2015-06-30
626
| Рівень інтеграції | Назва, рік створення | Країни-учасниці | Населення, млн. чол. (2001) | ВВП млрд. дол. (2001) |
| Зона вільної торгівлі (ЗВТ) | Європейська асоціація вільної торгівлі (1960 р.) | Австрія, Фінляндія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швеція | 38,2 | 726,8 |
| Європейська економічна зона (1994 р.) | Країни ЄС, Ісландія, Ліхтенштейн | 376,9 | 9237,1 | |
| Балтійська ЗВТ (1993 р.) | Естонія, Латвія, Литва | 7,5 | 59,3 | |
| Північноамериканська ЗВТ (НАФТА) (1994 р.) | Канада, Мексика, США | 410,4 | 11686,0 | |
| Угода про вільну торгівлю країн АСЕАН (1967 р.) | Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни (1967), Бруней (1984), В’єтнам (1995), Лаос та М’янма (1997) | 374,3 | 1675,3 | |
| Австралійсько-Новозеландська угода про поглиблення економічних зв’язків (1983 р.) | Австралія, Нова Зеландія | 24,1 | 594,5 | |
| Митні союзи | Асоціація ЄС з Туреччиною (1963 р.) | Країни ЄС, Туреччина | 441,8 | 9672,6 |
| Арабський спільний ринок (1964 р.) | 7 країн | 133,9 | 425,4 | |
| Центральноамериканський ринок (1961 р.) | 5 країн | 33,0 | 126,2 | |
| Андський спільний ринок (1990 р.) | 5 країн | 113,1 | 570,6 | |
| Економіч-ний союз | Європейське співтовариство (1957 р.); Європейський союз (1993 р.) | Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, ФРН, Швеція, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія, Болгарія, Румунія – усього 27 країн. | 376,5* | 9227,8* |
______________________________________
* Без 12-ти країн, які вступили до ЄС з 01.05.2004 р. і з 01.01.2007 р.
9.3. У сучасному світі існує понад двадцять міжнародних інтеграційних угруповань. На них припадає 2/3 світового ВВП. Деякі з них представлені на розглянутій вище схемі. Особливо слід виділити організацію Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), створену в 1989 р. До неї входить 21 держава цього регіону. Це нетипове об’єднання. До нього ввійшли країни, що дуже відрізняються між собою за економікою, культурою, релігією тощо.
Одним із стратегічних напрямів зовнішньоекономічної діяльності України є її участь у Співдружності Незалежних Держав (СНД), яка була створена після розпаду Союзу в 1991 р. Україна є асоційованим членом цієї організації. Пізніше вона стала членом організації Єдиного Економічного Простору (ЄЕП) разом з Росією, Казахстаном і Білорусією.
Проблематичним виявилось питання майбутньої участі України в ЄС у зв’язку з її приєднанням до ЄЕП.
Ще одним міждержавним об’єднанням, до діяльності якого залучилася Україна, стала Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). До її складу входять також Азербайджан, Албанія, Болгарія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія і Туреччина.
Європейський Союз є найвпливовішим інтеграційним об’єднанням сучасності. Початок його створення пов’язаний з укладанням угоди про функціонування Європейського об’єднання вугілля і сталі у складі Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембурга (1951 рік).
У 1957 р. була укладена угода щодо створення Європейського економічного співтовариства. З часом були створені:
· Зони вільної торгівлі (1958 – 1969 рр.);
· Митний союз (1968 – 1976 рр.);
· Європейська валютна система (1979 р.);
· Європейський парламент (1979 р.);
· Спільний ринок (1987 – 1992 рр.);
· Економічний союз (1993 – до сьогодення);
· Європейський валютний інститут (1994 р.);
· Безготівковий обіг євро (1999 р.);
· Введення євро в готівковий обіг в 12-ти країнах-членах ЄС (2002 р.).
Такі основні етапи розвитку європейської інтеграції. Сучасний ЄС є результатом більш ніж 55-річної інтеграційної діяльності в Європі.
