладнання, технології, кваліфікацію персоналу тощо) і впливати на величину випуску, змінюючи не тільки перемінні, а й постійні витрати. Рамки цих періодів для різних галузей можуть бути різними. Діленні на два періоди має велике значення при визначенні стратегії і тактики фірми та максимізації прибутку.

У теорії витрат виробництва особливе значення має поняття граничних витрат.

Граничні витрати – це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції.

Оскільки постійні витрати не змінюються із зміною обсягу продукції підприємства, граничні витрати залежать від зростання лише змінних витрат на випуск додаткової одиниці продукції.

Граничні витрати показують, скільки коштує для фірми збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю. Їх можна обчислити, виходячи як із змінних, так і з загальних витрат. Загальні витрати відрізняються від змінних тільки постійними витратами, які залишаються сталими, коли обсяг випуску продукції змінюється.

Середні витрати – це витрати на одиницю випуску продукції. Порівнюючи середні валові витрати з ціною продукції, можна визначити, чи прибуткове виробництво.

Витрати виробництва пов’язані з дією закону спадної віддачі або законом спадного граничного продукту.

Починаючи з певного моменту, послідовне приєднання кожної наступної одиниці змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або землі) дає спадний додатковий, або граничний продукт в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Іншими словами, якщо кількість робітників, що обслуговує це устаткування збільшуватиметься, то зростання обсягу виробництва поступово уповільниться пропорційно до кількості нових робітників.

Питання прибутку – одне з важливих у розвитку ринкової економіки. Він є джерелом утворення фондів розвитку виробництва підприємств. Зокрема і суспільства в цілому. В ньому як у фокусі знаходять своє відображення всі сторони господарської діяльності підприємств за рахунок того, що їх фактична господарська діяльність, яка характеризується витратами виробництва, порівнюється з суспільно-необхідною діяльністю, яка визначається ціною товарів. Тому прагнення до вдосконалення виробництва, зростання продуктивності праці і зниження на цій основі собівартості продукції. Хоча тут можливі і зловживання: отримання прибутку за рахунок різних маніпуляцій і передусім штучного збільшення цін. Тому з’ясування суті і джерела утворення прибутку має виняткове важливе значення.

Серед економістів поки що нема єдиної думки щодо з’ясування суті, механізму утворення і джерела прибутку в умовах ринкової економіки.

Але в умовах ринкової економіки значення прибутку істотно зростає.

Раніше прибуток розглядався як грошове вираження додаткового продукту. Це означало, що він не міг бути використаний для задоволення особистих потреб людини. Сьогодні прибуток уже не вважають тільки додатковим продуктом. Частика прибутку може становити винагороду такого специфічного чинника, як підприємництво (так званий нормальний прибуток). Крім того, працівники підприємства також можуть брати участь у розподілі прибутку, який далі використовується для задоволення особистих потреб. Отже, не весь прибуток є додатковим продуктом. В умовах ринкової економіки прибуток є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств, метою їхньої діяльності.

Граничний продукт – починає зменшуватись не тому, що найняті пізніше працівники менш кваліфіковані, а тому, що за незмінної величини наявних капітальних фондів зайнято більше працівників.

Для виробника дія закону спадної віддачі має велике практичне значення. Він мусить знати приріст витрат у результаті виробництва однієї одиниці додаткової продукції. Якщо приріст витрат на одиницю продукції на певній ділянці перевищує приріст на іншій ділянці, витрати слід спрямувати на ту ділянку, де віддача більше.

Падіння віддачі витрат певного ресурсу свідчить про необхідність вивчення і врахування виробничих чинників, які можуть припинити спадну віддачу. Одним х них є науково-технічний прогрес.

Важливість аналізу витрат виробництва визначається тим, що від їх обсягу залежить прибуток підприємства.

Прибуток – це грошове вираження різниці між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво.

Прибуток = валовий доход – загальні витрати виробництва.

Прибуток виступає показником рівня ефективності діяльності підприємства. При цьому враховується не абсолютні обсяги прибутку, а співставляють його обсяг з витратами капіталу. Цей показник називають рентабельністю (нормою прибутку).

Маса прибутку

Рентабельність підприємства = ------------------------------------ х 100

Вартість основних виробничих

та оборотних фондів

Щоб отримати більший прибуток можна діяти різними способами: намагатися збільшити валовий доход або прагнути зменшити сукупні витрати виробництва.