Проблема юридичного визначення поняття «космічне сміття»

Філософія, що лежить в основі всіх міжнародно-правових документів, що стосуються космічного простору, ґрунтується на переконанні, що запуск космічних об'єктів відкриває величезні перспективи перед людством. Таким чином, космічна діяльність повинна провадитись на основі використання наукового і юридичного аспектів міжнародного співробітництва в дослідженні та використанні космічного простору в мирних цілях (Преамбула Договору з космосу 1967 p.).

Вважається, що ідеї, які є рушійною силою для науково-технічних досліджень і дискусій та містяться у відповідних звітах і доповідях, спеціальній літературі можуть бути використані як основа для розгляду юридичних аспектів. Саме такий підхід був застосований Комітетом з космічного права Асоціації міжнародного права (АМП), коли готувався проект міжнародної конвенції із захисту навколишнього середовища від космічного сміття.

У цьому проекті зазначалося, що сфера дії міжнародної конвенції поширюється на «космічне сміття, що викликає або може викликати прямий або непрямий, негайний або рознесений за часом збиток навколишньому середовищу, особам або об'єктам»[45].

Виходячи з визначення, «космічне сміття» можна класифікувати за такими ознаками:

– «орбітальне сміття» («космічне сміття», що знаходиться на орбіті);

– «космічне сміття», що повернулось на Землю;

– «космічне сміття», що не виходило за межі повітряного простору Землі (наприклад, відпрацьовані перші ступені ракет, або частини КА, що вибухнули на старті).

Відповідно, кожен вид такого сміття повинен мати різний правовий статус, а відповідальність за шкідливий вплив кожного з них потребує окремого врегулювання.

Водночас, основні договори з міжнародного космічного права оперують тільки з терміном «космічний об'єкт», що у відповідності зі Статтею I(d) Конвенції про відповідальність 1972 р. та ідентичних положень Статті І(b) Конвенції про реєстрацію 1975 р. включає також «складові частини космічного об'єкта». Цей термін використовується як фундаментальний елемент для встановлення принципів і правил, що стосуються космічної діяльності, і є одним з основних понять доктрини космічного права, взагалі, та інституту відповідальності, зокрема.