Схема 2. Європейці про вступ України до ЄС

Європейці про вступ України до ЄС

____________________________________________

*Загальна кількість опитаних склала 7041 чоловік.

Тема 10. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК.

План лекції

10.1. Формування економічної єдності світу;

10.2. Глобалізація економічного розвитку і роль МЕВ у формуванні глобальної економіки.

10.1. Вивчення дисципліни ми починали із з’ясування сутності інтернаціоналізації виробництва. Закінчуючи вивчення курсу, бачимо, що інтернаціоналізація господарства в широкому розумінні на зламі двох тисячоліть набула нової якості - глобалізації всіх сфер життя в планетарному масштабі.

На початку XXI ст. глобальні процеси значно прискорилися, вони не тільки впливають прямо або опосередковано на економічний, соціальний і політичний розвиток усіх країн світу, а й визначають історичну долю багатьох держав на всіх континентах. З’явилося навіть нове поняття - ”глобальне мислення”. Дійсно, в умовах посилення взаємозалежності інтернаціонального і національного, щоб ефективно діяти, необхідно глобально мислити!

Термін “глобалізація” (від лат. «globus» - куля) у науковий обіг увійшов недавно. На основі іменника globus – куля з’явився французький. прикметник global, тобто “стосується всієї земної кулі” (або повний, всеохоплюючий, всеосяжний). В англійських словниках термін “глобалізм” з’явився у 1961 р. і вживається у значенні “постінтернаціоналізм”. На основі поняття глобалізм з’явився пізніше термін «глобалізація».

У 80-ті роки ХХ ст. термін «глобалізація» значно поширюється в різних науках: політичних, економічних, соціальних, культурологічних та інших.

Говорячи про економічну глобалізацію, глобалізацію економічної діяльності, розуміємо саме “постінтернаціоналізацію”, тобто таку стадію економічного розвитку, якій передують інтеграція та інтернаціоналізація.

Зауважимо ще й таке: термін “глобалізація” ширше сфери сучасних міжнародних, економічних відносин (процесів). Він є узагальненням багатьох сфер сучасного суспільного життя, починаючи з глобальної модернізації і закінчуючи планетарною злочинною діяльністю (міжнародним тероризмом).

Серед науковців сьогодні немає єдиного підходу до визначення сутності глобалізації. Представники різних країн, регіонів, віросповідань, наукових шкіл, різні верстви населення по-різному сприймають цей універсальний термін.

Деякі “скептики” підкреслюють той факт, що сьогодні у світі існує багато народів, які зовсім виключені з глобальних процесів.

Ми розглядаємо економічну глобалізацію як нову фазу прискорення розвитку світогосподарських зв’язків у кількісному та якісному відношенні.

Поняття “глобалізація економічного життя” і “глобальна економіка” не тотожні. Глобалізація є процесом переходу від світової економіки до глобальної. Остання сьогодні перебуває у стадії формування, розвитку, утвердження.

Світова економіка – це об’єднання взаємопов’язаних суверенних національних економік внаслідок їх інтеграції та інтернаціоналізації.

Глобальна економіка, на відміну від світової економіки, є вищою формою економічної діяльності в планетарному обсязі. Тут роль “нації-держави” зводиться до мінімуму і вважається анахронізмом індустріального суспільства.

Економічна глобалізація як принципово новий процес розпочалася наприкінці XIX ст. Вона була перервана двома світовими війнами та “великою депресією”, а нового прискорення та поширення отримала в останній чверті XX ст. внаслідок реалізації досягнень НТП.

Є також інші тлумачення глобалізації. Значна кількість дослідників вважає, що глобалізація відбувається упродовж кількох останніх століть внаслідок інтеграції та інтернаціоналізації світового господарства. Почалася вона на початку XVII ст., коли з’явилися перші компанії, які здійснювали виробництво і обмін у всесвітньому масштабі. Нідерландська Вест-Індська компанія виборола в 1621-1791 рр. монопольне право торгівлі й колонізації в Америці й Західній Африці, захопила частину територій Бразилії, східного узбережжя Північної Америки.

Англійська Ост-Індська компанія (1600-1858) була заснована для торгівлі з Індією та іншими країнами Південної і Південно-Східної Азії. Вона мала власну армію і апарат управління підлеглими територіями.

Глобалізація здатна розмивати цілісність та автономію національних економік. Глобальна економіка існує “над” національними економіками, автономно від них. Головними її складовими стають ТНК – економічні організації, які не вбудовані в національну основу і спроможні самостійно добувати сировину виробляти продукцію, купувати чи продавати її на глобальному ринку.

Глобальна економіка сьогодні перебуває в стадії формування, розвитку і становлення.

10.2. Глобалізація виробництва - характерна ознака переходу від світової до глобальної економіки.

Відомо, що в Середні віки ¾ населення як в Європі, так і в Китаї ніколи не подорожували далі 5 миль від місця народження (миля сухопутна=1,609 км.)

До появи книгодрукування більшість людей майже не мала уявлення про те, що відбувається в світі за межами їхнього проживання.

Значне розширення горизонту світогосподарської діяльності відбулося після відкриття нових засобів пересування і зв’язку (кінець XIX – перша половина XX ст.). Потім стався революційний прорив у цій сфері на межі ХХ- ХХІ ст.

Були започатковані комп’ютери й інформаційні технології. Залучення супутникового телебачення, комп’ютерних мереж, факс - зв’язку, Інтернету, реактивної авіації, контейнерних перевезень, швидкісних поїздів у сферу міжнародного бізнесу призвели до небаченого підвищення мобільності фінансових, матеріальних, людських та інформаційних ресурсів. Проте сучасні високі технології поширюються у світі надто нерівномірно.

На планеті є мільйони людей, які не мають уявлення про телефон. У центральному районі Нью-Йорка – Манхеттені телефонів більше, ніж в усіх країнах Африки на південь від Сахари, взятих разом.

ООН оприлюднила дані про те, що п’ята частина населення світу (так званий «золотий мільярд») володіє 74 % всіх світових телефонних мереж. Інтернет, наприклад, відкриває перед людством великі, неосяжні можливості. Кількість його користувачів подвоюється щороку і перевищила межу в 100 млн. осіб. На зламі двох тисячоліть користувалися Інтернетом у розрахунку на 10 тис. в Фінляндії – 555 осіб, Норвегії – 394, США – 384, Чилі – 9,3, Уругваї – 2,8, Україні – 0,9. Індонезії – 0,3. Кенії – 0,1.

За бортом сучасної цивілізації опиняються не тільки локалізовані та деіндустріалізовані країни, а й ті країни, які опинилися на постсоціалістичному просторі.

Інформаційні та комунікаційні технології суперечливо впливають на глобалізацію виробництва, а також стимулювання економічного розвитку.

Країни, які здатні модернізувати свої виробничі системи – виграють у підвищенні конкурентоспроможності своїх товарів і послуг на глобальному ринку. Про це свідчить досвід «малих драконів» і «нових індустріальних країн» Південно-Східної Азії. Але країни, які не здатні адаптуватися до вимог часу, ризикують законсервувати свою відсталість, особливо у порівнянні з такими велетнями, як США, Європейський Союз, Японія.