2015-06-28
665
Функціональний розподіл доходів Особистий розподіл доходів
заробітна плата рента процент прибуток спосіб, за допомогою якого
сукупний дохід суспільства
розподіляється серед окремих
домогосподарств
Розподіл доходу домогосподарства
 | |||
 | |||
Особистий прибутковий споживання заощадження
податок (надходить державі)
Споживання домогосподарства – це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.
Заощадження домогосподарства – це та частина доходу, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів особистого споживання.
Місце домогосподарств в економічній системі суспільства:
- це важіль встановлення економічної рівноваги;
- разом узяті домогосподарства формують сукупний попит, який зорієнтує всю ринкову систему в цілому;
- статус постачальників ресурсів, а саме: робочої сили, капіталу, грошей, готових товарів призначених для задоволення потреб особистих і суспільних.
ТЕСТИ
3. Підприємство. Капітал підприємства і його кругообіг.
Підприємство –первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна ланка народно - господарського комплексу, яка є товаровиробником і забезпечує процес відтворення на основі самостійності та совокупності.
Підприємство-самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим кодексом та іншими законами.
(Господарський кодекс України, 16 січня 2003 р. гл.7, ст.62).
Як самостійні господарські одиниці підприємства користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами.
Підприємство виконує такі функції:
- організаційну – забезпечення виробництва товарів і послуг, їх реалізації;
- відтворювальну – інвестування капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів;
- соціальну – задоволення суспільних потреб споживачів, надання засобів існування для найманих робітників.
Підприємство необхідно розглядати з двох боків:
1) організаційно – технічного – як певну єдність технічного комплексу (системи машин) і сукупного робітника;
2) Соціально – економічного – як суб’єкт виробничих відносин і певну сукупність цих відносин, характер яких визначається власністю на засоби виробництва.
Формування ринкової структури економіки приводить до появи різноманітних форм сучасних підприємств (суб’єктів господарювання).
Їх можна класифікувати за різними критеріями:
1) формами власності;
2) формами організації;
3) розмірами;
4) сферами діяльності.
Відповідно до форм власності розрізняють підприємства таких видів;
- індивідуальне, засноване на особистій власності, де використовується виключно особиста праця, самостійно здійснюється виробництво, весь дохід належить виробнику;
- сімейне, засноване на власності та праці членів однієї сім’ї;
- приватне, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу або іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;
- державне, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності;
- комунальне (муніципальне), засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць;
- спільне, засноване на об’єднанні підприємств різних форм власності;
- орендне – підприємства різних форм власності, що їх держава на певних умовах і на певний час передає в користування трудовим колективам.
- Виробництво в ринковій економіці здійснюють у різних ділової організації; від мініатюрних майстерень, що перебувають в одноосібній власності до гігантських акціонерних товариств, що панують у ринковій економіці. У промисловості України діє понад 31,7 тис. підприємств, більшість яких – малі.
За розміром підприємства розрізняються як малі, середні та великі. Перехід до ринкової економіки передбачає оптимальне поєднання великих, середніх та малих підприємств.
Згідно українського законодавства малими (незалежно від форми власності) визначаються підприємства в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий рік) не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції, робіт, послуг за цей період не перевищує у сумі еквівалентної 50 тис. євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.
Малі підприємства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють діяльність у виробничій, комерційній, фінансовій, страховій та інших сферах.
Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці. Вони роблять її гнучкою, активно впливають на кон’юктурні зміни забезпечують насичення ринку товарами, послугами сприяють послабленню монополізму.
Особливо важливе значення цих підприємств у розвитку сфери послуг і торгівлі. Через свою масовість малі підприємства забезпечують у двічі більшу зайнятість населення на нових робочих місцях ніж великі підприємства.
Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.
Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту здійснюють великомасштабне фінансування у розробку наукового-технічних проектів. Вони існують з багатьох причин, але найважливіші полягають у тому, щоб використати переваги зумовлені зростання масштабів виробництва.
Ефективне виробництво потребує соціалізованого устаткування, потужних складальних ліній, великих фабрик і заводів поділу праці на величезну кількість операцій. Дослідження показує, що ефективне виробництво передбачає продуктивність підприємства принаймні 300000 на рік. Зараз ще не існує таких технологій, що кожен міг виробляти власну електроенергію, телевізори або комп’ютери у своєму дворі.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму еквівалентну 5 млн. Євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.
Спорідненою функцією великих підприємств є мобілізація ресурсів для виробництва. Будівництво сталепрокатного стану коштує понад 1 млрд. Грн., витрати в літакобудуванні можуть бути ще більшими. Звідки надходять такі кошти? За радянської соціалістичної системи підприємства часто фінансувалися з державного бюджету, на державному утриманні були наука та науково-конструкторські розробки. Сьогодні у приватно підприємницькій українській економіці більшість коштів для виробництва фінансується з власних прибутків підприємств або використовуються гроші, позичені у фінансово-кредитних посередників.