ЄС має парламент. Це представницький консультативний (626 депутатів обираються прямим голосуванням від усіх країн на 5 років).
Європейська Рада – директивний орган ЄС, збирається на періодичні засідання (не менш ніж 2 рази на рік) у склади керівників держав і урядів та голови Комісії ЄС.
Рада ЄС (Рада Міністрів) – міжурядовий орган, представляє національні інтереси окремих країн-членів.
Комісія ЄС – наддержавний виконавчий орган, складається з 20 членів (комісарів), призначених на 5-річний термін урядами країн ЄС.
Європейський суд – вищий судовий орган, забезпечує дотримання права у тлумаченні й застосуванні угод, укладених ЄС.
Європейське ревізійне відомство – вищий контролюючий орган, перевіряє надходження та видатки бюджету ЄС, їх правомірність і реалістичність.
Існують також правові документи, які приймаються органами ЄС, і спільні фінансові інститути ЄС, а саме Європейський фонд розвитку і Європейський інвестиційний банк.
ЄС має власний прапор. На блакитному тлі – коло з дванадцяти золотих зірок, замкнене їх коло символізує союз країн-учасниць європейської інтеграції. Дванадцять – символ досконалості й достатку.
Гімн ЄС – це прелюдія до останньої частини Дев’ятої симфонії Бетховена. ЇЇ назва «Ода радості» - символ свободи, почуття спільноти та миру між громадянами країн, які вирішили об’єднатися.
9.4. Згідно з теоретичним обґрунтуванням МЕІ для об’єднання країн як мінімум потрібні дві передумови:
1) близькість рівнів соціально-економічного рівнів розвитку країн та інтернаціоналізація зв’язків між ними;
2) ці зв’язки вже на початковому етапі інтеграції повинні бути більш розвиненими, а ніж з іншими країнами.
Виходячи тільки з цих двох параметрів, бачимо, що у взаємозв’язках Україна – ЄС існують досить суттєві проблеми економічної сумісності.
Наведемо приклади. У 2005 р. в Україні заробітна плата, нарахована з розрахунку на одного штатного працівника промисловості, складала 3 грн. 26 коп. за годину. У той же час у Німеччині такий же самий показник був у 53 рази вищий. Вартість години праці робітника в ЄС у середньому становить 22 євро.
За рівнем економічного розвитку Україна набагато відстала від країн-членів ЄС. Розрив між аналогічними показниками соціально-економічного розвитку значно перевищує допустимі межі для учасниць інтеграційного об’єднання. Україна значно відстає за рівнем досягнутої інтернаціоналізації своєї економіки у порівнянні не тільки по відношенню до країн-старожилів ЄС, але й досить істотно від нових країн-членів ЄС, які були прийняті 1 травня 2004 року.
Треба зважувати й на те, що Україна значно більша за населенням і територією, ніж Естонія, Литва, Латвія або Угорщина, Чехія та Словаччина. Тому для ЄС безперечно надто важко, якщо не сказати неможливо у найближчі часи «перетравити» входження України до ЄС.
Таким чином, виходячи з реалій сьогодення, Україна об’єктивно не може бути активним учасником зрілих форм міжнародних (передусім європейських) інтеграційних процесів.
Більше того, форсоване входження в ЄС завдало б суттєвої шкоди власне Україні, тому процес її приєднання до ЄС повинен мати еволюційний, поступовий характер. У червні 1994 р. між Україною і ЄС була підписана Угода про партнерство і співробітництво. Вона набула чинності в 1998 році, а закінчується її дія у 2008 р. Тепер у порядку денному набуття Україною асоційованого статусу та визнання перспективи членства з боку ЄС.
Згідно з опитуванням, що було проведено в шести найбільших країнах ЄС в січні 2007 р., 55% європейців підтримують вступ України до ЄС, що на 4% більше, ніж в 2006 р.
