З виконанням методу полярних балів

1.1. Стан здоров'я: 5 – відмінне здоров'я, 4 - здоров'я зовсім не турбує, 3 – рідкі, швидко минаючі захворювання, 2 – хронічні захворювання, що мало відбиваються на працездатності, 1 – хронічні захворювання, що помітно відбиваються на працездатності.

1.2. Ставлення до власного здоров'я: 5 – зовсім не думає про своє здоров'я, 4 – схильний його переоцінювати, 3 – ставлення до здоров'я відповідає його стану, 2 – переоцінює свою хворобу, проявляє риси надмірної вразливості, 1 – різко переоцінює свою хворобу, дуже вразливий.

1.3. Умови роботи оцінюються за однією шкалою з умовами в сім'ї.

1.4. Умови в сім'ї: 5 – умови дуже сприятливі, 4 – сприятливі, однак не дають повного задоволення, 3 – невизначені і непостійні, 2 – малосприятливі, що викликає переживання, 1 – дуже несприятливі.

1.5. Фізкультурна активність: 5 – активно займається спортом, має розряд, 4 – займається спортом нерегулярно, але з великим інтересом, 3 – займається щоденно фізкультурою зарядкою, проявляє інтерес до спортивного життя, 2 – ранковою фізкультурною зарядкою займається нерегулярно, інтересу до спортивного життя не проявляє, 1 – ранковою зарядкою не займається, спортом не цікавиться.

2.1. – 2.6. Здібності є загальними якостями. Їх оцінюють за успішністю діяльності суб'єкта в тій чи іншій області (основній для нього чи побічній) та за вираженістю у суб'єкта інтересу до неї. Причому, для оцінки здібностей особливо важливо враховувати визначення у суб'єкта цієї здібності оточуючими.

2.1. – 2.5. Відмічені здібності оцінюються відповідно до наступної шкали: 5 – визначений талант до цього виду діяльності, 4 – виразно виражені здібності, що потім виділяють особистість серед оточуючих, 3 – виражені інтереси до даного виду діяльності при здібностях, що не виділяють особистість серед ровесників, 2 – відсутність здібностей, що утруднює засвоєння та здійснення даної діяльності, 1 – виражена нездатність до неї. При цьому необхідно застерегти від підміни здібностей досвідом роботи в цій області, який оцінюється в під структурі досвіду (5), і пам'ятати, що психомоторні здібності оцінюють за досягненнями у спорті, ручній майстерності, водінні автомобіля, мотоциклу і т.д.

2.6. Морально-правові здібності: 5 – високий рівень моральної і правової свідомості, колективізму, чуйність і повага як постійна основа ставлення до людей і активної протидії порушенню морально-правових норм, 4 – високий рівень моральної і правової свідомості, але пасивне ставлення до порушників норм, 3 – рідкі та не різко виражені вчинки, в яких проявляються відступи від моральних і правових норм під впливом зовнішніх обставин, 2 – часті відхилення від моральних і правових норм, 1 – систематичні відхилення від них, що базуються на відповідному світогляді.

3.1. – 3.5. Оцінюючи характер слід пам'ятати, що він ніби каркас особистості. Риси особистості, по-різному поєднуючись один з одним, взаємообумовлені ставленням особистості до численних явищ дійсності. Підкреслимо, що риси характеру завжди морально забарвлені. Виділяються такі головні, тобто характероутворюючі ставлення особистості: до суспільства, до праці, до людей, до самого себе і до власності. Оцінюючи риси характеру, слід використовувати таку шкалу: 5 – назва (якість) властивість розвинена дуже добре, яскраво виражена і проявляється часто в різних видах діяльності, будучи рисою характеру, 4 – виражена помітно, але проявляється непостійно, хоча протилежна їй властивість проявляється дуже рідко, 3 – вона і протилежна їй властивість виражені не різко і в проявах врівноважують одна одну, хоча обидві проявляються нечасто, 2 – помітно більш виражена і частіше проявляється протилежна названій властивість особистості, 1 – властивість, протилежна названій, проявляється часто в різних видах діяльності, будучи рисою характеру, 0 – немає відомостей для оцінки цієї властивості особистості. Причому, не слід зловживати балом 5. Його треба ставити лише у випадку, що не викликає жодного сумніву, коли вказана (властивість) риса характеру систематично проявляється в різних видах діяльності цієї особистості, виражається як її звичка. Даючи оцінку п'яти групам рис характеру (3.1. – 3.5.), слід керуватися нижченаведеними поясненнями.

3.1. Ставлення до суспільства виражається в ідейності, патріотизмі, почутті обов'язку, солідарності, інтернаціоналізмі, принциповості, оптимізмі та їх антиподах.

