І.1.1.8. МКП як особлива галузь міжнародного публічного права

Міжнародне космічне право як галузь сучасного загального міжнародного права має низку специфічних відмінностей від інших галузей міжнародного права.

Насамперед – це предмет регулювання, під яким розуміються міжнародні відносини суб’єктів міжнародного права, що виникають у зв’язку з їх діяльністю з дослідження та використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла.

Об’єкт міжнародного космічного права – це все те, з приводу чого суб’єкти міжнародного права можуть вступати у міжнародні правовідносини у зв’язку з їх космічною діяльністю. Таким чином, об’єктами міжнародного космічного права є: космічний простір, небесні тіла, штучні космічні об’єкти, космонавти, наземні компоненти космічних систем, результати практичної космічної діяльності, нарешті, сама космічна діяльність.

При цьому до суб’єктів міжнародного космічного права ст. ХІІІ Договору про космос відносить як держави, так і міжнародні міжурядові організації. Але правосуб’єктність останніх на відміну від необмеженої правосуб’єктності держав щодо усіх сфер космічної діяльності є обмеженою і визначається державами-членами, які входять до складу організацій. Зазвичай ця правосуб’єктність фіксується в установчих документах міжнародних організацій.

До особливостей міжнародного космічного права треба віднести й те, що суб’єктами МКП є також міжнародні космічні організації виробничо-комерційного типу (ІНТЕЛСАТ, ІНМАРСАТ, ІНТЕРСУПУТНИК, ЄКА, ЄВТЕЛСАТ, ЄВМЕТСАТ та інш.), утворені на міжурядовому рівні. Водночас, ці організації мають у своєму володінні власні космічні комплекси та виробничо-технологічні потужності, що забезпечує їм можливості бути рівноправними партнерами на світовому космічному ринку, надаючи різноманітні космічні послуги на комерційних засадах.

Для набуття правосуб’єктності цими організаціями, мають бути виконані такі умови:

1) організація повинна офіційно оголосити про прийняття нею прав і обов’язків за відповідним договором;

2) більшість держав-членів цієї організації мають бути учасниками відповідного договору;

3) більшість держав-членів цієї організації мають бути учасниками Договору про космос 1967 р.;

4) організація повинна провадити космічну діяльність.