Поняття та інфраструктура страхового ринку

Тема 6: Маркетинг страхових послуг

В умовах розвитку ринкових відносин, зростання конку­ренції великого значення набувають питання убезпечення функціонування господарюючих суб'єктів від наявних і по­тенційних загроз, створення дієвої системи захисту їх від впливу можливих негативних факторів.

Багато в чому вирішенню цієї проблеми сприяє формування в Україні досконалого, фінансово стійкого страхового ринку. Окрім того, страхові компанії (СК) мають відігравати суттєву роль в акумулюванні вільних коштів, проведенні активної інвес­тиційної політики.

Страховий ринок - це сфера надання послуг зі страхування, здійснюється страховими компаніями. Він відображає певну систему економічних відносин між страховиком - продавцем специфічного товару страхового покриття та страхувальником - покупцем цього товару. Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

Необхідно особливо відзначити, що різні автори дають своє тлумачення поняття страхового ринку.

«Стра­ховий ринок — система економічних відносин, яка складає сферу діяльності страховиків і перестрахувальників в даній країні, групі держав і в міжнародному масштабі з надання відповідних страхо­вих послуг страхувальникам».

«Страховий ринок - економічний простір, в якому взаємодіють страхувальники (формують попит на стра­хові послуги), різноманітні за формами організації страхові компанії (страховики, котрі задовольняють попит на послуги), стра­хові посередники (агенти та брокери), а також організації стра­хової інфраструктури (об'єднання), асоціації (страховиків, кон­салтингові фірми навчальні заклади).

«Страховий ринок — система економічних відносин з приводу страхування.

Страховий ринок слід розглядати як сфе­ру фінансово-економічних відносин між страховиками і страху­вальниками з надання страхових послуг і захисту майнових інте­ресів юридичних осіб і громадян, а також із здійснення відповідної фінансової діяльності в межах чинного законодавства з боку комерційних страхових компаній і фірм чи державних ор­ганізацій.

Як бачимо, в широкому розумінні страховий ринок являє собою всю сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу страхових послуг, тобто ринок забезпечує органічний зв'язок між страховиками і страхувальниками і тут здійснюється обов'язкове визнання страхової послуги. При цьому необхідною умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потре­би на страховиків, які можуть задовольнити ці потреби. Об'єктив­ною основою страхового ринку є виникнення в процесі відтворен­ня необхідності надання грошової допомоги потерпілим у випад­ку настання непередбачених подій. При цьому основним еко­номічним законом функціонування страхового ринку є закон по­питу і пропозиції.

Законом України "Про страхування" встановлено, що стра­ховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із до­датковою відповідальністю згідно з Законом України "Про госпо­дарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом Україні "Про страхування", а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяль­ності.

Крім цього, до суб'єктів страхового ринку можна віднести також різні об'єднання страховиків, освітні центри по підготовці і перепідготовці кадрів, наявну спеціальну пресу і рекламу страхо­вого ринку, а також пере страховиків, товариства взаємного стра­хування, професійних оцінювачів ризиків (андерайтери), професійних оцінювачів збитків (аварійні комісари, диспашери, аджастери), актуаріїв та Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг – Держкомфінпослуг.

Таким чином, страховий ринок України являє собою певною мірою структуроване економічне середовище. В той же час на процеси подальшого планомірного розвитку страхування як в регіонах, так і в Україні в цілому впливають проблеми різного характеру, більшість яких знаходяться власне поза площиною страхового ринку, зокрема:

1) повільні темпиринкової трансформації та реструктуризації реального сектора економіки;

2) значна частка тіньової економіки;

3) збиткова діяльність більшості підприємств;

4) приховані монопольніутворення.

Крім цього, в силу недооцінки значимості страхування в економіці країни, основний тягар витрат з попередження та ліквідації наслідків стихійних явищ, катастроф і техногенним аварій продовжує лягати на державний бюджет.

