Репортаж телевізійний

Стисло кажучи, репортаж – це жива, яскрава розповідь не тільки про те, що бачив журналіст, а й про те, що він зрозумів, і як оцінив те, що бачив.

Свого часу під репортажем розуміли пряму телевізійну трансляцію з місця подій. Нині така форма репортажу використовується здебільшого тільки для трансляції спортивних змагань та важливих офіційних подій і має суто інформаційний характер. Репортажі, як зазвичай, записуються та монтуються, як і телепрограма будь-якого жанру. Однак головні його риси збереглися.

Це – документальність, наочність, динамічність, емоційність живої розповіді про події. Вирішальних особливостей жанру три:

- актуальність подійового матеріалу та його розгортання на екрані у вигляді, максимально наближеному до реального;

- наявність ведучого – посередника між глядачем й об´єктом репортажу – людини, яка не просто роз´яснює перебіг подій, але й дає їм власне трактування, передає глядачеві власний суспільний погляд на події;

- віртуальне психологічне включення глядача в екранні події.

Функція такого «включення» теж покладається на репортера і зумовлює глибоко індивідуальну, розмовну манеру репортерської мовно-поведінкової стилістики.

За жанровими ознаками репортажі поділяються на три основні групи: подієві, проблемні та проблемно-інсценовані.

190. Розважальне шоу

Телевізійне р о з в а ж а л ь н е ш о у– креативне в драматургічному, режисерському, художньому задумах музично-театралізоване, конкурсне або гумористичне екранне видовище – набір музичних, естрадних номерів, репріз і розважальних сценок, об´єднаних єдиним драматургічним ходом, темою, або виконавцем чи сталою групою виконавців.

Першим таким шоу на радянському Центральному телебаченні став розроблений 1960 року режисером О.Габриловичем славнозвісний «Голубий вогник» – свого роду кабаре з усіма ознаками жанру – ведучими, сидінням гостей за столиками, сценою для виступів і т.ін.