І.1.7.7. Міжнародна програма КОСПАС–САРС АТ

Відповідно до одного з основоположних принципів МКП, сформульованому вперше в Декларації принципів 1963 року і затвердженого у Договорі про космос 1967 року,«дослідження та використання космічного простору» держави повинні провадити на основі «співробітництва та взаємної допомоги».

Яскравим прикладом ефективного міжнародного співробітництва держав є Міжнародна програма пошуку та рятування КОСПАС-САРСАТ, створення якої започатковано ще у 1977 році колишнім СРСР (з його національною супутниковою системою пошуку та порятунку (КОСПАС) і спільно США, Францією і Канадою (САРСАТ). Двома роками пізніше міжурядовим Меморандумом про взаєморозуміння, укладеним Міністерством морського флоту СРСР, космічними агентствами НАСА (США) і КНЕС (Франція) та Міністерством зв’язку Канади, був заснований спільний проект КОСПАС-САРСАТ.

Метою проекту було створення супутникового угруповання на низькій навколоземній орбіті з максимальних віддаленням від поверхні Землі у 800-1000 км і пунктів прийому інформації в кожній країні-учасниці проекту, що надавало б змогу сприяти виявленню фактів надання аварійних сигналів з передавачів морських суден і літаків, що зазнавали лиха. Практична реалізація проекту розпочалася з 1982 року – коли послідовно були запущені на орбіти Землі радянські ШСЗ серії КОСМОС (-1383, -1447 і -1574), а також американський ШСЗ НОАА-8 і побудовані наземні пункти прийому та обробки інформації.

Протягом 1982-1984 рр. дослідницькі випробування системи пошуку та порятунку довели високу ефективність проекту: у більш ніж ста випадках лиха, що його зазнавали морські судна було врятовано біля трьохсот членів екіпажів цих суден.

На цей час в Міжнародній програмі пошуку та порятунку беруть участь більше тридцяти держав світу, чотири з яких уклали ще у 1988 році в Парижі Угоду про Міжнародну програму КОСПАС-САРСАТ (з 1991 року замість СРСР – Російська Федерація), яка передбачала кроки: зі створення та довготермінової експлуатації системи КОСПАС-САРСАТ; надання на недискримінаційній основі світовій спільноті інформації про виявлені випадки лиха та їх місцезнаходження для забезпечення пошуково-рятувальних операцій; сприяння виконанню задач ІКАО та ІМО стосовно пошуку та порятунку.

У свою чергу, в 1988 році ІМО прийняла доповнення до Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (СОЛАС-74), щодо підвищення безпеки мореплавства за рахунок використання морськими суднами ресурсів КОСПАС-САРСАТ.

Головним органом Міжнародної програми КОСПАС-САРСАТ є Рада, яка складається з представників сторін Угоди і рішення якої ухвалюються на засадах консенсусу. Адміністративним органом програми є Секретаріат. Діяльність зазначених органів фінансується за рахунок внесків сторін-учасників договору. Інші витрати, пов’язані з реалізацією Міжнародної програми КОСПАС-САРСАТ, держави несуть самостійно.

Важливим принципом діяльності КОСПАС-САРСАТ є забезпечення вільного та безоплатного доступу усіх країн до ресурсів системи – будь-яка держава, що повідомляє дипозитаріям Угоди про прийняття нею умов участі в ній як сторони договору може приєднатися до КОСПАС-САРСАТ. Найбільш суттєвою фінансовою умовою участі в програмі є внесок до одного з основних елементів супутникового комплексу системи. Наразі космічний сегмент системи складається з шести ШСЗ на ННО, наземний сегмент – 56 пунктів прийому та обробки інформації.

І.1.7.8. Завдання для самостійної роботи

1. Ознайомтесь з рекомендованими до цієї теми літературою та міжнародними документами.

2. Дайте характеристику міжнародній спеціалізованій організації (ІКАО, ІМО, МСЕ).

3. Охарактеризуйте галузеві принципи МКП і поставте їм у відповідність певну міжнародну організацію, яка долучалася до процесу розроблення та прийняття цих принципів.

4. Систематизуйте правові основи створення та експлуатації МКС.

підсумки

Необхідно зрозуміти:

1.З перших років космічної ери діяльність Організації Об'єднаних Націй спрямовувалася в напрямі розвитку міжнародного співробітництва в новій сфері людської діяльності, на засадах поваги до загальновизнаних норм і принципів міжнародного права.

2. Комітет ООН з космосу в наші дні є центром з координації космічної діяльності не тільки держав світового співтовариства, але й численних міжнародних організацій космічної галузі.

3. Всесвітні конференції ООН з мирного використання космічного простору стали визначними віхами в розвитку міжнародного співробітництва держав в космічній галузі та певним «дороговказом» в подальшому удосконаленні міжнародного космічного права.

4. Незважаючи на те, документи і рішення міжнародних організацій носять рекомендаційний характер, множина положень Декларації принципів 1963 року з часом набули сили міжнародного звичаю.

Слід запам’ятати:

1. Існуючі різноманітні механізми співробітництва в космосі сприяють розширенню та закріпленню міжнародної співпраці в космічній галузі, чим, у свою чергу, урізноманітнюють правові механізми діяльності з дослідження та використання космічного простору.

2. Установчі акти міжнародних космічних організацій складають особливу групу договірних джерел МКП. В першу чергу – це Статут МСЕ 1992 року, який регламентує порядок розподілу ресурсів ГСО та відповідного спектру радіочастот для потреб супутникового зв’язку.

3. Сучасна ситуація унікальна тим, що процесам комерціалізації підпадають і міжнародні космічні організації, подібні ІНТЕЛСАТ. Це обумовлює специфіку правової бази функціонування організацій, яка ґрунтується на двох основних документах: Конвенції, що укладається державами-членами, та Експлуатаційній угоді, підписаною урядами або уповноваженими ними організаціями з електрозв’язку. Структура таких міжнародних організацій все більше нагадує структуру приватних фірм. При цьому, здійснюючи комерційну діяльність, ця організація так чи інакше провадить і міжнародно-господарську діяльність..

Треба вміти:

1. Розрізняти суттєво різні організаційні форми міжнародного співробітництва в сфері космічної діяльності (організації системи ООН, спеціалізовані організації системи ООН, міжурядові організації комерційно-виробничого типу, неурядові міжнародні організації, міжурядові регіональні організації, міжнародні програми і проекти, транснаціональні форми співробітництва).

2. Пояснити в чому полягає основна відмінність юридичного характеру та дієвості документів, які приймаються різними типами міжнародних організацій.

3. Класифікувати міжнародні космічні організації у залежності від їх діяльності щодо прогресивного розвитку і кодифікації МКП.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. космическая деятельность Организации Объединенных Наций и международных организаций. Док. ООН A/AC.105/705. − Нью-Йорк: Изд-во ООН, 1999.

2.Космічне право України: Збірник нормативно-правових актів та міжнародних документів / Упоряд.: о.в. Бєглий, А.І. Дмитрієв; за ред. О.О. Негоди та Ю.С. Шемшученка. – К.: «Ін Юре», 1998.

3. Яковенко А.В. Современные космические проекты: Международно-правовые проблемы. – М.: 2000.

4. Бєглий О., Кудрявченко О., Передерій Р. Правові проблеми сприяння інвестиціям в космічній галузі України // Космічна наука і технологія. – 1997. – т.3, № 5-6. – С. 10‑20.

5. Угода про підтримку проекту між Кабінетом Міністрів України та «Sea Launch Limited
Partnership». – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=996_039.

6. Угода про зустрічні гарантії між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку. – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=996_005.