3.2. Ставлення до праці оцінюють з врахуванням працелюбності чи ліні, дисциплінованості – недисциплінованості, добросовісності – недобросовісності, обов'язковості - необов'язковості. Тут оцінюється і якості характеру, що відображають ступінь трудової активності, діловитості, практичності, ініціативності, організованості, зібраності та протилежній їм риси.

3.3. Ставлення до людей узагальнює: а) гуманістичні – антигуманні риси характеру (людинолюбство – людиноненависництво, альтруїзм – егоїзм, благородство – низькість, довірливість – недовірливість, чесність – брехливість і т.п.), б) комунікативні – некомунікабельні риси характеру (комунікабельність – замкненість, колективізм – індивідуалізм, вічливість – грубість, вихованість – невихованість, терплячість – нетерплячість, поступовість – впертість і т.п.).

3.4. Ставлення до самого себе оцінює наявність чи відсутність почуття власної гідності, самоповаги, гордості, честі самолюбства та їх негативних проявів – честолюбства, гордині, чванства і т.п. Найважливіша роль у цій групі рис належить совісті, яка, будучи основним внутрішнім регулятором моральної поведінки особистості, керує ними.

3.5. Ставлення до власності оцінюють узагальнено з урахуванням: бережливості – скупості, щедрості – жадібності, акуратності – неакуратності і т.п.

4.1. – 4.7. Спрямованість характеризує орієнтацію життєвого шляху людини стосовно різних сторін дійсності; це ніби вектор, що вказує, куди чи на які цілі спрямована особистість і якими мотивами і ціннісними орієнтаціями вона при цьому керується. Рівень спрямованості виражається у соціальній зрілості особистості, ступені її ідейності і усвідомленості, широта ж свідчить про великий круг інтересів, де повинен бути головний, центральний, інтерес. Інтенсивність спрямованості пов'язана з емоційним забарвленням, вона може мати досить великий діапазон вираженості, коливаючись від нечітких потягів, через усвідомленні бажання і активні прагнення до повної переконаності. Стійкість спрямованості характеризується її протяжністю у часі - ця якість особистості в першу чергу пов'язана з наполегливістю як проявом розвиненої волі. Під дієвістю розуміють активність реалізації цілей спрямованості в діяльності.

4.1. Рівень спрямованості: 5 – переконання, ідеали і нахили відповідають моральним нормам, 4 – переважає високі переконання, але мають місце і окремі нахили, що суперечать їм, 3 – переконання і нахили суперечливі, без помітного переважання позитивних чи негативних, 2 – спрямованість нестійка, але з переважанням елементів, що протирічать моральним нормам, 1 – різко виражена спрямованість, що суперечить моральним і правовим нормам.

4.2. Широта спрямованості: 5 – широкий круг професійних, літературних, художніх, спортивних, технічних чи інших інтересів, 4 – наявність, окрім професійних, ще однієї-двох чітко виражених ліній інтересів, 3 – лише професійний інтерес, 2 – наявність однієї вираженої лінії інтересів – хоббі, 1 – відсутність будь-якої вираженої лінії інтересів.

4.3. Інтенсивність спрямованості: 5 – високо виражена інтенсивність переконань і інтересів, що проявляється як пристрасть, 4 – інтенсивність переконань і прагнень, що виділяє особистість з позитивної сторони, 3 – інтенсивність переконань і інтересів, що не виділяє особистість серед оточуючих, 2 – понижена інтенсивність інтересів і відсутність ідеалів, що помітно виділяє суб'єкта з негативної сторони, 1 – повна байдужість до оточуючого і відсутність інтересів.

4.4. Чіткість спрямованості: 5 – спрямованість не змінилась з юнацького віку, 4 – спрямованість змінювалась в житті один раз, 3 – спрямованість змінювалась декілька разів, але зберігалась по декілька років, 2 – спрямованість змінюється по декілька разів протягом року, 1 – повна відсутність стійкості спрямованості.

4.5. Дієвість спрямованості: 5 – майже всі переконання і прагнення реалізуються в діяльності, 4 – здійснюється більша частина прагнень, 3 – здійснюється значна їх частина, 2 – реалізуються лише ті із прагнень, які легко здійснювати, 1 – вся спрямованість пасивна і в діяльності не реалізується.

4.6. Професійну спрямованість визначають стосовно основної спеціальності і оцінюють щодо такого кола питань: 5 - суб'єкт обрав дану професію за бажанням, давно, йому доводилось долати перешкоди на шляху до неї, він професією задоволений, 4 – бажання у суб'єкта обрати дану професію декілька разів мінялося, однак довелося долати перешкоди на шляху до неї, він задоволений, 3 і 2 – оцінюється за ступенем стійкості професійного інтересу і його задоволеності, 1 – вибір професії був випадковим, суб'єкт хотів би поміняти професію.

