Протокол з космічного майна

Кейптаунська конвенція набуває чинності для визначеної держави стосовно якогось типу майна, лише починаючи відтоді, коли відповідна держава приєднається до протоколу з такого майна, і в тому обсязі, в якому положення конвенції не будуть змінені положеннями цього протоколу. Останній же, як передбачається, повинен сприяти здійсненню конвенції в усіх питаннях, що вимагають наявності спеціальних норм, пов'язаних з конкретним типом майна.

Одна з головних функцій кожного з протоколів до Кейптаунської конвенції полягає в тому, що в них повинна чітко розмежовуватися матеріальна сфера застосування останньої для кожної категорії устаткування, що підпадає під її дію. Таке розмежування досягається за допомогою визначень. Тому в проекті протоколу дається визначення космічного майна, сформульоване в загальних висловах, для того щоб охопити, з одного боку, як матеріальне, так і нематеріальне майно, а з іншого боку – майно, що може бути невідомим при сучасному стані космічної техніки, наприклад виробу, що може бути вироблений у космосі.

Застосування майбутнього режиму не тільки до такого матеріального космічного майна, як супутники і ретранслятори, уже на ранньому етапі визнавалося необхідним через важливість того, щоб фінансист міг домогтися конструктивного відновлення у володінні супутником за рахунок доступу до різних прав, пов'язаних з експлуатацією цього супутника, зокрема до: a) прав, що випливають з урядових ліцензій та дозволів і поступка яких допускається за національним правом; б) нематеріальних прав, необхідних для здійснення контролю або експлуатації супутника або передачі права власності абояких-небудь інших прав на нього; в) договірних прав, що стосуються експлуатації супутника й отримання доходу і надходжень від його експлуатації.

Такі сполучені права вважаються нерозривно пов'язаними із супутником і невід'ємною складовою частиною його комерційної вартості.

Ще одна важлива функція майбутнього протоколу з космічного майна полягає в тому, що він надає механізми ідентифікації підпадаючого під його дію космічного майна, достатні для того, щоб слугувати критеріями пошуку такої власності, використовуваними в сполученні з майбутнім міжнародним реєстром. Якщо для авіаційного устаткування достатнім критерієм пошуку може бути серійний номер, що проставляється виробником – який і був, власне, обраний для цієї мети в проекті авіаційного протоколу, – то, як були визнано, не всі предмети космічного майна будуть мати такі номери або їхні еквіваленти, у зв'язку з чим виникає необхідність вивчення питання про можливе використання декількох критеріїв пошуку.

Труднощі, пов'язані з використанням кредитором, передбаченого в Кейптаунській конвенції основного стандартного засобу судового захисту, а саме вступу у фізичне володіння майном або отримання контролю над ним, збільшують стосовно більшості видів космічного майна важливість положення про спеціальний додатковий засіб захисту, тобто про конструктивне відновлення у володінні (наприклад, у здійсненні контролю над космічним майном з Землі шляхом отримання кодів доступу і командних кодів).

Той факт, що який-небудь конкретний супутник може бути невід'ємною частиною цілої комунікаційної або операційної системи, підкреслює значення положення, відповідно до якого кредитор не може вступити у володіння цим супутником або одержати контроль над ним таким чином, який буде суперечити суспільному порядку.

З метою розширення можливостей фінансування операцій на базі активів у виді космічного майна в попередній проект протоколу включені, на основі факультативного режиму неспроможності, спеціальні норми, покликані зміцнити позиції кредитора стосовно керуючого конкурсною масою у випадку неспроможності боржника.

Однією зі сфер, в яких майбутній протокол з космічної власності знадобиться для здійснення положень Кейптаунської конвенції, буде визначення найбільш істотних параметрів і структури міжнародної системи реєстрації космічного майна. Відповідно до Кейптаунської конвенції, передбачається заснувати або призначити відповідний наглядовий орган, що ніс би відповідальність перед договірними державами, мав би міжнародний статус і пов'язані з ним привілеї та імунітети і відповідав би за організацію та ведення міжнародного реєстру. Такий наглядовий орган повинний відповідати і за призначення реєстратора, що буде здійснювати повсякденне керування реєстром і забезпечувати його ефективне функціонування.

Очікувані в результаті запровадження запропонованого УНІДРУА режиму розширення можливостей фінансування пов'язаних з космосом підприємств і зниження вартості такого фінансування можуть, як передбачається, виявитися особливо вигідними для нового типу клієнтів супутникових послуг, зокрема тих з них, що знаходяться в країнах, що розвиваються, і країнах з перехідною економікою й у яких дотепер доступ до можливостей такого фінансування міг бути обмежений.

