Міжнародні розрахунки і платіжний баланс

План лекції

8.1. Загальна характеристика платіжного балансу.

8.2. Фактори, що впливають на платіжний баланс та його державне регулювання.

8.1. Статистичним звітом усієї сукупності МЕВ країни є платіжний баланс. Він порівнює річні фактичні платежі, які отримує держава з-за кордону, і платежі, які сплачує дана держава своїм іноземним партнерам. Різниця між надходженнями і переказами за кордон має назву сальдо платіжного балансу.

Сальдо платіжного балансу має три види стану:

- нульове (збалансоване) при збігу надходжень і сплат за кордон;

- позитивне при перевазі зовнішніх надходжень до держави;

- негативне (від’ємне) при перевищенні зовнішніх платежів.

Стандартний платіжний баланс має два розділи:

1. Рахунки поточних операцій, зокрема:

а) торговельний баланс, тобто різниця між експортом та імпортом товарів, що дозволяє відрізняти нульове, позитивне і від’ємне сальдо зазначеного балансу;

б) баланс послуг;

в) баланс доходів;

г) баланс поточних трансфертів.

Пункти б), в), г) об’єднує термін “невидимі операції”.

2. Рахунки операцій з капіталом і фінансові операції.

Якщо платіжний баланс спирається на щорічні дані, то розрахунковий баланс додає до платіжного цифри вимог і зобов’язань країни за попередні роки.

Для подолання дефіциту платіжного балансу використовують іноземні запозичення, золотовалютні резерви, заходи валютно-фінансової політики. Але найбільш надійним кроком є збалансований розвиток національної економіки.

8.2. Крім двох розділів, платіжний баланс включає також автоном­ну статтю під назвою «Помилки та упущення» (ЕО), яка відоб­ражає сальдо неточностей щодо руху економічних цінностей. Ці неточності можуть викликатися часовими й вартісними розбіж­ностями між митною і банківською статистикою. Тому рівнова­га платіжного балансу забезпечується тоді, коли сальдо рахунка поточних операцій дорівнює сальдо рахунка капітальних опера­цій з протилежним знаком з одночасним урахуванням сальдо статті «Помилки та упущення». Це дає підстави визначити рівно­важний платіжний баланс за такою формулою: в якому сальдо рахунку капітальних операцій обчислюється без статті «Резервні активи». Платіжний баланс, визначений на таких умовах, називається балансом автономних операцій. При цьому до автономних належать операції, які здійснюються суб'єктами приватної економіки без участі держави. На протива­гу цьому операції з резервними активами здійснюються держа­вою і називаються офіційними, тобто неавтономними. Звідси баланс автономних операцій (ВPa) можна визначити так:

де RES — сальдо статті «Резервні активи».

Порушення балансу автономних операцій свідчить про те, що країна отримала від автономних операцій менше або більше іно­земної валюти, ніж витратила на ці операції. Цей дисбаланс усу­вається за рахунок операцій з резервними активами, які перебу­вають під контролем держави в особі центрального банку. Якщо баланс автономних операцій складається з дефіцитом, тобто СА < (КА - RЕS) + ЕО, то за рахунок скорочення (продажу) ва­лютних резервів центральний банк додатно збільшує сальдо стат­ті «Резервні активи» і сальдо рахунка капітальних операцій. Як­що баланс автономних операцій складається з профіцитом, тобто СА > (КА -RES) + ЕО, то за рахунок збільшення (купівлі) валют­них резервів центральний банк від'ємно збільшує сальдо статті «Резервні активи» і сальдо рахунка капітальних операцій. Отже сальдо балансу автономних операцій дорівнює сальдо статті «Ре­зервні активи» з протилежним знаком, тобто ВР_а = -RES. Завдяки цьому врівноважується платіжний баланс: ВР = ВР_а + RES = 0.

Тема 9