Сюжет телевізійний та його різновиди

Найменшим за розміром завершеним інформаційним твором телевізійного мовлення є с ю ж е т. Як зазвичай, сюжет є складником значнішої інформаційної форми, найчастіше – огляду новин. «Найменший за розміром» не означає, що сюжет є якимсь неорганізованим шматком життя, навпаки, телесюжету властива драматургічна завершеність форми навіть більше, ніж деяким документальним фільмам. Адже завдання сюжету полягає в тому, щоб цікаву, часом складну за змістом, подію або факт виразно донести до глядача за лічені хвилини, щоб спрямувати увагу глядача на суттєві, найважливіші деталі явища.

У сюжеті розвивається д у м к а, авторське осмислення матеріалу, за допомогою якого інформація і передається глядачеві.

П о д і є в и й сюжет – це репортажно знятий звіт про подію. Він завжди конкретний у часі: у найменш можливому хронометражі автори такого сюжету повинні дати абсолютно об´єктивну, послідовну, «хронікальну» картину події. Драматургія, композиція подієвого сюжету є, насправді, драматургією самої події.

І н ф о р м а ц і й н и й сюжет дає об´єктивну інформацію про нові явища життя. Він знімається і монтується значно ретельніше, ніж подійовий, адже в ньому треба передати не скороминучу динаміку подій, не просто повідомити про факт, а ознайомити глядача з явищами, які можна, зазвичай, відзняти в спокійній, не репортажній обстановці, надати глядачеві нехай поверхневі, але визначальні відомості про нове, цікаве, актуальне.

Н а р и с о в и й сюжет ближчий до образних текстових, зображальних, монтажних узагальнень.

У нарисовому сюжеті наявна сюжетна побудова драматургії. Основна авторська думка такого сюжету може виходити за межі події до широких узагальнень.

Як окремий різновид нарисового сюжету можна виділити

і с т о р и ч н и й, або ж л і т о п и с н и й сюжет.

Для його створення використовується переважно фільмотечний чи іконографічний матеріал – фотографії, документи, картини, малюнки, кінострічки та відеокадри, присвячені певним історичним подіям.

Ще один різновид нарисового сюжету – сюжет портретний, тобто такий, у якому розкривається характер, супільна дільність певної людини. Це чи не найскладніша сюжетна форма, адже треба не тільки розповісти якийсь факт із життя людини, не просто ознайомити глядачів з її досягненнями, але й розкрити на екрані індивідуальність, самобутній внутрішній світ героя сюжету.

Одним з основних шляхів створення телевізійного портрета є синхронна зйомка героя сюжету.

Цікавою і, на жаль, непоширеною формою нарисових телесюжетів є сюжети к р и т и ч н і. Це сатиричние чи гнівне виявлення недоліків у навколишньому житті. Форма критичного сюжету може бути будь-якою – ігрова карикатура, документальне розслідування за допомогою «схованої камери», або просто фіксація безгосподарності, нехлюйства тощо.

Проте, якою б не була форма критичного сюжету, він є розповіддю про конкретні локальні негативні факти. Його завдання – виявити недоліки і звернути на них увагу. Аналітичний розгляд проблеми виходить за межі сюжету – жанру інформаційного за своєю суттю.

Зовсім протилежним за змістом є сюжет а г і т а ц і й н и й. Застосовується він, не часто, але має місце, зокрема у соціальній пропаганді. Простий приклад – агітація за здоровий спосіб життя, скажімо, відмову від паління чи вживання алкогольних напоїв.

Драматургія агітаційного сюжету може бути будь-якою, але бажано будувати його на суто документальному матеріалі, коротеньких інтерв´ю, спостереженнях.

Агітаційний сюжет – яскравий, динамічний, захоплюючий, відзнятий з вигадкою, змонтований у чіткому ритмі, з виразним метафоричним текстом.