Зв'язок нового міжнародного режиму з міжнародним космічним правом

І керівництво УНІДРУА, і експерти Робочої групи з питань формування проекту протоколу з космічного майна (Робочої група з космосу) прийшли до висновку про те, що в попередньому проекті протоколу немає положень, що неминуче суперечили б чинним нормам космічного права, зокрема зобов'язанням, прийнятим на себе державами згідно з нормами укладених під егідою Організації Об'єднаних Націй договорів з космосу. Однак вони погодились, що було б бажано включити, наприклад, у преамбулу проекту протоколу пункт, який гарантував би, що цей протокол ні в якій мері не суперечить таким зобов'язанням і не скасовує них.

Крім того, визнаючи потенційну важливість порушених питань, Робоча група з космосу на своїй останній нараді ухвалила заснувати неофіційну робочу групу для розгляду питання про співвідношення проекту «космічного протоколу» і тих міжнародно-правових документів, що, незалежно від того, чи прийняті вони вже або поки знаходяться в стадії підготовки, могли б вплинути на положення протоколу. Дане питання широко обговорювалося і на нараді неофіційної групи експертів обмеженого складу, причому обговорення проходило головним чином під кутом взаємодії попереднього проекту протоколу як з національними нормами космічного права, так і з нормами міжнародного космічного права.

З огляду на положення доповіді, представленої УНІДРУА на Практикумі з космічного права у XXI столітті, що відбувся в рамках третьої конференції Організації Об'єднаних Націй з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (ЮНІСПЕЙС-ПІ)[58], і діючи у світлі рекомендацій ЮНІСПЕЙС-ІП про те, що варто приділяти увагу різним аспектам проблем цивільної відповідальності та захисту приватної власності з метою розробки погодженої глобальної основи, а також про те, що відповідним міжнародним організаціям варто вжити заходів до створення ефективних і спільних форумів, що мають конкретну спрямованість, Робоча група з космосу прийшла до висновку про бажаність винесення питання про запровадження пропонованого нового міжнародного режиму на розгляд Комітету з використання космічного простору в мирних цілях, оскільки цьому Комітетові доручено здійснювати розробку міжнародного космічного права в цілому, а Управління з питань космічного простору Секретаріату вже виконує відповідні функції стосовно міжнародного реєстру космічних об'єктів, передбаченого в статтях III і IV Конвенції про реєстрацію 1975 р.

Аналогічним чином і УНІДРУА, і Робоча група з космосу в принципі вважають, що найбільш підходящою структурою для здійснення важливих функцій наглядового органа щодо майбутнього міжнародного реєстру космічного майна, покликаному підкріпити дію майбутнього протоколу з космічної власності, можна вважати Організацію Об'єднаних Націй, тим більше що Управління з питань космічного простору в даний час уже виконує відповідні функції відповідно до Конвенції про реєстрацію. Дотепер вважалося, що наділення такими функціями міжурядового органа є важливою гарантією репутації відповідної міжнародної системи реєстрації в очах потенційних користувачів.

У цьому контексті варто згадати і про те, що на дев'ятому засіданні своєї 161-й сесії, що відбулося у Монреалі, Канада, 22 листопада 2000 року, про свою принципову готовність здійснювати функції наглядового органа стосовно міжнародної системи реєстрації, створюваної в підтримку проекту авіаційного протоколу, оголосила Рада ІКАО. Свій інтерес до того, щоб виконувати аналогічні функції стосовно залізничного рухомого складу, позначила і Міжнародна організація з міжнародного залізничного транспорту (МОМЗТ).

Два питання, що стосуються попереднього проекту протоколу, які можуть мати вирішальне значення для ухвалення рішення Керівною радою УНІДРУА, це, по-перше, питання про взаємозв'язок цього проекту протоколу з діючими нормами космічного права і, по-друге, питання про орган, що зможе виконувати функції наглядового органа у відношенні майбутньої міжнародної системи реєстрації космічного майна. Це питання, при рішенні яких, на думку УНІДРУА і Робочої групи з космосу, особливі знання і досвід Комітету з використання космічного простору в мирних цілях і його Юридичного підкомітету можуть, безумовно, принести велику користь.

Щодо першого питання переважна більшість держав-членів КВКП визнала складність узгодження майбутнього правового режиму гарантування прав кредиторів активами у вигляді космічного майна з існуючими нормами міжнародного космічного права, що потребує прискипливого розгляду проблеми в рамках Юридичного підкомітету, Робочої групи під патронатом УНІДРУА та форумом урядових експертів, який щорічно збирається з розгяду цієї проблеми, починаючи з 2002 року.