4.7. Атеїстична (чи релігійна) спрямованість: 5 – войовничий атеїст, що активно бореться з релігією, 4 – послідовний, але не активний атеїст, 3 – атеїст з елементами суєвірності, 2 – пасивно релігійний, 1 – активний борець за релігію.

5.1. – 5.6. У підструктуру досвіду особистості входять її риси, що формуються в процесі навчання: знання і уміння. Вони визначають як професійну підготовленість (5.1.), так і рівень різних аспектів культури (5.2. – 5.6.).

5.1. Професійну підготовленість (по основній спеціальності) оцінюють за успішністю трудової діяльності: 5 – відмінна, 4 – (хороша), добра, 3 – посередня, 4 – погана, 1 – дуже погана.

5.2. – 5.6. Культуру особистост і оцінюють так: 5 – загальновизнана дуже висока культура, яка може слугувати зразком для інших, причому виконання відповідних умінь стало потребою, 4 – високий рівень умінь, що виділяє особистість серед оточуючих, 3 – середній рівень культури, що не виділяє особистість серед оточуючих, 2 – понижений рівень, що виділяє особистість з негативних сторони, 1 – немає елементарної культури у даній області. При цьому слід зважати на те, що психомоторну культуру (5.6.) враховують, узагальнюючи трудові, рухові і спортивні навички. У всіх випадках не можна ототожнювати культуру з проявом досвіду, підготовленості в даній області, зі здібностями до даної діяльності і відповідною спрямованістю, яким у карті присвячені окремі пункти (2 і 4).

6.1. – 6.9. Коли говорять про особливість психічних процесів, то підкреслюють динамічні моменти психіки, відносно короткочасно триваючих. В психічних процесах тісно взаємопов'язані пізнавальні і афективні компоненти, вони лежать в основі властивостей особистості, як більш стійких її проявів.

6.1. – 6.3. При оцінці емоційних особливостей враховують, який настрій частіше притаманний суб'єктові – веселий, пригнічений чи спокійний, рівний; що частіше виникає у суб'єкта у відповідь на різного роду труднощі – розгубленість, невпевненість, чи, навпаки, зібраність, усвідомлення власної сили, почуття азарту.

6.1. Емоційну збудливість оцінюють балами 5 і 4, якщо суб'єкту притаманна висока ступінь вразливості (всяка приємна подія викликає почуття радості, а всякі дрібні неприємності сильно засмучують), роздратування частіше виникає одразу, вимушене очікування збуджує, після невдач, неприємностей довго переживає, балами 2 і 1 оцінюють низькі ступені вираженості емоцій у суб'єкта, а балом 3 – якщо суб'єкт не проявляє ні особливої радості, ні особливого смутку і роздратування у нього накопичується поступово.

6.2. Емоційно-моторна стійкість: 5 – порушення психомоторики (напруженість, порушення координації, збільшення тревоги) ні при яких емоціях не виникають, 4 – виникає незначна напруженість при сильних емоціях, в складній обстановці, 3 – швидко минаючи напруженість при кожній діяльності, 2 – виражені стійкі порушення психомоторики, що погано піддаються подоланню, 1 – виражені емоційно-моторні порушення не долаються ніякими засобами та способами.

6.3. Стенічність емоцій: 5 – як правило, дещо піднесений настрій, що позитивно впливає на діяльність, 4 – настрій, як правило, рівний, пригніченість відмічається вкрай рідко, 3 – властива зміна настроїв, однак вираженого переживання стенічних та астенічних емоцій немає, 2 – переважає пригнічений настрій і астенічні емоції, що негативно впливають на діяльність, 1 – настрій завжди пригнічений, що змінюється байдужістю.

6.4. Уважність: 5 - суб'єкту легко одночасно виконувати дві і більше справи (наприклад, писати листа і розмовляти; буваючи в театрі чи кіно, вдається помітити все, що відбувається на сцені чи на екрані), у розмові з легкістю переходить з однієї теми на іншу, легко працювати, коли шумлять товариші, 4 – увага частіше приковується до чогось одного, подразники відволікають, але ненадовго, 3 – може зосередитися на чомусь одному, слабка стійкість до заважаючих факторів, перехід з однієї теми на іншу утруднений, 2 – відволікається при поясненні, розсіяний, в бесіді губить нитку розмови, зміна теми викликає велике утруднення, 1 – не здатен зосередитися.

