Моногені спадкові захворювання і закономірності їх передачі. Типи успадкування захворювань

Спадкові хвороби – ураження пов’язані з ушкодженням генетичних структур при цьому захворювання може успадковуватись від батьків (пробанд - сегрегант) або вперше виникнути у даного індивідуума внаслідок мутації (пробанд - мутант). У ті і інші можуть успадковуватись у поколіннях (успадковані хвороби) або не успадковуватись.

Спадкові хвороби є:

а) геномними (порушення кількості хромосом в усіх клітинах, або в певній частині клітини і тканини);

б) хромосомні – незбалансовані порушення структури хромосом, типу делеції (втрата ділянки хромосом), дуплікації (подвоєння ділянки хромосом), транслокації (перенесення ділянки хромосома на інше місце), інші ушкодження хромосом що спричиняють зміну локалізації та дози генів.

в) моногенними – що виникають в наслідок мутації в 1 гені що кодує 1 конкретну ознаку.

Вони є:

а) аутосомні;

б) зщепленні зі статтю, при яких пошкоджені гени розташовуються відповідно в аутосомах або статевих хромосомах.

Моногені спадкові хвороби є такі що успадковуються домінантно або рецесивно.

При домінантному синдромі мутантний ген проявляється не лише в гомозиготному але і гетерозиготному стані. При цьому часто аутосомно– домінантні синдроми летальні в гомозиготі (якщо обидві алелі домінантні та ушкоджені). Аутосомно-домінантна паталогія успадковується від уражених батьків дітьми (вертикальне успадкування в розводі), а ступінь ушкодження від пенетрентності та експресивності гена.

X–зчеплена домінантна паталогія проявляється як у жінок так і у чоловіків, причому в останього проходить важче, оскільки чоловіки гомозиготні.

Аутосомно–рецесивні успадкування уражають дітей від здорових батьків (гетерозиготних носіїв мутантного гена) внаслідок комбінативної мінливості, 25% дітей батьки яких – гетерозиготні.

Паталогія успадковується в родоводі по горизонтальній лінії.

Усі діти хворих, котрі перебувають в неспорідненому шлюбі будуть носіями цього гена, але при цьому практично здоровими.

XP – рецесивні хвороби, передаються від діда через матір до внука. Дівчатка хворіють вкрай рідко, якщо отримують від батька і матері по X хромосомі що несе рецесивний мутантний ген. Це буває при кровоспорідненому шлюбі.

У – значена паталогії передається тільки від батька синів.

Аутосомно – домінантна паталогія летальна в гомозиготному стані.

Мультифакторна патологія – результат комбінативної мінливості, коли діти від обох батьків отримують комплекс мутантних генів достатній для розвитку паталогії.

Окрім багатьох генів, необхідних для виникнення хвороби в її етіології та патогенезі грають велику роль фактори навколишнього середовища.

Є хвороби, що пов’язані із статтю, а є такі, що слід відрізняти від щеплених з нею. У такому випадку мутантний ген розташовується на аутосомі (а не на статевій хромосомі), але уражуються особи тільки однієї статті. Наприклад – гіпоспадія тільки у хлопчиків, а зниження лактацій тільки у жінок.

Серед всіх захворювань є спадкова паталогія яка має єдину етіопатогенетичну природу

Аномалія та дифекти розвитку. Великі генетичні дифекти геномної природи. так придушують процес ембріонального розвитку, що найчастіше являють летальними.

Збільшена кількість хромосом (різні види поліплоідії) визначають частіше в матеріалі спонтаних абортів. В літературі є рідкі випадки смерті народжених мертвих або ранньої постнатальної смертності з набором хромосом 69 замість 46. На раніх стадіях ембріонального розвитку летальні також аномалії кількості окремих хромосом – моносомія та трисомія.

Завершити ембріональний розвиток і можуть родитись живими (в разі геномного ушкодження) діти з трисомією за 21-ю хромосомою, або зі зміною кількості статевих хромосом - с-м Шдишевського –Торнера (45 ХО) полісомії X (47 ХХХ; 48 ХХХХ), с-м Клейнфельтера (47 ХХY; 48 ХХYY) трисомним варіантом хвороби Дауна 47ХХ.

С-м Шеришевського-Тернера і Дауна проявляєть в розвитку дитини з хромосомним набором різних вад розвитку, с-м Клейнфельтера – діагностується в пубертатному періоді.

Серед регулярних трисомій, що появляються від народження с-м Едвардса (47Х 18), с-м Патау (47Х 13) трисомію за хромосомою 8 (47+8).

До хромосомних хвороб відносяться числені природжені вади розвитку це трисомії за групою С Е Д, часткові трисомії та моносомії за всіма хромосомами людини.

Для них характерні - аномалії розвитку кінцівок, розвитку очей, вух, твердого і мягкого піднебіння, часто заяча губа, відставання в розумовому і фізичному розвитку, недоношеність, гіпотрофія при народженні; поєднання цих аномалій характерні для різних синдромів.