Проте майже в усіх галузях поряд з великими підприємствами є технологічні, економічні можливості для існування середніх, малих і навіть мініатюрних підприємств.
Підприємства класифікують також за сферою, видом господарської діяльності. Замовлене це тим, що існує суспільний поділ праці, відповідно до якого утворюються підприємства сільськогосподарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торгівельні, наукові, сфери обслуговування. Виходячи з цього підприємства різних галузей можна згрупувати за видом діяльності так: виробничі, фінансові, посередницькі, страхові.
Капітал підприємства (або фонди) – це засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва, а також просте і розширене відтворення підприємства.
Склад капіталу (фондів) неоднорідний, він поділяється на виробничі та невиробничі.
Виробничий капітал (фонди) безпосередньо забезпечує виробничу діяльність підприємства невиробничий безпосередньо забезпечує у безпосередньому процесі виробництва участі не бере,
до останніх належать житлові будинки споруди соціального та спортивного призначення тощо, головна роль у виробничих та відтворювальних процесах належить виробничому капіталу який у свою чергу поділяється на основний оборотний та капітал обігу,
основний виробничий капітал - це частина матеріально-речових елементів виробництва представлена засобами парці, які беруть участь у багатьох виробничих циклах переносять свою вартість на грошовий продукт частинами, зберігаючи при цьому натуральну форму. Це машини, устаткування, споруди, транспортні засоби, будівлі, інструменти, передавальне обладнання тощо.
Процес перенесення вартості основного капіталу на новостворений товар називається амортизацією.
Амортизація характеризується рядом показників:
Амортизаційний період – термін, на який розрахована робота основного капіталу.
Норма амортизацій – частка вартості основних фондів яка щорічно переноситься на новостворений продукт.
Амортизаційні відрахування – сума коштів, яка переноситься на новостворений продукт відповідно до норм амортизації (вставна).
Оборотний виробничий капітал – представлений предметами праці, що споживається у кожному виробничому циклі, повністю переносять свою вартість на новостворений продукт, змінюють у процесі виробництва свою натуральну форму. До нього відносять сировину, матеріали, паливо, електроенергію, запасні частини, малоцінні інструменти, а також незавершене будівництво та напівфабрикати.
Капітал обігу представлений готовою продукцією підприємства (на складі та відвантаженою покупцеві), а також грошовими коштами підприємства. Капітал обігу разом з оборотним капітал до утворює оборотні засоби підприємства.
Капітал підприємства постійно рухається, здійснюючи кругооборот та оборот.
Кругооборот капіталу – це безперервних рух капіталу, у процесі якого він послідовно проходить три стадії і перетворюється із грошової форми на продуктивну, а потім на творчу.
Цей процес має такий вигляд: підприємство, маючи капітал (фонди) у формі грошей, купує верстати, обладнання, сировину, наймає робочу силу, тобто грошовий капітал перетворюється на продуктивний. Далі розпочинається процес виробництва: робітник, яким за роботу платять заробітну плату, за допомогою засобів виробництва перетворює сировину на новий товар, тобто капітал у продуктивній формі перетворюється в капітал у товарній формі. Це можна виразити:
/ Рс
Г – Т...В... Т ’- Г ’
\ ЗВ
Обіг виробництво обіг
Розшифрувати це можна так: гроші (Г) перетворюються на товари (Т), тобто робочу силу (Рс) і засоби виробництва (Св). Ці перетворення відбуваються у сфері обігу. Далі процес обігу припиняється (позначається крапками) і починається процес виробництва (В). Потім процес виробництва закінчується (знов позначається крапками), у результаті чого виникає новий товар більшої вартості, ніж та, що була спрямована і виробництво (Т). Товар продається. Таким чином, у процесі кругообороту капітал проходить при стадії: обігу, виробництва та знов обігу, і змінює при форми, грошову на продуктивну, а потім на товарну.
Кругооборот, який розглядається не як одноразовий акт, а як процес, що постійно повторюється, називається оборотом капіталу.
Вставка
Існують два види зношування основного капіталу – фізичне і моральне.
Фізичний знос – матеріальний знос машин, інструментів, будинків і споруд, інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання. Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці, тощо. У результаті фізичного зносу засоби праці втрачають частину своєї вартості.
Моральний знос основного капіталу – це передчасна втрата основним капіталом їхньої вартості або зменшення її. Є два види (дві форми0 морального зносу. За першої форми відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це приводить до зниження витрат виробництва на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінювання основних фондів.
За другої форми морального зносу з’являються принципово нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики та експлуатаційні якості. Іншими словами, нові засоби праці мають набагато вищу продуктивність. Тому стара техніка замінюється новою або модернізується. А це означає втрату як споживчої вартості, втіленої в засобах виробництва, підлягає дострокової заміні ще до того, як її вартість повністю реалізувалася через створений продукт. Отже. За другої форми морального зносу відбувається зниження вартості основних фондів у результаті науково-технічного прогресу.
ТЕСТИ