Незважаючи на значні темпи приросту основних показників діяльності страховиків та страхових посередників, страховий ринок України має ряд об'єктивних причин свого недостатнього розвитку і невирішених проблем, зокрема:

· низька заінтересованість у страхуванні через недостатню платоспроможність населення;

· недосконале законодавство щодо обов'язкових видів страхування, в т.ч. значна кількість економічно не­доцільних видів обов'язкового страхування;

· нерозвиненість довгострокового страхування життя;

· недостатня капіталізація та низька ліквідність страхо­виків;

· високий обсяг страхових премій, переданих за кордон за договорами перестрахування;

· недостатнє регулювання страхового посередництва, щоне сприяє загальному підвищенню страхової культури на­селення, а в деяких випадках призводить до поширення елементів шахрайства та неконкурентних засад діяльності. На сьогодні існує так званий "неорганізований", або "сірий" сектор, де сотні суб'єктів різних організаційно-правових форм здійснюють посередницьку діяльність у сфері страхування, не будучи ідентифікованими через відсутність відповідного державного регулювання.

• недостатній рівень правового забезпечення медичного страхування. Найгострішими проблемами галузі охорониздо­ров'я впродовж багатьох років є зниження якості медичних послуг.

• невідповідність вітчизняного страхового законодавства вимогам міжнародного законодавства, в т.ч. ЄС, а також принцам та стандартам Міжнародної асоціації страховок нагляду;

• недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення.

Залежно від критерію, покладеного в основу класифікації страхового ринку, розрізняють інституціональну, територіальну, галузеву та організаційну структури.

Інституціональна структура ґрунтується на розмежуванні приватної, публічної або комбінованої форми власності, на якій створюється страхова організація. Вона може бути представлена акціонерними, корпоративними, взаємними, державними страховими компаніями.

У територіальному аспекті виділяють місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та світовий (зовнішній) страхові ринки: місцевий (регіональний) задовольняє страхові інтереси регіону; національний - інтереси, що переросли межі регіону і розширились до рівня нації (держави), світовий - задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господарства.

За галузевою ознакою виділяють ринки особистого та майнового страхування. Кожна із названих ланок має свою структуру (сегментацію).

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так:

- Страхове товариство або страхова компанія, де відбувається формування страхового фонду і переплітаються індивідуальні, колективні та групові інтереси.

Свої стосунки з іншими страховиками економічно відособлені страхові товариства будують на основі співстрахування та перестрахування.

2. Страхові товариства можуть об’єднуватись у спілки, асоціації, та інші об’єднання для координації діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Вони не мають права займатися страховою діяльністю.

3. Товариства взаємного страхування — юридичні особи
страховики, створені відповідно до Закону України «Про
страхування» з метою страхування ризиків цього товариства.
Сплата страхового платежу здійснюється за рахунок чистого
прибутку, що залишається у розпорядженні членів товариства,
крім випадків, передбачених законодавством України.

4. Страхові агенти та страхові брокери — страхові
посередники, - через яких страховики здійснюють страхову
діяльність. Закон України про страхування (ст. 14) визначає їхні
функції таким чином:

страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які від імені та за дорученням страховика і виконують частину страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язані виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересі комісійну винагороду на підставі договору із страховиком;

страхові брокери - громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. В деяких країнах черезстрахових брокерів здійснюється переважна більшість усіх видів страхування, в інших - тільки страхування великих, нових та маловідомих ризиків.

5. Перестрахувальні компанії (перестраховики) – організації,
які не виконують прямих страхових операцій, а приймай страхування ризики інших страховиків і можуть передавати частину з них в ретроцесію.

6. Моторне (транспортне) страхове бюро - юридична
особа, яка утримується за рахунок коштів страховиків, котрим
дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та за умовами передбаченими міжнародними договорами України щодо вказаного виду страхування.

7. Уповноважений орган у справах нагляду за страховою
діяльністю здійснює нагляд з боку держави з метою дотримання
вимог учасниками страхового ринку законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.