6.5. Пам'ять оцінюють узагальнено за такими показниками:5 – легко пригадує де і коли чув чи читав про даний предмет (причому сторінку і місце в книзі пам'ятає), добре і з першого разу запам'ятовує імена, дати, смисл прочитаного, елементи фізичних вправ, впізнає людину багато років по тому, навіть якщо бачив її один раз, 4 – пам'ять хороша, але бувають випадки забування лиць, імен, дат, формул, 3 – запам'ятовує лише смисл прочитаного, пригадує з зусиллями, 2 – пам'ятає окремі деталі почутого чи прочитаного, завдання для запам'ятовування йому доводиться повторювати декілька разів, 1 – до тривалого збереження інформації не здатен.

6.6. Кмітливість як мислительний процес оцінюється за такою шкалою: 5 – швидко і добре розуміє питання, які ставляться перед ним, винахідливий при відповіді, швидко орієнтується у новій тактичній обстановці (наприклад, в спортивних іграх легко розгадує задум “суперника”), 4 – те саме, тільки виражено меншою мірою, 3 – вдале рішення, як правило, запізнюється, чи має схильність до надмірно швидких, але необдуманих відповідей, 2 – тугодум, прийоми, що допомагають виконувати задачі, знаходить повільно, 1 – виражена у мінімальному ступені.

6.7. Уяву (чи фантазію) оцінюють балом 5 у тих випадках, коли її можна назвати творчою, що проявляється в будь-якій образотворчій, конструкторській, науковій і т.п. діяльності, балом 4 – якщо уява розвинута, але частіше проявляється в одному виді діяльності, 3 – уяву проявляється епізодично, 2 – дуже рідко, 1 – відсутня.

6.8. – 6.9. Воля пов'язана з свідомою саморегуляцією суб'єктом своєї поведінки і виражається у подоланні труднощів. Найсуттєвішими характеристиками для розуміння волі є самоволодіння і цілеспрямованість.

6.8. Самоволодіння оцінюють за такою шкалою: 5 – у складній обстановці легко володіє собою, легко придушує спалахи гніву, 4 – при сильному збуджені вдається здаватися спокійним, однак переживання супроводжується посиленою жестикуляцією, зміною міміки, голосу і т.п., 3 – відомі випадки втрати самовладання, здійснення вчинків, в яких потім доводиться розкаюватися, 2 – зі значними зусиллями і рідко придушує спалахи гніву, 1 – себе не саморегулює.

6.9. Цілеспрямованість, наполегливість і рішучість оцінюють по тому, чи здатна людина подовгу і стійко дотримуватися прийнятого рішення, наскільки наполеглива, вперта у подоланні труднощів, що стоять на шляху до досягнення; що їй більш властиво: впевненість при прийнятті рішення чи рішучість. При виборі балів (від 5 до 1) необхідно враховувати ступінь вираженості всіх цих проявів особистості.

7.1. – 7.3. Властивості біологічно обумовленої підструктури особистості (темперамент) змінюється значно менше, ніж властивості інших підструктур, частіше маскуючись і компенсуючись останніми.

7.1. Ступінь прояву сили (що оцінюється балами 5 і 4) чи слабкості (що оцінюється балами 2 і 1) нервових процесів, може бути визначена за такими, наприклад, особливостями трудової діяльності: наскільки суб'єкт витривалий у роботі, наскільки впливають на його працездатність шум та інші сильні та незвичні подразники, чи зберігає від самовладання в важких, небезпечних умовах, чи може він тривало працювати без перерви, не знижуючи результатів, і т.п.

7.2. Ступінь прояву врівноваженості (що оцінюється балами 5 і 4) чи неврівноваженості (що оцінюється балами 2 і 1) нервових процесів може бути виявлена за такими ознаками: чи працює суб'єкт у рівному темпі чи схильний працювати поривами, настрій його, як правило, спокійний чи часто змінюється, як він веде себе при вимушеному очікуванні – спокійний чи втома викликає в нього безсоння чи перерваний сон і т.п.

7.3. Ступінь рухливості (що оцінюється балами 5 і 4) чи інертності (що оцінюється балами 2 і 1) нервових процесів може бути виявлена за такими показниками: чи легко суб'єкт переходить від одного виду діяльності до іншого; чи швидко включається в роботу; чи заважають йому на новій роботі старі навички; чи легко він набуває позитивні звички і позбавляється від шкідливих; чи швидко приймає рішення (зокрема, в спортивних іграх); чи швидко засинає і прокидається і т.п. При оцінці вказаних вище рис особистості бал 3 ставиться, коли немає підстав говорити про переважання сили і слабкості, рухливості чи інертності, врівноваженості чи неврівноваженості.



Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: