Перспективи врегулювання проблеми засмічення космічного простору

На сьогоднішній день в сучасному міжнародному космічному праві відносини, що виникають між суб'єктами космічної діяльності з приводу забруднення космічного простору та відповідальності за таке забруднення недостатньо врегульовані, якщо враховувати такі нові тенденції в космічній діяльності як її комерціалізація, збільшення кількості учасників космічної діяльності за рахунок недержавних суб'єктів.

У Звіті третьої конференції Організації Об'єднаних Націй з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях в пункті 366 зазначено, що у зв'язку з активізацією космічної діяльності виникли нові технічні питання, які стосуються космічного сміття, використання ядерних джерел енергії в космічному просторі та інших питань. Все це зумовлює виникнення великої кількості юридичних питань, що вимагають творчих рішень в рамках міжнародного співробітництва, щоб міжнародне космічне право могло йти в ногу з швидким розвитком комічної техніки та технологій[48].

Звичайно, враховуючи прийняті в КВКП процедури нормотворення, не варто чекати оперативних доповнень до існуючих міжнародно-правових документів з питань космічного простору. Наразі, за відсутності спеціальних норм і принципів, відносини, що виникають з приводу забруднення навколоземного космічного простору, можна врегулювати за допомогою наявних правових засобів.

Головним документом, за допомогою якого можуть бути врегульовані такі відносини є Договір про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи місяць та інші небесні тіла 1967 р. Окрім того, що цей договір містить фундаментальні положення регулювання космічної діяльності, в статті І встановлено: «...дослідження і використання і використання космічного простору здійснюється на благо та в інтересах всіх держав, а космічний простір є надбанням всього людства». Таким чином, можна сказати, що опосередковано ці принципи передбачають і охорону космічного простору від забруднення.

Стаття III цього Договору передбачає також, що здійснення космічної діяльності має відбуватися відповідно до норм міжнародного права, певна множина яких передбачає захист навколишнього середовища. Забезпечення захисту навколишнього середовища від «космічного сміття», відповідно, передбачає встановлення його міжнародно-правового режиму, який включає в себе встановлення приналежності та відповідальності власників відповідних об'єктів.

Встановлення приналежності передбачено Конвенцією про реєстрацію об'єктів, запущених в космічний простір, 1975 р. Вона важлива в даному випадку тим, що визначає статус космічного об'єкта, а також ряд правил процесуального характеру. Відповідно до статті VI у випадках, коли держава учасниця Конвенції не може ідентифікувати космічний об'єкт, що спричинив збиток її фізичним чи юридичним особам, або є потенційно небезпечним, то всі інші держави-учасниці відповідають у максимально можливій мірі за його ідентифікацію.

Провідну роль у визначенні міжнародно-правового статусу космічного сміття відіграє Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, спричинену космічними об'єктами 1972 р. Відповідно до статті III Конвенції, якщо в будь-якому місці, окрім поверхні Землі, космічному об'єкту однієї запускаючої держави або особам чи майну на його борту завдано шкоди космічним об'єктом іншої запускаючої держави, то остання несе відповідальність, якщо шкода завдана з її вини. Тобто, дана норма встановлює повну відповідальність цієї держави за шкоду спричинені космічним сміттям, у випадку якщо вона залишає його без належного нагляду. Недоліком даної норми є те, що вона не передбачає шкоду спричинену іншим фізичним та юридичним особам та їх майну на поверхні Землі, в повітряному або водному просторі.

Відповідальність за шкоду, спричинену космічним сміттям визначено також у статті VIII Договору про принципи діяльності держав з дослідження та використання космічного простору, включаючи місяць та інші небесні тіла 1967 р., де зазначено, що кожна держава-учасниця Договору, яка здійснює або організує запуск об'єкта у космічний простір, а також кожна держава-учасниця з території або установок якої здійснюється запуск даного об'єкта, несе міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну такими об'єктами або їх складовими частинами на Землі, у повітряному або космічному просторі.