Ця паталогія реєструється у плода за допомогою пренатальної діагностики або з перших хвилин життя.

Серед хромосомних аберацій найбільш відомі с-м Крику кішки (46 –4р.), Вольфа – Крінгорна. С-м Котячих очей (46+22д або 47Х), с-м Пределя Віллі.

Патологія розвитку може мати моно - та полігенну природу.

Захворювання що успадковуються за аутосомно – домінантним шляхом:

Ахондроплазія – карликовість (короткі ніжки і ручки) з великим черепом характерна рентгенологічна особливість – вкорочення основи черепа, зменшення потиличного отвору, укорочення та потовщення трубчатих кісток.

С-м Трігера–Колінза (мандібуло–фасциальний дизостоз) тут антимонголоїдний розріз очей, гіпоплзія верхньої та нижньої щелепи, відсутність вій. Успадкування домінантне.

С-м Фрімана–Шелдона (обличя людини що сміється) передається аутосомно- домінантно. Клініка – блефарофімоз, косоокість, довгий фільтр, маленький рот з втягненням, комітодактилія.

С-м Крузона – успадкування аутосомно-домінантне. Гіпертелоризм, екзофталь, розбіжна косоокість, форма носа що нагадує дзьоб папуги, коротка верхня губа, гіпоплазія верхньої щелепи, прогнантизм, іноді синдактилія, застійний сосок, атрофія зорового нерва. Гострота зору знижується в перші роки життя, потім стабілізується; нерідко щелина піднебіння, вади серця.

С-м Опітца (тип І, ІІ) - гіпертелоризм, щилинне обличчя, вади розвитку вух, серця, у чоловіків гіпоспадія, крипторхізм, пахвині кили.

С-м Поланда – дефект великого грудного м’яза, відсутність соска, дефекти ребер, часто синдактилія.

Полікізтоз нирок (дорослий тип) - проявляється після 30 років. Біль в животі протиїнурія, гематурія, пальпується збільшена нирка, підвищений АТ, прогресує ниркова недостатність. Інколи це захворювання проявляється у дітей до 10 років.

С-м Ван дер Вуда – щілина губи або піднебіння, наявність ямки на слизовій оболонці нижньої губи.

С-м Аарського – у чоловічої статті: короткий тулуб, кругле обличчя, гіпертелоризм, брахидактилія, шалеподібна калитка. Вторинні статеві ознаки розвинені нормально.

Синдроми вад розвитку за аутосовно–рецесивним шляхом передачі:

С-м Боуна – черепно–лицьові і скелетні аномалії, природжена глаукома, відсутність утворення жиру, агенезія мозолистого тіла, смерть в раньому віці.

С-м Сміта–Лешлі–Опітца – гіпертрофія при народженні, мікроцефалія, птоз, епікант, косоокість, вивернуті назовні ніздрі, мікрогнаптія, синдактилія, полідактилія, вади серця, аномалії нирок і легень, пілорозтиноз, розумова відсталість (причина - мутація в одному із генів обміну холостерину).

С-м Гольденара – окуло-ауріко-вертибальна дисплазія. Проявляється однобічної гіпоплазією обличчя, ліподермоїдами очей, колобомою верхніх повік, аномалією вушних раковин і хребта.

С-м Жена – асфіктична дистрофія грудної клітини, відставання росту, укорочення кінцівок, ниркова недостатність, вроджені вади серця.

Мозково-очно-лицево-скилетний с-м – проявляється пренатальною гіпоплазією мікроцефалією, мікроофтальмією, кіфосколіозом, флексорним контрактурами суглобів.

С-м Ленца – мікроофтальмія, деформація вушних раковин, астенічна тілобудова.

Успадкування синдрому X–зчеплено рецесивно. Гетерозиготні жінки мають мінімальні ознаки патології у вигляді вузького обличчя, дефектів зубів, рудиментарної полісиндактилії.

Спорадичні випадки множиних вад розвитку належать до нових мутацій, оскільки їх успадкування прослідкувати не вдається в зв’язку з підвищеною летальністю. Сюди відносяться комплекс амніотичних деформацій (Адам–комплекс або природжені ампутації, дефекти хребта, атрезія ануса, трахеостравохідні фістули, дисплазії променевої кістки, вади нирок).

Спорадично трапляється синдром Корнелії де Ланге (мікроцефалія, гіпертріхоз, довгі загнуті вії, брови, що зрослися, довгий фільтр, вивернуті ніздрі, відставання в розумовому і фізичному розвитку, вади внутрішніх органів). У деяких випадках тут буває прибудова хромосом.

При множинних вадах розвитку, сучасні методи дозволяють встановити діагноз певного синдрому і визначити хромосомний чи генний дефект та тип успадковування.

Лікування аномалій розвитку хірургічне, воно ефективне. Частота виявлення вад розвитку залежить від кваліфікації мед. працівника, використання статистичного обліку та звітності. Частота вроджених вад розвитку в Угорщині 60 на 1000, в США – 90 на 1000, в Україні 50 на 1000 (має місце тенденція до зростання).